- •Вища освіта україни і болонський процес
- •Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.
- •Процес розвитку відносин України з єс
- •1.2. Освіта у глобальному суспільстві: проблеми і перспективи
- •1.4.Управління якістю навчального процесу, як складова частина Болонського процесу
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки.
- •2.1.Вища освіта в Німеччині
- •Таким чином, серед переваг німецької системи вищої освіти можна відзначити:
- •2.2.Вища освіта у сша
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
- •2. Болонська конвенція, спільна заява європейських міністрів освіти, 18-19 червня 1999 року, м. Болонья: Зона європейської вищої освіти.
- •3. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, 29-30 березня 2001 року, м. Саламанка: “Формування майбутнього”.
- •4. Комюніке зустрічі європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту, 18-19 травня 2001 року, м.Прага: “До зони європейської вищої освіти”.
- •5. Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту, 19-20 вересня 2003 року. М. Берлін: Створення Загальноєвропейського простору вищої освіти
- •6. Комюніке Європейської конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту. Берген, 19-20 травня 2005 р.
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти.
- •4.1.Основні завдання і принципи створення зони європейської вищої освіти
- •Зміст і головні складові болонського процесу
- •4.3. Напрями структурного реформування вищої освіти в рамках Болонського процесу
- •4.4. Етапи впровадження Болонського процесу
- •4.5. Принципи Болонського процесу
- •Тема 5. Європейська система перезарахування кредитів ects
- •5.1. Структурні варіанти стандартів вищої освіти в контексті Болонського процесу.
- •5.2. Вчені ступені: проблеми і перспективи розвитку вітчизняної науки
- •5.3. Правова документація України щодо Болонського процесу
- •5.4. Зміст та структура інформаційного пакету
- •5.5.Шкала оцінювання ects
- •Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ects) у вищу освіту України.
- •6.1 Болонський процес і перспективи впровадження в Україні
- •6.2. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації
- •6.3. Проблеми впровадження європейських норм і стандартів в освіту України
- •6.4. Шляхи адаптації вищої освіти України до принципів Болонського процесу.
- •Тема 7 Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у внз України.
- •7.1. Загальні положення модульно-рейтингової системи контрольних заходів
- •7.2. Дидактична характеристика модульно-рейтингової системи контрольних заходів
- •7.3. Організаційні основи проведення модульно-рейтингових контролів
- •7.4. Рекомендації щодо застосування модульно-рейтингового контролю вмінь та знань студентів
- •Література
Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
Зараз початок Болонського процесу називають по-різному. Це пов’язано з тим, яку саме подію вважати початком європейських інтеграційних процесів в сфері освіти. Більш логічно вказувати початок Болонського процесу із зустрічі у Болоньї (18-19 червня 1999 року). На сьогоднішній день до нього приєдналося 45 країни.
Таблиця 1. Країни, якi ввiйшли до Болонської співдружностi.
Рiк пiдписання |
Назва країни |
Країни-засновниці Болонського процесу, якi пiдписали Болонську декларацiю (Болонья 1999 р.) |
Австрiя, Бельгія, Болгарiя, Великобританiя, Грецiя, Данiя, Естонiя, Ірландiя, Ісландiя, Іспанiя, Італiя, Латвiя, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Нiмеччина, Норвегiя, Польща, Португалiя, Румунiя, Словаччина, Словенiя, Угорщина, Фiнляндія, Франція, Чехiя, Швейцарiя, Швеція |
Країни, якi приєдналися до Болонського процесу на Празькому самiтi (2001 р.) |
Кiпр, Лiхтенштейн, Туреччина, Хорватiя |
Країни, якi приєдналися до Болонського процесу на Берлiнському самiтi (2003 р.) |
Албанiя, Андорра, Боснія i Герцеговина, Ватикан, Македонія, Сербiя i Чорногорiя, Росiйсъка Федерацiя |
Країни, якi приєдналися до Болонського процесу на Бергенському самiтi (2005 р.) |
Україка, Вiрменiя, Азербайджан, Грузiя, Молдова |
Країни, якi не є учасницями Болонського процесу |
Бiлорусь, Монако, Сан-Марино, Югославiя |
До основних документів Болонського процесу можна віднести: Сорбонську декларацію (25 травня 1998р.), Болонську конвенцію (18-19 червня 1999р.), документи конференції в Саламанці (29-30 березня 2001р), Комюніке зустрічі у Празі (18-19 травня 2001р.), Комюніке конференції міністрів в Берліні (19-20 вересня 2003р.), Комюніке Європейської конференції міністрів, у Бергені (19-20 травня 2005р.)
1. Сорбонська декларація мала назву “Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти”. Представники чотирьох країн Великобританії, Німеччини, Італії і Франції відмітили, що в європейському процесі було зроблено надзвичайно важливі кроки. При цьому підкреслено, що ці кроки носили переважно економічний і політичний характер, а для повноцінного Європейського співтовариства важлива ще й освітня інтеграція. Виходячи з цього вказано необхідність будувати і посилювати інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну базу Європи. Особливо це стосується університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому розвитку.
На час підписання декларації Університет Парижу святкував ювілей. Відмічалося, що в Європі тих часів студенти закінчують своє навчання, так і не маючи можливості навчатися поза межами своєї країни. В попередні 750 років існування Європейських університетів студенти і вчені могли вільно і швидко поширювати свої знання на цілому континенті.
Вказано курс на проведення істотних змін в освіті й умовах праці. Передбачається орієнтація на становлення фахової кар’єри з необхідністю навчання й підготовки протягом усього життя. Фактично на високому рівні визнано, що система європейської вищої освіти далеко не досконала. Наголошується на тому, що в освіті повинні даватися кращі можливості у освоєнні практичних галузей діяльності.
Ще один важливий момент цього документа – це продовження зусиль для ліквідації бар’єрів і розробки таких умов для викладання й навчання, що розширили б мобільність і зробили співробітництво більш близьким.
Вже у цьому документі було звернено увагу на ECTS, як на систему використання семестрів і кредитів. Студенти ж доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифікованих програм, що сприяють можливості отримання міждисциплінових занять, розвитку знання іноземних мов і використання нових інформаційних технологій.
Вказано, що у післяступеневому циклі мусить бути вибір між більш короткою за тривалістю програмою отримання ступеня магістра і більш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. І в тій, і в іншій програмах відповідний акцент повинен бути зроблений на дослідницькій і самостійній роботі.
Студенти як доступеневого, так і післяступеневого циклів мають заохочуватися до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї власної країни. Водночас, усе більша кількість викладацького й дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах, відмінних від своєї власної. Підтримка Європейською спілкою мобільності студентів і викладачів має використовуватися повністю.