- •Святослав караванський секрети української мови
- •252115, Київ-115, вул. Святошинська, 2
- •Пам'яті мого батька - йосипа григоровича - присвячую хрест батькові
- •Слово до читачів
- •Частина і - де починається суржик? і. Про поміч парадами
- •II. Не всі звуки даються в руки
- •III. На соньці чи на сонці?
- •IV. Хто м'який, а хто і твердий
- •V. Число винятків більшає
- •VI. Зачаровані склади
- •VII. Вибагливі приростки /префікси/
- •VIII. Найвибагливіший з усіх
- •IX. Лінґвістична патологія
- •X. Відхилення чи норма?
- •XI. Множина має свої примхи
- •XII. Конфуз із "панею"
- •XIII. Ще одне "майже правило"
- •XIV. Ще про "помилковий" наголос
- •XV. Звільнені з роботи звуки
- •XVI. Екскурсія у 30-ті роки
- •XVII. Відроджений наголос. Словничок
- •XVIII. Академіки проти шевченка
- •Частина II - здається, що таке слова?
- •XIX. Без золота, без каменю...
- •XX. Як ми дійшли до цього?
- •XXI. Кожух не на нас шитий
- •Витоки хвороби
- •XXII. Невикористані можливості
- •Ххш. Псевдоваріянти
- •XXIV. Криниця не має дна
- •XXV. Хто кращий мовник?
- •XXVI. Занедбані родовища
- •XXVII. Словообрази
- •XXVIII. Мовознавча археологія
- •XXIX. Мовознавча реконструкція
- •XXX. Калічення
- •XXXI. Калічення /продовження/
- •XXXII. Дискримінаційне словникування
- •XXXIII. Смерть через подобу
- •XXXIV. Підводні рифи
- •1. "А моєї милої не пускає мати"
- •2. "Я бував по всіх усюдах, їздив верхи на верблюдах"
- •3. "Червоний захід сонця далі погасає"
- •4. Хіба хочеш? мусиш!
- •5. "Грай же, петре, на бандуру"
- •6. Хоч що буде - не оглядайся!
- •XXXV. Усім рифам риф
- •А. Активні дієприкметники теперішнього часу /Форма (а)/
- •XXXVI. Усім рифам риф (продовження) б. Зворотні активні дієприкметники теперішнього часу /форми (б)/
- •В. Активні дієприкметники минулого часу /форми (в)/
- •Г. Зворотні активні дієприкметники минулого часу /форми (г)/
- •Ґ. Пасивні дієприкметники теперішнього часу /форми (ґ)/
- •XXXVII. Словник гортай, а свій розум май
- •XXXVIII. Список потерпілих від погрому
- •XXXIX. Список мовних динозаврів
- •Хl. Свої - не гірші від заморян
- •Частина III - правописи хlі. Два правописи - одна мова
- •Риси української мови, перекреслені Правописом-33
- •Хиби Правопису-28
- •Плюси Правопису-33
- •Хlii. Ще один правопис - правопис-90
- •Хliii. Про галицький варіянт української мови
- •Словник української мови б. Грінченка
- •Мовна лябораторія Франка
- •Дальша доля галицького варіянту
- •Висновки
- •Довкілля
- •Хliv. Про гіперпуризм
- •Хlv. Чи можна позичити душу?
- •Хlvi. Відсутня або не до кінця витлумачена у словниках лексика
- •Хlvii. Трохи дискусії
- •Хlviii. Лікарю, зцілися сам!
- •Перше "поліпшення"
- •Друге "поліпшення"
- •Третє "поліпшення"
- •Четверте "поліпшення"
- •Приватний аспект
- •Суспільний аспект
- •Хlix. Проєкт мовної доктрини
- •L. Післяслово
Висновки
З попереднього викладу читач може винести враження, що і справді українська мова — це галицька мова. Таку думку може підживляти наявність досить великої кількости лексики, утвореної і "пущеної в діло" саме в Галичині. Але такий погляд — погляд поверховий і не витримує критики.
Поперше, лексика галичан, що її всотала українська соборна літературна мова, не творена за якимись специфічними "галицькими" словотворчими моделями: цю лексику творено галичанами на підставі УКРАЇНСЬКОГО словотвору. Приклад:
Довкілля
Це слово походженням і значенням має прямий зв'язок із словами
довкола |
довколишній |
Щодо його форми, то воно повторює наявний у нашій мові зразок:
підпілля |
Поділля |
свавілля |
Подруге, всотуючи галицьку лексику, українська літературна мова не засвоїла специфічних морфологічних, фонетичних та ортоепічних рис, притаманних галицькому мовленню. Далі наведено зразки морфологічних, фонетичних та ортоепічних рис галицького й наддніпрянського мовлення, звідки видно, що названі риси галицького варіянту не стали літературною нормою:
Морфологічна риса: орудний відмінок іменників жіночого роду
Галицький варіянт |
Соборний варіянт |
головов |
головою |
ногов |
ногою |
руков |
рукою |
Морфологічна риса: твердість прикметників
Галицький варіянт |
Соборний варіянт |
мужний |
мужній |
порожний |
порожній |
посередний |
посередній |
сторонний |
сторонній |
Фонетичні риси:
Галицький варіянт |
Соборний варіянт |
мід |
мед |
семий |
сьомий |
Ортоепічні риси:
Галицька вимова |
Соборна вимова |
гор'ячий |
гарячий |
Отже, говорити про українську мову як про галицький діялект немає жодних підстав. Об'єктивний погляд мусить засвідчити, що українська літературна мова є синтезою двох варіянтів української мови: наддніпрянського й галицького.
З другого боку, треба засвідчити, що різницю між обома варіянтами поглибила належність Галичини і Наддніпрянщини до різних державних формацій. Що далі в минуле, то різниці між варіянтами було менше. Це засвідчують пам'ятки української мови.
Так, сучасний наддніпрянець наведену далі лексику сприймає, як галицьку, тоді як у пам'ятках цю лексику фіксують у мові наддніпрянців:
Лексика, сприймана як галицька |
Її фіксують, як наддніпрянську |
гостинець (= тракт) |
Грінченко, Білецький-Носенко |
готові гроші (= готівка) |
Грінченко, Білецький-Носенко |
мусовий (= примусовий) |
Білецький-Носенко |
пішохід (= тротуар) |
Грінченко (Харків, Полтава) |
помічний (у виразі помічний від безсоння) |
Грінченко ("Кіевская Старина") |
пуделко (= скринька, скринечка) |
Білецький-Носенко |
З повищих прикладів видно, що асиміляційні процеси на Східній Україні сприяли "забуванню" наддніпрянцями питомої української лексики. Слабші асиміляційні процеси в Галичині, навпаки, сприяли "виживанню" такої лексики.