2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки

Глобалізація економіки – головна складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір.

Якщо світова економіка – закономірний результат інтернаціоналізації економіки та формування сукупності взаємопов’язаних і взаємозалежних національних економік, то глобальна економіка – це закономірний результат глобалізації економіки та формування єдиного планетарного господарського організму.

Глобалізація економіки – це новітній, складний, багатогранний та багаторівневий процес закономірних якісних перетворень світової економіки, що відбуваються на основі усуспільнення виробництва та поглиблення інтеграційних процесів у результаті зростання і прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталів, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж тощо.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

• формується глобальне світове виробництво;

• кардинально змінюється зміст світових господарських зв’язків (темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи збільшення виробництва);

• змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі (зростає товарообмін наукомісткою, високотехнічною продукцією між розвиненими країнами);

• якісно перетворюється фінансова сфера ( змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо);

• посилюється орієнтація розвинутих економік на розширення всіх сфер людської активності (здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовувати сучасні методи обробки інформації);

• інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.

Глобальна економіка – якісно новий етап розвитку світової економіки, яка поступово перетворюється на цілісний глобальний організм, утворений гігантською виробничо-збутовою, глобальною, фінансовою та планетарною інформаційною мережею.

Глобалізація розгортається на різних рівнях:

1. світовий – посилення економічної взаємозалежності країн і регіонів, переплетіння їхніх господарських комплексів та економічних систем;

2. окремої країни – зростання відкритості економки, її інтегрованості у світову господарську систему;

3. галузевий – зростання взаємопов’язаності конкурентоспроможності компаній всередині галузі в певній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах;

4. окремих компаній – розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб’єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

Сучасні дослідники широко використовують так званий індекс глобалізації. Цей показник характеризує рівень глобалізації окремої країни на основі врахування таких показників:

1. рівень економічної інтеграції країни, що визначається на основі даних щодо руху товарів, послуг, капіталів, частки країни в міжнародній торгівлі, відкритості національної економіки, зіставлення внутрішніх і світових цін;

2. рівень інтенсифікації грошових потоків, що визначається на основі аналізу обсягів і спрямованості прямих іноземних інвестицій, портфельного капіталу, надходжень від іноземних інвестицій тощо;

3. рівень політичної інтеграції, що визначається з урахуванням участі країн в міжнародній дипломатичній діяльності, системі міжнародної безпеки, членства в міжнародних організація, участі в міжнародних миротворчих місіях тощо;

4. рівень особистих контактів за межами країни, що визначається на основі аналізу обсягів міжнародного туризму, міжнародних телефонних зв’язків, грошових переказів та ін;

5. рівень поширення Інтернету, що визначається на основі врахування кількості користувачів, провайдерів.

2. Формирование глобалистики можно разделить на 4 этапа:

Конец 1960-х – начало 1970-х годов. Этот этап был посвящен изучению отдельных глобальных проблем и не объединял их в целостную систему.

Вторая половина 1970-х годов. Становление важнейших теоретических и направлений и определение рамок объекта исследования.

1980-е года. Осуществление попыток практических действий, принцип: «Думать глобально, действовать локально».

Рубеж 1980-х - 1990-х годов. Особенно остро встают проблемы обеспечения безопасности, развивается политическая глобалистика. Важной вехой периода стала Конференция ООН по окружающей среде и развитию (1992 г.), на которой была выдвинута концепция устойчивого развития.

Історичний досвід показує, що ера імперіалізму в ХХ столітті ще не закінчилась. На зміну імперіалізму як вищої стадії капіталізму прийшов глобалізм або глобімперіалізм як нова найвища сучасна стадія глобального капіталізму. Саме він є найбіль­шою загрозою глобальному розвитку.

Вивчення цих нових соціально-економічних феноменів, процесів і проблем взяла на себе нова наука — глобалістика. Глобалістика — один із найбільш інтенсивних напрямів розвитку сучасної науки про міжнародні відносини і, перш за все, економічні відносини. Глобалістика — це сучасна, самостійна галузь науки про загальні, планетарні проблеми нинішнього і майбутнього розвитку людської цивілізації, глобалізації, її політичну, економічну і соціальну організацію як єдиного цілого¹.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на всю гаму міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік, позначаються на змісті соціально-трудових відносин.

Визначаючи сутність поняття «глобалізація світового господарства», одні економісти як основну ознаку цього явища називають взаємозалежність економік. Генеральний директор Міжнародного бюро праці Мішель Хансенн у доповіді на 85-й сесії Міжнародної конференції праці (Женева, червень 1997 р.) наголошував, що глобалізація є складним явищем взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.

Близьким до цього є визначення глобалізації як процесу, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу, тобто глобалізація є масштабним процесом, який активно впливає на світове господарство. При цьому глобалізація як процес світового рівня обумовлює інтенсифікацію взаємозв’язків, взаємодії та взаємозалежності держав.

Глобалізацію світової економіки характеризують і як сукупність процесів організованого використання матеріальних і нематеріальних ресурсів у масштабі всієї планети. Існує точка зору, що глобалізація — це сукупність викликів і проблем сьогодення.

Об’єкт науки глобалістики — процеси глобалізації.

Її предметом є виявлення закономірностей і законів формування нової системи світопорядку — глобалізму, яка може стати результатом і суттю розвитку світової спільноти в ХХІ столітті, несучи в собі небачений вплив на цивілізаційну, міжнародну, регіональну і національну безпеку.

Головними ознаками, виокремленням яких слугує ключем до розуміння сутності глобалізації, є:

взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення;

інтернаціоналізація світової економіки під впливом поглиблення міжнародного поділу праці;

послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

розширення масштабів обміну та їх інтенсифікація;

формування метапростору в умовах утворення та функціонування транснаціональних фінансових телекомунікаційних та інших мереж;

становлення єдиної системи зв’язків та нової конфігурації світової економіки;

тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування під впливом обміну товарами, робочою силою, капіталом, культурними цінностями.

1