Бібліографічний список

[27; 28; 29; 30; 31; 32; 33; 38; 51]

Тема 15. Методичні підходи до визначення резервів розвитку підприємства та його потенціалу

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття резерви підприємства, чинники резервів розвитку підприємства.

План вивчення теми

1. Поняття резервів підприємства.

2. Зниження собівартості продукції.

3. Вплив чинників на зниження собівартості продукції.

Методичні рекомендації

В загалі під поніттям резервів розуміють не використані можливості покращення результатів фінансово-господарської діялності підприємства, зниження поточних та авансованих витрат матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Забезпечення нормальної роботи підприємства потребує використання внутрішніх резервів забезпечення позитивності та зростання чистого грошового потоку підприємства, що генерується в процесі фінансово-господарської діяльості підприємства.

Використання внутрішніх резервів фінансування спрямоване на підвищення платоспроможності та ліквідності підприємства. Цього можна досягти збільшенням розмірів вхідних грошових потоків(за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основновних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості) та скорочення вихідних грошових потоків(за рахунок зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства).

Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток - головний внутрішній резерв підприємства.

Зниження собівартості продукції:

На собівартість продукції впливають зміни:

• Обсягів виробництва;

• Номенклатуки та асортименту продукції;

• Технічного рівня виробництва;

• Організації виробництва та умов праці.

На кожному підприємстві в залежності від особливостей набір цих факторів може бути іншим.

Далі розглянемо докладніше як саме впливає кожен чинник на зміну собівартості продукції.

1. Зміна обсягів виробництва.

При визначенні впливу цього фактору треба врахувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватись протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних (витрати розмір яких зростає зі збільшення обсягів виробництва ї спадає з його зменшенням. Це виртати на сировину та матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо та енергію, оплату праці працівникам).

2. Зміна номенклатури та асортименту продукції.

Зміна номенклатури та асортименту продукції полягає в зміні частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, яка відбуваються з наступних причин:

• Припинення виробництва нерентабельних виробів та освоєння нових видів продукції;

• Неоднакові темпи зростання випуску різних видів продукції.

Вплив змінм структури продукції розраховується згідно з показниками зміни витрат за такими статтями:

• Матеріальнв витрати;

• Витрати на оплату праці;

• Витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• Комерційні витрати.

3. Зміна технічного рівня виробництва.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних та трудових ресурсів за такими напрямками:

• Впровадження нових та вдосконалення існуючих технологій.

Під економією від підвищення технічного рівня виробництва розуміють пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції. Економію розраховують з огляду на витрати для придбання нової техніки та середню окупність витрат.

• Застосування нових видів сировини та матеріалів та раціоналізація їх використання.

В розрахунках за цим напрямом враховується економія, що досягається завдяки раціональному використанню сировини та матеріалів:

• Поліпшення використання сировини зменшенням її втрат під час первинної обробки, а також повнішим застосуванням корисних компонентів;

• Застосування економніших замінників;

• Повніше використння в виробництві відходів сировини та матеріалів, впровадження бузвідходних технологій.

Вхідними даними для розрахунку в цьому напрямку є такі норми витрат матеріальних ресурсів, шо періодично переглядаються та план заходів із ресурсозбереження.

• Зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії витрат на персонал за рахунок зниження трудомісткості одиниці продукції.

4. Зміна організації виробництва та умов праці.

Зміна організації виробництва та умрв праці виявляється в економії витрат за наступними напрямами:

1) впровадженя нових виробництв, цехів та структурних підрозділів

Вплив впровадження в дію нових виробництв розраховується за повним переліком витрат, що включаються до собівартості продукції. Одночасно береться до уваги можливе перевищення середніх витрат в період освоєння нових виробництв. Пов’язані з цим додаткові витрати визначаються бюджетом витрат з підготовки та освоєння виробництва продукції та пускових витрат, а також розрахунком собівартост іза цими витратами протягом строку освоєння.

2) Спеціалізація та кооперування виробництва.

Економічний ефект від спеціалізації та кооперування виробництва виявляється тоді, коли виготовлення окреми комплектуючих, напівфабрикатів тощо виділяється у відокремлені виробництва.

3) Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці

Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці визначаються згідно з розрахунками ефективності передбачуваних заходів:

• Змімна режиму роботи підприємства;

• Упорядкування організаційно-технічних та посадово-технологічних робіт;

• Поліпшення роботи внутрішньозаводського транспорту;

• Вдосконалення матеріало-складського господарства і постачання виробництва матеріалами, паливом та енергією;

• Поліпшення організації збуту продукції.

Еконмія, одержана в результаті зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці, розраховується за планами наукової організації праці і визначається множенням кількості вивільнених робітників на їх середню заробітну плату.

4) Зміни в організації управління виробництвом.

Зміни в організації управління виробництвом визначаються на підставі розрахунків ефективності таких заходів:

• Укрупнення цехів та інших підрозділів;

• Впровадженя автоматизованих систем управління;

• Поєднання окремих функцій та усунення зайвих.

Підвищити систему управління можна за допомогою впровадження дієвої системи контролінгу на підприємстві. В системі контролінгу можуть передбачатись такі заходи:

• Мотивація персоналу;

• Зміна стилю управління;

• Часткове залучення нового менеджменту;

• Організація центрів прибутковості;

• Організація системи збору та обробки інформації;

• Зменшення завищених показників;

• Запровадження системи контролю ефективності;

• Забезпечення гнучкого планування та ефективного управління;

• Визначення пріоритетних завдань для всіх стадій виробництва;

• Механізація рутинної роботи та скорочення зайвого персоналу;

• Поліпшення виробничих відносин між членами колективу;

• Уточнення стратегії розвитку підприємства.

5) Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення.

Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення розраховуються на підставі аналізу господарських зв”язків та спеціально розроблених заходів щодо раціоналізації складського господарства. До таких заходів належать:

• Забезпечення ресурсами в необхідному асортименті та зменшення збитків, спричинених використання матеріалів, що не відповідають технічним вимогам за розмірами, якістю, та іншими властивостями.

• Зменшення витрат на зберігання та транспортування матеріалів;

• Зменшення витрат завдяки раціоналізації постачання, забезпечення його регулярності та надійності;

• Зменшення витрат шляхом раціоналізації господарських зв’язків та вибору отриманих схем доставки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих.

6) Усунення зайвих витрат та збитків.

Важливим фактором зниження собіватості продукції є усунення зайвих витрат та збитків, які не є необхідними при нормальному господарському процесі. Такі витрати та збитки визначаються за допомогою аналізу фактичних витрат на виробництво та вартісного аналізу. Економія, що досягається в результаті ліквідації непродуктивних витрат визначається як добуток сум цих витрат в базовому періоді на темпи зростання обсягу товарної продукції у плановому періоді.

Тести

1. Зростання продуктивності праці не впливає на зниження собівартості продукції через:

а) зниження трудомісткості продукції;

б) зменшення витрат заробітної плати на одиницю продукції;

в) економію матеріальних витрат;

г) скорочення умовно - постачальних витрат на одиницю продукції.

2. Не є чинниками зниження собівартості продукції на підпри­ємстві:

а) зміна обсягу випуску продукції;

б) підвищення технічного рівня витрат;

в) введення в дію нових підрозділів підприємства;

г) удосконалення організації виробництва і праці.

3. Які з нижчезазначених груп факторів не впливають на загальний рівень продуктивності праці на підприємстві:

а) економічні;

б) матеріально-технічні;

в) соціальні;

г) організаційні;

д) екологічні умови та географічне розміщення;

е) впливають всі;

4. Не належить до функції управління підприємством:

а) вивчення потреб споживачів;

б) забезпечення стабільності політичної й економічної ситуації в державі;

в) планування діяльності підприємства та його окремих підрозділів;

г) контроль за результатами діяльності.

5. Функції управління підприємством:

а) планування, організація, мотивація, контроль;

б) формування системи оподаткування, визначення амортизаційної політики, формування митної політики;

в) економічні, соціально-психологічні, організаційні.

Бібліографічний список

[27; 28; 29; 30; 31; 32; 33; 38; 51]

3. Методичні рекомендації до семінарських занять

Модуль 1. потенціал підприємства: сутність, формування та оцінювання

Змістовий модуль І. Сутність, структура, формування та конкурентоспроможність потенціалу підприємства

СЕМІНАРСЬКЕ заняття № 1

Тема: Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

Мета заняття: - закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про:

- економічний потенціал;

- модель потенціалу підприємства;

- сутність потенціалу підприємства;

• класифікацію та риси потенціалу підприємтсва;

План заняття

1. Потенціал підприємства, як економічна категорія.

2. Модель потенціалу підприємства.

3. Сутність потенціалу підприємтсва.

4. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства, його характерні риси.

Методичні рекомендації

У ринкових умовах категорія «потенціал підприємства» здо­буває особливу актуальність як одна з основних характеристик стабільності підприємства і, головне, можливостей його подаль­шого розвитку.

Потенціал підприємства - це сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних), навичок і можливостей ке­рівників, фахівців та інших категорій виробничого персоналу для виконання робіт (послуг), одержання максимального доходу або прибутку і забезпечення функціонування й розвитку підприємст­ва або – сукупність економічних ресурсів і виробничих можли­востей фірми, що можуть бути використані для досягнення цілей фірми і її розвитку.

З огляду на зміст наведеного визначення, а також на те, що компетенції та ресурси, зумовлюючи внутрішні можливості підприємства, повинні забезпечити його конкурентні переваги в ринковому середовищі, що визначає можливості попиту, модель потенціалу підприємства може мати таке графічне зображення:

Рис. 3.1. Модель потенціалу підприємства.

Різноманіття підходів до розуміння сутності потенціалу підприємства дозволяє вважати його багаторівневим і багато-аспектним поняттям, зміст якого розкривається у всьому комплексі його проявів.

Класифікація видових проявів потенціалу підприємства здійснюється за такими напрямами (рис. 3.2):

1) за об'єктами дослідження;

2) за ступенем реалізації;

3) за сферою реалізації;

4) за принципом ієрархії;

5) за функціями управління.

За об'єктами дослідження виділяють ресурсну та результатну концепції потенціалу підприємства. Ресурсна концепція розглядає потенціал як сукупність ресурсів підпри­ємства, оцінка яких здійснюється за вартістю їхнього залучення.

У рамках результатної концепції потенціал підприємства може розглядатися як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб і створення певного результату. Оцінка його величини в цьому випадку полягає у визначенні максимальної кількості благ, які підприємство здатне виробити за умов даної кількості, якості та структури ресурсів.

Наступним рівнем класифікації є поділ потенціалу підприємства за ступенем використання можливостей підприємства на фактичний (поточний, реалізований, досягнений у даний момент) і перспективний (стратегічний, орієнтований на досягнення довгострокових цілей). Така диференціація дозволяє оцінювати ступінь використання потенціалу підприємства через порівняння його перспективного рівня з фактичним значенням. Основним етапом оцінки стає визначення потенційних можливостей підприємства.

Рис. 3.2. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства

За сферою реалізації потенціал можна розглядати як ринковий (зовнішній) і внутрішній. Зовнішній характеризує можливості підприємства, орієнтовані на ринок, і визначається потенційним обсягом попиту, незадоволеним сформованою ним пропозицією. Підприємство має обмежений вплив на зовнішній (ринковий) потенціал через складність, динамічність, непередбачуваність зовнішнього середовища. Внутрішній потенціал представлений ресурсами та компетенціями, які дозволяють реалізувати ринкові шанси, що надаються.

Досліджуючи ієрархію потенціалів, підприємство можна розглядати як систему, що складається з більш дрібних підсистем - бізнесів-одиниць, виділених за принципом значущості їхнього функціонування для бізнесу в цілому. У цьому випадку має місце класифікація проявів потенціалу за принципом ієрархії від потенціалу підприємства як системи глобального рівня до потенціалів бізнес-одиниць як підсистем нижчого рівня, які визначають разом з тим ефективність реалізації сукупних можливостей за рахунок адитивного та синергічного ефекту.

Правомірно розглядати також потенціал підприємства за функціональними напрямками його формування та використання. У цьому випадку виділяють потенціал маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюжка «збут -виробництво - закупівлі» фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу).

Незважаючи на різноманітність видових проявів потенціалу підприємства властиві деякі характерні риси, а саме:

• призначення - означає, що потенціал підприємства взагалі та кожен його елемент формуються для реалізації точно визначених здібностей;

• здатність до самовідтворення та розвитку - означає, що потенціал і його елементи змінюються відповідно з вимогами зовнішнього та внутрішнього характеру;

• поліструктурність - означає, що потенціал підприємства поєднує в собі різні структурні елементи, деякі з яких також характеризується власною структурою (наприклад, виробничий потенціал);

• взаємозамінність, альтернативність елементів - означає можливість вибору ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу для забезпечення збалансованої рівноваги.