6. Дипломатичні та консульські привілеї та імунітети

У Конвенції 1961 р. значна увага приділяється питанням дипломатичних імунітетів і привілеїв. Під імунітетом розуміють сукупність привілеїв суб’єкта міжнародного права, що здійснює зносини (у широкому змісті слова), або сукупність особливих особистих прав і переваг, що полегшують роботу закордонних представництв і представників (у вузькому змісті слова).

Особисті привілеї непрямим образом зв’язані із суверенною владою держави, що представляє ця особа. Разом з тим, свій розвиток особисті імунітети одержали на основі договірного права. Під привілеями розуміються ті переваги, що держава перебування надає дипломатичним представникам і представникам і які за своїм характером виходять за обсяг правового статусу громадян країни перебування.

Види імунітетів:

а) суб’єктів міжнародного права;

б) глав держав;

в) глав і членів урядів;

г) членів Парламенту;

д) дипломатичних агентів держав і націй, що борються за національне звільнення, тобто в період становлення державності;

е) глав і членів постійних представництв при міжнародних організаціях;

ж) міжнародних посадових осіб;

з) глав і членів делегацій на міжнародних зустрічах і конференціях.

Імунітети – це більш серйозні привілеї, тому що знаменують собою вилучення всіх суб’єктів, їх що мають, у момент перебування за кордоном і з примусового впливу суду, фінансового апарата і Ради безпеки країни перебування, а також звільнення їхнього майна від позовів, арештів, обшуків, допитів, реквізиції.

В даний час, у теоретичному аспекті, багато вчених не відзначають розходження між імунітетом і привілеями, посилаючись на їхню єдність. Вони відзначають, що ці об’єкти дипломатичного права засновані на нормах міжнародного права, що забезпечуються як доброю волею держав, так і державним примусом.

У залежності від того, хто користається імунітетом, розрізняють:

• імунітет суверена (глави держави, глави уряду);

• імунітет дипломатів;

• імунітет консулів;

• імунітет збройних сил;

• імунітет міжнародної посадової особи.

Види привілеїв:

• привілею всього дипломатичного представництва;

• привілею його глави і співробітників.

Закінчення консульської місії здійснюється по:

1. повідомленню держави перебування; представляється державою про те, що функції визначеного працівника консульства припинилися;

2. у результаті анулювання екзекватури, або при повідомленні держави перебування держави, що представляється, про те, що держава перебування відмовляється вважати визначена особа працівником консульського персоналу.

Держава перебування зобов’язана навіть у випадку збройного конфлікту забезпечувати особам використання привілеїв і імунітетів, що не є громадянами країни перебування, а членам родин таких осіб, поза залежністю від громадянства, можливість як найшвидшого від’їзду. Воно повинно надати в їхнє розпорядження перевізні засоби, необхідні для них самих і їхнього майна.

Усі привілеї і імунітети консульських представників поділяються на дві групи: I) привілею і імунітети у відношенні консульства; II) привілею і імунітети у відношенні консульських посадових осіб і службовців.

I. Імунітети консульських приміщень. Консульські приміщення дорівнює резиденції глави консульського представництва, користуються, на основі взаємності, недоторканністю. Влади держави перебування не можуть вступати в ці приміщення без згоди на те глави консульської установи чи дипломатичного представництва. Під консульськими приміщеннями маються на увазі будинки, що використовуються винятково для здійснення консульських функцій, у тому числі і резиденція глави консульства. Однак, у Віденській конвенції 1963 р. міститися положення, у силу яких владі країни перебування дозволяється проникати в приміщення без згоди глави консульської установи. Згоди глави консульської установи передбачається у випадку пожежі чи стихійного лиха, що власне кажучи зводить нанівець недоторканність консульських приміщень і спричиняє адекватні наслідки у відношенні консульської валізи. Якщо влади країни перебування думають, що в консульській валізі знаходяться інші вкладення, крім консульської пошти, вони можуть потребувати розкриття цієї валізи. Маються особливості по охороні консульських приміщень і архіву на території країни перебування, а також інтересів держави, що представляється, при надзвичайних обставинах.

У випадку розриву консульських відносин між двома державами:

а) держава перебування повинна навіть, у випадку збройного конфлікту поважати й охороняти консульські приміщення, а також майно консульства, його архіви;

б) держава, що представляється, може довірити охорону консульських приміщень, а також знаходиться в них майно й архіви будь-якій третій державі, прийнятного для акредитованої держави;

в) держава, що представляється, може довірити охорону своїх інтересів і інтересів своїх громадян якій-небудь третій державі, прийнятій для країни перебування.

У випадку закриття консульства тимчасово чи назавжди, вище зазначені положення застосовуються також у тому випадку, якщо в держави, що представляється, немає ні дипломатичного представництва, ні іншого консульства. Якщо держава, що представляється, не має в країні перебування дипломатичного представництва, має на його території інше консульство, цьому консульству може бути довірена охорона архіву закритого консульства і за згодою влади країни перебування виконання консульських функцій в окрузі закритого консульства.

Право користування національним прапором і державним гербом. Консульству і його главі належить право користування національним прапором і гербом:

• на будинку займаному консульством;

• на вхідних дверях цього будинку;

• на засобах пересування глави цієї установи;

Звільнення консульських приміщень від податків і зборів. Держава, що представляється, і глава установи звільняється від усіх державних і муніципальних податків і мита у власному чи орендованому консульському приміщенні. Не є платою за надання конкретного обслуговування. Зазначені положення, що містять податкові вилучення, не поширюються на відповідні мита і податки, якщо за законами держави перебування вони повинні виплачуватися особою, що укладає договір з державою, що представляється, чи з главою консульської установи.

Недоторканність консульського архіву і документів – вони недоторканні, де б вони не знаходилися.

Зобов’язання країни перебування по забезпеченню роботи консульства. Держава перебування повинна надати будь-як можливості для виконання консульських функцій.

Воля пересування. Держава перебування повинна забезпечити всім працівникам консульства волю пересування і подорожей по його території, якщо це не суперечить законам і правилам про зони, в’їзд у який забороняється чи регулюється по розуміннях державної безпеки.

Воля зносин. Держава перебування повинна дозволяти й обгороджувати волю відносин консульства для всіх офіційних цілей.

При зносинах з урядом. Дипломатичні і консульські установи держави, що представляється, де б вони не знаходилися, консульство може використовувати всі придатні засоби: дипломатичних і консульських кур’єрів; дипломатичну і консульську валізу, кодоване і зашифроване депеші; установити радіопередавачі консульство може тільки за згодою влади держави перебування. Офіційна кореспонденція консульства недоторканна. Консульська валіза, подібно дипломатичної, не підлягає не розкриттю, ні затримці. Умістища, що утворить консульську валізу, повинні мати необхідні зовнішні ознаки з указівкою характеру вантажу і можуть містити в собі тільки офіційну кореспонденцію, документи і предмети, призначені для офіційного користування. Валіза доставляється найчастіше консульським кур’єром, що забезпечується спеціальним документом, що вказує його статус і кількість умістищ, що утворять валізу. При виконанні своїх функцій цей кур’єр знаходиться під охороною держави перебування. Він користується недоторканністю і не підлягає арешту чи затримці. Перевезення консульської валізи може бути доручена капітану літака, що повинні приземлитися в порту. Для дозвіл в’їзду він також забезпечується офіційним документом, у якому вказується число вмістищ. Але він не є консульським кур’єром. Консульство може відряджати осіб зі своїх працівників для одержання валізи в капітана вчасно і без перешкод.

Зносини і контакти з громадянами держави, що представляється:

а) такі громадяни можуть вільно спілкуватися з компетентним консульством і ним відкритий вільний доступ у таке консульство, консульські посадові особи цього консульства можуть вільно спілкуватися з зазначеними громадянами й у визначених зносинах мають вільний доступ до них;

б) компетентні органи країни перебування повинні без зайвого уповільнення повідомляти консульство держави, що представляється, якщо в межах його округу який-небудь громадянин держави, що представляється, укладається в в’язницю чи під варту в чеканні судового розгляду, або затримується в якому-небудь іншому порядку. Усі повідомлення, що адресуються своєму консульству цією особою також передаються органами без затримки;

в) консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина своєї держави, що знаходиться у висновку з метою співбесіди з ним, а також уживання належних заходів з метою забезпечення йому представництва.

Обов’язки країни перебування стосовно консульства:

1. У випадку смерті громадянина держави, що представляється, повідомити консульство, в окрузі якого відбулася смерть;

2. Повідомити компетентне консульство без затримки про будь-який випадок, коли призначення опіки чи попечителя здійснюється інтересам, що відповідають неповнолітньої особи чи недієздатної особи - громадянина держави, що представляється;

3. Якщо судно використовується для морського чи внутрішнього судноплавства і має національність держави, що представляється, зазнало аварії чи сіло на мілину в територіальному чи морі внутрішніх водах країни перебування, чи з літальним апаратом, зареєстрованому державою, що представляється, стався нещасливий випадок на території країни перебування, то влади зобов’язані повідомити найближче до місця події консульство.

Фіскальні імунітети. Консульство вправі стягувати на території країни перебування збори і плати, що передбачені законодавчими актами держави, що представляється, за консульські дії, причому ці суми не підлягають оподатковуванню країни перебування.

II. Забезпечення цієї категорії осіб спеціальним захистом і повагою. Країна перебування зобов’язана робити захист консульським посадовим особам через їхнє офіційне положення і відноситися до них з належною повагою. Воно повинно вживати заходів для запобігання будь-яких зазіхань на їхню особистість, волю і достоїнство.

Особиста недоторканність консульської посадової особи. Консульські посадові особи не підлягають ні арешту, ні висновку не інакше як на підставі постанови компетентної судової влади, у випадку здійснення тяжких злочинів. Вони не можуть бути укладені у в’язницю і не підлягають іншим формам обмеження особистої волі інакше як у виконання остаточних судових рішень. Якщо проти нього збуджується кримінальна справа, ця особа повинна з’явитися в компетентні органи, при цьому йому повинні виявлятися відповідні знаки поваги й уваги, що личать йому в силу офіційного положення. У випадку арешту чи попереднього висновку будь-якої консульської особи, або порушення проти нього кримінальної справи, влади негайно повідомляють главу консульської установи. Якщо ж об’єктом зазначених мір є сам глава, країна перебування негайно повідомляє об цьому державу, що представляється.

Імунітет від юрисдикції. Працівники консульства не підлягають юрисдикції ні судової, ні адміністративної у відношенні дій чинених ними при виконанні консульських функцій, однак, це не звільняє від обов’язку свідчити. З цією метою працівники консульства можуть викликатися як свідків при виробництві судових чи адміністративних справ. Проте, якщо особа відмовляється з’явитися, до нього не можуть застосовуватися ніякі примусові заходи і покарання. Орган, якому вимагаються показання консульської посадової особи повинний уникати перешкод у виконанні цією особою цих функцій. Тому можливо вислуховування його показань у консульстві або передача письмового показання. Працівники консульства не зобов’язані давати показання з питань, зв’язаним з їхніми функціями, чи представляти зв’язані зніми документи.

Відмовлення від імунітету. Представлена держава може відмовити в імунітеті працівнику консульства по підставах, встановленим у національному і міжнародному праві. Таке відмовлення завжди повинне побут прямим. Порушення працівником консульства справи в тому випадку, коли б він міг скористатися імунітетом від юрисдикції при виконанні консульських функцій, позбавляє його права посилатися на імунітет від юрисдикції у відношенні якого б те ні було зустрічної вимоги, безпосередньо зв’язаного з основною вимогою. Відмовлення від імунітету, від юрисдикції, що відноситься до цивільної чи адміністративної справи, не вважається означаючим відмовлення від виконавчих дій, що є результатом судового рішення. У відношенні таких дій необхідне окреме відмовлення.

Звільнення від обов’язків, що існують у зв’язку з реєстрацією іноземців і дозволу на проживання і роботу.

Працівники консульства і члени їхніх родин звільняються від усіх видів податків і зборів у цьому відношенні. Працівники обслуговуючого персоналу і, що складаються винятково на службі в працівників консульства і працівники приватного персоналу звільняються від мита і податків на заробітну плату, одержувану за свою роботу.

Звільнення від мита. Дозволяється ввіз будь-яких предметів, призначених для офіційного користування консульством, а також предметів, якими користаються консульські посадові особи і їхні родини, а також особи, що проживають з ними.

Недоторканність спадкоємного імунітету працівників консульства і членів їхніх родин. У випадку смерті працівника чи консульства члена його родини держава перебування дозволяє вивіз рухомого майна померлого, за винятком такого придбаного в країні майна, вивіз якого був заборонений у момент його смерті. Держава перебування не стягує ніякого мита на спадкоємне майно або спадкування за законом.

Звільнення від особистих повинностей і обкладань. Держава перебування звільняє працівника консульства і членів їхніх родин від усякого роду державної служби і військових обов’язків, зв’язаних з військовими обкладаннями на військові потреби і військовий постій.