Змістовний модуль 2. Історико – етнографічна характеристика українського народу.

Поняття «етнічної групи», «етнографічної групи». Історико-етнографічне районування країни. Характеристика етнографічних груп серед українського народу. Етнографічне районування — це поділ території на локальні культурно-побутові групи населення, які мають спільні риси мовного, звичаєвого, господарського характеру, зумовлені природним середовищем та історичним розвитком кожної групи, а також етнокультурними взаємозв’язками з сусідніми народами. Дослідження українських старожитностей Павлом Шафариком. Карта П.Шафарика «Слов’янські землі» як перша етнічна карта, яка дала наукове уявлення про межі розселення українців, білорусів, росіян, чехів, словаків, поляків, болгар. Уявлення ХІХ століття про етнографічні райони, що різняться за культурно-побутовими ознаками: Полісся, Поділля, Покуття, Волинь, Галичина, Закарпаття, Слобожанщина, Сіверщина, Південь України.

Змістовний модуль 3. Антропологічні особливості українців.

Роль антропології у вивченні україногенезу. Поняття «антропологічний тип». Середземноморський тип неолітичного населення України. Антропологічні особливості скіфів, сарматів і населення черняхівської культури. Етапи у формуванні антропологічних типів Східної Європи і Азії. Антропологічна характеристика українців. Антропологічні ознаки. Перші антропологічні описи українців у ХУІІІ ст. Федір Вовк і його внесок в українську антропологію. Ліквідація наукових етнографічних центрів в Україні у 30-х роках ХХ ст. Експедиція антрополога В. Дяченка. Схема визначення антропологічного складу українського народу.

Антропологічне районування державної території України. Сучасні антропологічні типи українців. Дунайський тип і його ознаки. Поліський тип. Верхньодніпровський тип. Центрально-український тип та його особливості. Нижньодніпровськопрутський тип. Динарський тип. Карпато-альпійський тип. Центральноукраїнська антропологічна область (Волинський і Поліський варіанти). Карпатська (західна) антропологічна область (східний і західний локальні варіанти). Південна (нижньодніпрово-прутська) антропологічна область. Північна антропологічна область. Валдайсько-дніпровський антропологічний комплекс, північний грацильний тип. Розвиток сучасної вітчизняної антропологічної науки. Український антрополог С.Сегеда та його схема антропологічного районування . Типовий фізіологічний портрет українця.

Модуль іі. Історія становлення етнографії як науки в Україні. Змістовний модуль 1 .Накопичення етнографічних знань і формування української етнографії.

Перші дані про слов’янську спільноту періоду давньої історії України. Накопичення етнографічних знань в період існування Давньоруської держави. Літописи Київської Русі і Галицько-Волинської держави. Нагромадження етнографічних матеріалів про українців як про окремий етнос у світських та церковних актах в період середньовіччя. Літописи, описи мандрівників, літературні твори як джерела етнографії. Процес збору етнографічних матеріалів у другій половині ХVІІ століття. Твори полемічної літератури, хроніки, козацько-старшинські літописи, записки іноземних авторів. Опис України в працях іноземних авторів (Еріх Лясота, Павло Алепський, Гійом де Боплан та ін.).

Вивчення українських земель у складі російської та австрійської імперій. Вивчення традиційно-побутової культури. Вплив ідеології романтизму на українську етнографію ХІХ ст. Зростання інтересу до народознавчих студій, перші експедиції, публікація тематичних праць з української етнографії. Розвиток української етнографії у ХІХ століття. Діяльність етнографічних центрів, комісії для опису губерній Київського округу. Особливості становлення етнографічної науки на рубежі ХІХ - ХХ століть. Діяльність в сфері етнографії Харківського, Київського, Одеського університетів, Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, Наукового товариства імені Т.Шевченка. Розвиток українського народознавства в Галичині. Вклад окремих історичних постатей в розвиток етнографічної науки (діяльність Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, П.Грабовського, С.Подолинського). Значення етнографічних досліджень П.Чубинського, М.Сумцова, Ф.Вовка, В.Шухевича, Я.Головацького, Д.Яворницького, Д.Багалія, В.Гнатюка та інших.