2. Поняття та ознаки здійснення господарської діяльності

Сфера дії господарського права, чи як говорять юристи, його предмет — це одна з найважливіших і в той же час одна із самих складних сфер життєдіяльності людини — сфера матеріального виробництва. Це та сфера людської діяльності, що здавна вивчається різними суспільними науками, і дотепер вони знаходять у ній усі нові і нові аспекти і нюанси.

Безпосереднім предметом регулювання господарського права є господарська діяльність. Господарська діяльність - це та діяльність, що пов'язана із виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також із забезпеченням їхніх виробників необхідними ресурсами.

Визначення господарської діяльності зустрічається й у законодавчих актах. Так, у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. господарська діяльність визначається як «яка-небудь діяльність, у тому числі і підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають як товар». У Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. під господарською діяльністю розуміється «будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт». Багато істотних ознак цієї діяльності не знайшли свого відображення в цих законах.

ГКУ від 16 січня 2003 року дає більш чіткіше визначення господарської діяльності. Стаття 3 ГКУ вказує, що під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконанню робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У цьому визначенні можна виділити кілька ознак господарської діяльності. Насамперед саме слово "діяльність" означає систематичні дії членів суспільства, їхніх об'єднань, спрямовані та досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою — задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар. Особливістю господарської діяльності є також її суб'єкти - не будь-які особи, а лише ті з них, які, відповідно до вимог Господарського кодексу, визнаються суб'єктами господарювання. Діяльність таких осіб здійснюється не тільки в їх власних (приватних) інтересах (зазвичай з метою отримання прибутку від реалізації вироблених благ), айв інтересах суспільства (для задоволення певних суспільних потреб в продукції, роботах, послугах). Задоволення суспільних потреб у певних благах вимагає від виробника відповідних знань, навичок, організації, засобів, що зумовлює професійні засади здійснення господарської діяльності.

Отже, ознаками господарської діяльності є такі:

• сфера здійснення - суспільне виробництво (господарська сфера);

• зміст - виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб - споживачів у широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб'єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб);

• передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару;

• професійні засади здійснення такої діяльності;

• спеціальний суб'єкт, який повинен зазвичай мати статус суб'єкта господарювання (набуття цього статусу завершується, як правило, державною реєстрацією в загальному та/або спеціальному порядку);

• поєднання приватних інтересів виробника (в одержанні прибутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності) та публічних інтересів (суспільства в особі широкого кола споживачів - в отриманні певних благ; держави - в отриманні прибутків та інших обов'язкових платежів від суб'єктів господарювання; територіальної громади:

І) в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб'єктами господарювання до господарської діяльності;

2) в задоволенні потреб громади в певних роботах, послугах, продукції;

3) в участі суб'єктів господарювання у вирішенні завдань територіальної громади в благоустрої;

4) у сплаті місцевих податків і зборів тощо; • значний рівень державного (включаючи й нормативно-правове) регулювання, що зумовлено попередньою ознакою (приватні інтереси суб'єкта господарювання - виробника задовольняються за рахунок суспільних інтересів - необхідності задоволення потреб споживачів у певних видах товарів, робіт, послуг); державне регулювання має на меті вирішення подвійного завдання; з одного боку, стимулювати господарську (насамперед підприємницьку) діяльність і забезпечити оптимальні умови для функціонування її суб'єктів, а з іншого, - захистити суспільство, значні його верстви (насамперед споживачів) від зловживань з боку підприємців, які вдаються до несумлінної поведінки з метою зменшення своїх видатків та отримання найбільших прибутків.

Господарська діяльність створює основу (фундамент) економіки будь-якого типу. Ринкові відносини, безсумнівно, неможливі без обертання конкретних товарів і послуг, що саме і є результатами господарської діяльності. Ринкові відносини — це і є результат здійснення господарської діяльності.

Базується ця діяльність на підприємництві, ініціативі, комерційному підході, ризику. З появою різних форм власності розширюється коло суб'єктів господарської діяльності.

Предметом регулювання господарського законодавства є ті чи інші види господарської діяльності в різних сферах економіки (купівля-продаж засобів виробництва, оптова торгівля і постачання різних товарів, інвестиційна діяльність, зовнішньоекономічні зв'язки, перевезення вантажів різними видами транспорту і т.д.). У такому регулюванні існує і так звана ринкова інфраструктура — банківська справа, оборот цінних паперів, страхування комерційної діяльності й ін.

Раніше уже відзначалося, що господарювання здійснюється насамперед у сфері матеріального виробництва (виробництва товарів, робіт і послуг). Однак це зовсім не означає, що господарювання — це і є саме виробництво¹.

Отже можна охарактеризувати найбільш важливі ознаки господарської діяльності:

а) вона здійснюється в сфері суспільного виробництва (але не в сфері особистого споживання!);

б) насамперед вона пов'язана з тією стороною суспільного виробництва, у якій знаходить своє відображення використання майна, іншими словами, де реалізуються право власності й інші майнові права;

в) вона є діяльністю, що організує виробництво.

Таким чином, по своїй суті господарська діяльність — діяльність організаційно-майнова. Організаційний і майновий елементи в ній органічно поєднанні!!!!!!!!!!

Господарська діяльність у найбільш повному виді виявляється в сфері матеріального виробництва. Виробництво і реалізація продукції виробничо-технічного призначення, капітальне будівництво, виконання науково-технічних і проектно-конструкторських робіт, перевезення вантажів різними видами транспорту — ось найбільш типові сфери господарської діяльності, області виникнення господарських відносин.(* саме їх ми і будемо розглядати в цьому курсі в переважній більшості). Окремі ж результати господарської діяльності (роздрібна торгівля, пасажирські перевезення і надання інших послуг окремим громадянам) виходять за межі сфери матеріального виробництва. На перший план виходять відносини споживання, у межах яких здійснюється задоволення різних потреб громадян. Господарська діяльність тут вторинна, вона є не метою, а коштом. Допоміжний характер господарської діяльності особливо помітний у соціальній сфері.

Отже, з урахуванням зазначених ознак можна дати таке доктринальне визначення господарської діяльності:

Господарська діяльність - це така суспільно-корисна діяльність суб'єктів господарювання щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів, здійснюється професійно та зазнає значного регулювання з метою соціального спрямування економіки.