Тема 2. Економічний розвиток постсоціалістичних країн: виклики ххі сторіччя

2.1. Транзитологічні процеси постсоціалістичної економіки: діалектика загального особливого

2.2. Становлення інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання постсоціалістичних країн

2.3. Мотивація бізнесової поведінки фірм в реалізації вітчизняної моделі інноваційного розвитку

2.4. Зовнішньоекономічні аспекти консолідації інноваційно- інвестиційного розвитку постсоціалістичних країн

Однією з вимог економічної науки початку ХХІ ст. стало системне теоретичне осмислення закономірностей демократичних ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах. Воно привернуло до себе увагу широкого кола вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема Р. Аренда, Т. Бурлая, Б. Гаврилишина, Є. Гайдара, В. Гейця, Р. ван Роодена, Є. Савельєва, С. Юрія та багатьох інших і набуло вигляду окремого підрозділу економічної теорії, який „з легкої руки” угорського економіста Ласло Чаби отримав назву „транзитологія”. Тому очевидно, що економічна наука вже не може претендувати на цілісність і всеосяжність, якщо не вбирає у свою структуру закономірностей здійснення ринкових, трансформаційних процесів, або, інакше кажучи, ігнорує проблеми транзитології.

У цей трансформаційний період перед постсоціалістичними країнами взагалі й Україною зокрема постали дві тісно пов’язані між собою проблеми, котрі можна визначити як проблеми „самоідентифікації” та „ідентифікації”. Перша, самоідентифікаційна, передбачає відповіді на запитання: „Де ми, хто ми, до чого прагнемо?”. Друга проблема потребує ідентифікації того соціально-економічного устрою, який ми повинні розбудувати.

Вирішення завдань демократичних, ринкових перетворень ускладнюється тим, що постсоціалістичним країнам доводиться одномоментно й адекватно реагувати на новітні тенденції розвитку світової економіки, відповідаючи на виклики ХХІ ст. Здійснюючи ринкове реформування, постсоціалістичні країни мусять зважити, по-перше, на те, що в розвинутих країнах нині розгорнувся бурхливий процес формування матеріально-технічної, організаційної і правової бази нової економіки; по-друге, слід враховувати радикальні й адекватні економіці знань зрушення в галузевій, секторальній та продуктовій структурах господарства. Не менш резонансним викликом часу для постсоціалістичних країн стає необхідність радикальних інституціональних перетворень, зорієнтованих на вільний, демократичний розвиток особистості.

Життєвою необхідністю стає і такий виклик часу (породжений глобалізацією), як суттєве загострення конкурентної боротьби фактично в усіх секторах світового ринку. Саме тому постсоціалістичні країни, вирішуючи проблеми ринкової трансформації, щоб не опинитись на узбіччі цивілізації, на базі використання своїх порівняльних переваг мусять вибороти достойне місце у міжнародному поділі праці і досягти стану конкурентоспроможної спеціалізації.

Розгляд крізь призму окреслених викликів часу загальних закономірностей та національних особливостей економічного розвитку постсоціалістичних країн і є предметом дослідження в цьому розділі.