3.3. Фінансово-виробничі ресурси підприємства

Вимоги часу, зміни в економіці України, стандартизація бухгалтерського обліку і звітності відповідно до Програми реформування бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних стандартів створили об’єктивну необхідність певних змін при формуванні окремих понять і категорій, які безпосередньо пов’язані з поняттям ділової активності, а саме: фінансово-виробничі ресурси, фінансові ресурси, необоротні ресурси, матеріальні ресурси, трудові ресурси, ефективність, результативність тощо. Необхідно наголосити, що у вимогах до запропонованого нами поняття ділової активності використовується термін “фінансово-виробничі ресурси”, оскільки, виходячи з загальновідомого кругообігу ресурсів, у сучасних умовах фінансові ресурси неможливо розглядати окремо від виробничих, причому, виробничі ресурси на певному етапі є похідною від фінансових і навпаки. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення необоротних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вихідним моментом діяльності будь-якого підприємства є кругообіг та перевтілення ресурсів. Базуючись на кругообігу ресурсів, виходячи з необхідності комплексної оцінки ресурсів підприємств, ми запропонували основні складові ресурсів суб’єктів господарювання, які представлені на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Складові фінансово-виробничих ресурсів підприємства

Фінансові ресурси формуються із власних, запозичених та резервної суми ресурсів, представляють собою джерела формування економічних (виробничих та інших) ресурсів і відображаються в пасиві балансу підприємства. Економічні ресурси представляють собою суму виробничих та інших ресурсів і групуються в активі балансу.

Виробничі ресурси складаються з необоротних, матеріальних та трудових ресурсів і представляють собою ресурси, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До складу економічних ресурсів суб’єктів господарювання належать інші ресурси, які представляють собою грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, фінансові інвестиції тощо, тобто ті ресурси, які безпосередньо не задіяні у виробничій сфері. Необхідно зазначити, що в балансах, практично на всіх підприємствах, у необоротних ресурсах відображено лише суми з основних засобів, які становлять на сьогодні близько 100% необоротних ресурсів, а суми з нематеріальних активів відсутні, оскільки підприємства не мають торгової марки, зареєстрованого торгового знака, певної ділової репутації (гудвілу), що робить неможливим відображення нематеріальних активів у звітності підприємств. Виходячи з вищезазначеного надалі при вивченні ефективності використання фінансово-виробничих ресурсів під необоротними ресурсами будуть розглядатись основні засоби.

Фінансово-виробничі ресурси представляють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв’язок складових ресурсного потенціалу підприємства, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигод у майбутньому. Відповідно можна виділити такі особливості фінансово-виробничих ресурсів:

- ресурси є невід’ємною складовою ресурсного потенціалу операційної діяльності суб’єкта господарювання;

- структура ресурсів складна, але гнучка та динамічна і знаходиться у тісному зв’язку з процесом виробництва;

- використання будь-яких видів ресурсів відбувається в комплексі та передбачає зміну форми їх прояву і відтворення у процесі фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до цих особливостей для результативного функціонування підприємства та отримання економічних вигод важливим є ефективне використання фінансово-виробничих ресурсів. Особливу увагу необхідно приділити фінансовим ресурсам як джерелу формування виробничих.

В економічній літературі існують різні визначення поняття “фінансові ресурси”, а саме: це “кошти у формі доходів та зовнішніх надходжень”, “грошові фонди цільового призначення” , “грошові засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства; джерела фінансування підприємницької діяльності”, “грошові фонди та грошові кошти; кошти, вкладені в основні та оборотні засоби; складова ресурсного забезпечення підприємства” тощо.

Отже, з одного боку, всі існуючі в розпорядженні підприємства кошти, які складаються з основних і оборотних активів, представлені у вартісному вираженні, є його фінансовими ресурсами. З іншого боку, загальна величина фінансових ресурсів підприємства характеризується сукупністю джерел фінансування виробничих та інших ресурсів. Спільним для визначення фінансових ресурсів є те, що науковці трактують фінансові ресурси як грошові кошти, але розглядають їх окремо від процесу їх розподілу. На нашу думку, важливим є саме визначення суті фінансових ресурсів, яке охоплювало б господарські процеси в сукупності фінансово-економічних зв’язків у розрізі видів діяльності суб’єктів господарювання. Важливим недоліком всіх існуючих визначень “фінансові ресурси” є те, що вони розглядаються відірвано від фінансової звітності та не відповідають термінології Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО.

Виходячи з вищесказаного, особливість поняття “фінансові ресурси підприємства” повинна виражатись у наступному:

- по-перше, необхідно розглядати поняття фінансових ресурсів з погляду виділення їх в окрему економічну категорію, теоретичне обґрунтування якої згідно з П(С)БО дає можливість підкреслити їх роль і значення в основах ринкової економіки;

- по-друге, фінансові ресурси необхідно розглядати як важливу складову комерційно–виробничого процесу, як фінансовий потенціал суб’єкта господарювання, що використовується для розширеного відтворення та виконання зобов’язань;

- по-третє, необхідно враховувати, що фінансові ресурси здатні перевтілюватись, міняти свою форму, яка в майбутньому принесе економічні вигоди;

- по-четверте, воно повинно конкретизувати склад, структуру, джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів.

Таким чином, фінансові ресурси – це власні та запозичені джерела формування ресурсів суб’єкта господарювання, які виступають у вигляді власного капіталу та зобов’язань, що в разі потреби в процесі фінансово-господарської діяльності міняють свою форму в матеріальну та можуть бути використані для забезпечення певних витрат процесу відтворення з метою отримання економічних вигод у майбутньому. Якщо приймати визначення фінансових ресурсів як власного і залученого капіталу, який використовується для фінансування активів, то загальна величина фінансових ресурсів підприємства характеризується такими елементами:

– власні фінансові ресурси (сума власного капіталу);

– запозичені фінансові ресурси (довгострокові та поточні зобов’язання);

– резервна сума фінансових ресурсів (резерв наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів).

Доцільно в умовах реформування економіки в складі фінансових ресурсів виділити активну суму фінансових ресурсів, яка представляє ту суму власних фінансових ресурсів, що використовується на фінансування оборотних активів.

Така структура загальної суми фінансових ресурсів являє собою їх групування за юридичною належністю, що відображається в пасиві балансу підприємства. Ці фінансові ресурси вкладені в об’єкти потреб виробництва, розміщені в активах підприємства. Однак фінансові ресурси від цього не зникають, вони лише змінюють грошову форму на іншу (матеріальну). Таким чином, відбувається зміна форми прояву фінансових ресурсів, які в цьому випадку групуються в активі балансу. Отже, всі існуючі в розпорядженні підприємства кошти, які складаються з основних і оборотних активів, представлені в вартісному вираженні, є його фінансовими ресурсами. З іншого боку, загальна величина фінансових ресурсів підприємства характеризується сукупністю джерел фінансування його економічних ресурсів.

Наявність різноманітних визначень суті фінансових ресурсів зумовлює відсутність єдиної системи показників оцінки ефективності використання фінансових ресурсів. Оскільки окремі складові фінансових ресурсів суб’єктів господарювання (власний капітал, поточні зобов’язання, довгострокові зобов’язання тощо) практично використовуються при розрахунку значної кількості показників, що характеризують фінансовий стан, то виникла необхідність створити таку систему показників, яка б давала деталізовану оцінку ефективності використання фінансових ресурсів.

Вагомою складовою фінансово-виробничих ресурсів є виробничі ресурси. Проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів та оперативного контролю, аналізу та управління ними з метою досягнення задоволення матеріальних потреб людини вивчається багатьма економічними науками. Кожна наука розглядає це питання на певному рівні і у відповідному аспекті. Але загальним для них всіх є те, що вони визначають виробничі ресурси як головну рушійну силу розвитку економіки будь-якої країни, регіону, галузі чи окремого підприємства.

У науковій літературі часто поняття “виробничі ресурси” підміняють такими економічними термінами, як “фактори виробництва” або “економічні ресурси”.

Ресурси розглядаються як сукупність цінностей, які можуть бути спрямовані на виробництво матеріальних і нематеріальних благ. Слід розрізняти терміни “ресурси виробництва” та “фактори виробництва”. Ресурси виробництва являють собою потенціал виробництва, тобто можуть бути залучені до нього, а фактори виробництва – це реально залучені в процес виробництва ресурси.

Економічні ресурси представляють: “джерела, засоби забезпечення виробництва”, “сукупність природних, людських і виготовлених людиною ресурсів, які використовуються для виробництва товарів і послуг”, фінансові ресурси, грошовий капітал.

Фактори виробництва – “рушійні сили виробничого процесу (виробничі сили), що забезпечують створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства”, причому “кожен з факторів має фізичну продуктивність, створює свою частку доходу” та представляє собою “будь-які елементи процесу виробництва, які впливають на нього, визначають його результати і ефективність”.

Виробничі ресурси - це “сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності, представляють “поєднання трьох його елементів у процесі виробництва, складають продуктивні сили суспільства: засоби праці, предмети праці та людей, які можуть здійснювати трудову діяльність, а також це “товари або послуги, які використовуються підприємством у виробничому процесі”, це “блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції”.

Вивчаючи різні теоретичні підходи та враховуючи власні дослідження щодо визначення поняття “виробничі ресурси”, а також наше розуміння ділової активності суб’єкта господарювання та спираючись на основні особливості фінансово-виробничих ресурсів, необхідно зазначити, що виробничі ресурси представляють собою сукупність та взаємодію в процесі виробництва основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення діяльності суб’єкта господарювання.

Розглянемо основні складові виробничих ресурсів. В економічній літературі існує значна кількість визначень поняття “основні засоби”, яке іноді підміняється поняттям “основні фонди”.

Вивчивши існуючі теоретичні підходи, нормативно-законодавчі документи та враховуючи власні дослідження можемо виділити такі характеристики основних засобів:

- беруть участь у діяльності підприємства тривалий період часу, який перевищує один рік, або операційний цикл, якщо він більший за один рік;

- функціонують у процесі діяльності підприємства в незмінній натуральній формі, втрачаючи при цьому свою вартість у зв’язку з фізичним та моральним зносом;

- зменшують свою вартість і переносять її на витрати підприємства за частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Враховуючи характеристики основних засобів, які відповідають визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть бути використані при оцінці рівня ділової активності суб’єкта господарювання можна запропонувати таке визначення основних засобів на рівні суб’єкта господарювання:

основні засоби – це складова виробничих ресурсів, які використовуються в процесі господарсько-фінансової діяльності суб’єкта господарювання в незмінній натуральній формі тривалий період часу, який більший за один рік (або операційного циклу, якщо він більший за рік) та внаслідок зносу розподіляють свою вартість на витрати підприємства у вигляді амортизаційних відрахувань, не змінюючи натурально-речевої форми.

Аналізуючи існуючі теоретичні підходи і власні дослідження матеріальних ресурсів, можна, виділити такі їх характеристики:

- беруть участь у процесі господарської діяльності протягом одного виробничого циклу та повністю змінюють свою форму;

- повністю переносять свою вартість на витрати підприємства на протязі одного виробничого циклу.

На основі характеристик матеріальних ресурсів, які відповідають визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть бути використані при оцінці рівня ділової активності, термінологію, що відповідає П(С)БО в Україні, можна запропонувати таке визначення матеріальних ресурсів на рівні суб’єкта господарювання:

матеріальні ресурси – це складова виробничих ресурсів, які беруть участь у процесі господарсько-фінансової діяльності протягом одного виробничого циклу та повністю змінюють свою форму та переносять свою вартість на витрати підприємства.

Аналізуючи існуючі сучасні теоретичні підходи до визначення поняття “трудові ресурси” на рівні суб’єкта господарювання, бачимо, що в окремих випадках це поняття ототожнюється з поняттям “кадри підприємства”, “виробничі кадри” тощо.

Можна виділити такі характеристики трудових ресурсів:

- представляють собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, вагомою складовою якого є робітники;

- беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії основних засобів і матеріальних ресурсів, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.

Використовуючи характеристики трудових ресурсів, які відповідають визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть бути використані при оцінці ділової активності суб’єкта господарювання, доцільно використовувати таке визначення трудових ресурсів на рівні підприємства:

трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що представляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись у разі потреб виробництва, який у процесі виробництва вступає у взаємодію з основними засобами та матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість та додаткову вартість.