3.1. Обгрунтування необхідності стійкого функціонування суб’єкту підприємницької діяльності в ринковій економіці

Як засвідчує досвід, сучасні механізми управління підприємствами часто є малоефективними. Отже, процес управління суб’єктом господарської діяльності необхідно представляти у вигляді генерації управлінських рішень, що спрямовані на розв’язання проблемних ситуацій, причинами яких є розвиток світової економіки, нестабільність ринкових систем і негармонійність розвитку ринкових відносин на Україні. При цьому удосконалення методології їх розв’язання має епізодичний, фрагментарний характер. Рішення, що приймаються в практиці управління підприємствами, у більшості випадків малоефективні, характеризуються суб’єктивізмом та відсутністю уявлення про проблему. У зв’язку з вищезазначеним виникає важлива проблема організації управлінської діяльності, яка спрямована на удосконалення методології управління відповідно до проблем, що виникають на підприємстві. Успіхи економічного росту підприємств, з одного боку, забезпечили матеріальну базу таких розробок, а, з іншого, - визвали необхідність такої тематики досліджень, без яких у більшості випадків підвищення ефективності функціонування підприємств стає неможливим.

Таким чином, розглядаючи проблему планування ділової активності підприємства, в першу чергу, необхідно забезпечити його стійкий розвиток в умовах невизначеності та ризику.

Стійкий розвиток підприємства, як відомо, є процесом у часі та просторі. Перехід до моделі стійкого розвитку передбачає ефективну економічну діяльність, яка використовує мінімум ресурсів для отримання одиниці результату [1, с. 2].

Виходячи із вищезазначеного, ефективність діяльності підприємств повинна забезпечуватись ринковими структурами, засобами державного регулювання, розвитком суспільства та внутрішнім бізнес-середовищем.

Дослідження понятійного апарату стійкого функціонування підприємства показало відсутність загальновизнаної точки зору на такі категорії, як: «стійкий розвиток», «стійке функціонування», «економічна стійкість системи». У зв’язку з цим, в першу чергу, необхідно уточнити та конкретизувати вищезазначені поняття відповідно до суб’єктів підприємницької діяльності.

У вітчизняній науці з середини 50-х років ХХ ст. інтенсивно розроблялась математична теорія стійкості: досліджувались і формалізувалися такі поняття, як: стійкість, стабілізація системи, стійкість функціонування до збурень на виході, стійкість по відношенню до імпульсивних дій, положення рівноваги та ін. [2; 3].

Наприкінці ХХ ст. в економічній теорії і міжнародній практиці почали використовувати поняття Sustainable Development, яке українською мовою перекладається як сталий або стійкий розвиток. Під стійким розвитком розуміють таку модель соціально-економічного розвитку, яка забезпечує життєві потреби нинішнього покоління і не позбавляє такої можливості майбутні покоління через вичерпання природних ресурсів та деградацію навколишнього середовища [4, с. 40]. При цьому дуже часто поняття «економічної стійкості системи» ототожнюють з поняттям «економічна стабільність», але, на погляд автора, економічну стійкість системи не слід розуміти як її стабільність. Стабільність - це здатність системи функціонувати, не змінюючи власну структуру, тобто перебувати у рівновазі (ця здатність повинна бути незмінною у часі) або це сталість, незмінність, тривале збереження певного стійкого стану [5, с.22 ].

Доцільно також окремо вживати такі категорії як «сталість» та «стійкість»: сталість стосується соціально-економічної системи в цілому, а стійкість – окремих її компонентів: економічної, соціальної, екологічної, природного середовища [6, с.9].

Існують різні підходи до сутності поняття «економічна стійкість» [7, с.67-68]:

1. З позиції математичної теорії стійкості: рівноважний стан буде стійким, якщо для будь-якої заданої області допустимих відхилень від стану рівноваги (область вказати таку область , що включає стан рівноваги. При цьому траєкторія будь-якого руху, яка почалася в області , ніколи не досягне границі області [6].

2. З позиції теорії максимізації прибутку:

- стійкий стан суб’єкту господарювання – це такий стан, при якому даний суб’єкт здатний підтримувати прибуток на заданому рівні [8, с. 12];

- економічна стійкість – це підвищення рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства, зростання ділової активності, збереження платоспроможності та кредитоспроможності, підвищення інвестиційної активності в умовах ризику, що допускається [9, с.10].

3.З позиції відтворюючого підходу до суб’єктів підприємницької діяльності: економічно стійкими є такі підприємства, які у сучасних умовах невизначеності, нестабільності ринку найкращим чином здійснюють науково-відтворюючий цикл [10, с. 18].

4. З позиції ресурсного забезпечення та менеджменту: економічна стійкість – це комплекс властивостей виробничої, інноваційної, організаційної, фінансово-кредитної діяльності з врахуванням їх ввзаємовпливу та взаємодії, а також новаторські властивості виробленої продукції, науково-технічний розвиток матеріально-технічної бази, стабільність усього спектру ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового та інтелектуального трудового потенціалу, наявність інноваційного менеджменту [11, с. 83-84].

5. З позиції стратегічного та оперативного управління: основними складовими економічної стійкості є фінансова стійкість, інноваційна та інвестиційна активність, конкурентоспроможність техніко-технологічних складових, конкурентоспроможність продукції, здатність господарської системи до диференціації при збереженні рівня конкурентоспроможності продукції, організаційно-економічна гнучкість, відтворювальна цілісність тощо [12; 13, с. 156].

6. З позиції поставленої мети: стійкість розвитку підприємства не може бути досягнена, якщо не досягнута хоча б одна з підцілей генеральної мети «Забезпечення стійкого розвитку підприємства» [9, с.7-8 ].

7. З позиції теорії економічного розвитку: підприємства, які працюють в умовах невизначеності, повинні керуватися в своїй діяльності двома критеріями: розмірами очікуваного прибутку і величиною його можливих коливань. За цією теорію стабільний прибуток має більшу корисність, ніж прибуток того ж очікуваного розміру, але із значними коливаннями його рівня [14].

8. З позиції теорії економічного ризику: підприємства, що працюють в умовах невизначеності, повинні керуватись в своїй діяльності двома критеріями: розмірами очікуваного прибутку і величиною його можливих коливань. За цією теорією стабільний прибуток має більшу корисність, ніж прибуток того ж очікуваного розміру, але із значними коливаннями його рівня [15].

Інші точки зору відносно основних підходів щодо визначення категорії «стійкість» наведено у таблиці 4.1, але результати досліджень ще раз підтвердили, що в економічній літературі немає єдності у визначенні поняття «стійкості економічної системи», якою вважається не тільки економіка країни в цілому, але й діяльність будь-якого суб’єкту підприємницької діяльності.

Таблиця 4.1

Аналіз дефініцій поняття «Стійкість»

Автор	Характеристика категорії «Стійкість»
А.Н.Азриліян [16, с.1100]	Стійкість – постійність, непідвладність ризику збитків та втрат
Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева [17, с.353]	Устойчивость – финансовое состояние предприятия, хозяйственная деятельность котрого обеспечивает в нормальних условиях выполнение всех обязательств перед работниками, другими организациями, государством, благодаря достаточным доходам и соответственно доходов и расходов
С.М. Ильясов [18, с. 46]	Устойчивость – одна из основных динамических характеристик экономической системы, являющая собой свойство возвращаться в равновесный, исходный или близький к нему установившийся режим после выхода из него в результате какого-либо воздействия
В.Даль [19, с. 515 ]	Устойчивость как способность выстоять против чего-либо, устоять, успешно противоястоять силе, выдержать, не поступиться
Л.В. Давидова [20, с.7]	Фінансова стійкість – економічна категорія, в якій виражається міра або ступінь відповідності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства вимогам і умовам його функціонування в ринковому середовищі, що досить часто змінюється
О.В. Крухмаль [21, с.6]	Фінансова стійкість – якісна інтегральна характеристика спроможності установи ефективно виконувати свої функції та забезпечувати цілеспрямований розвиток шляхом трансформації ресурсів та мінімізації ризиків, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища
С.В. Козловський [5, с.22 ]	Економічна стійкість системи – це здатність економічної системи після певного збурення (зміни параметрів економічної системи, її показників) швидко повертатися у стан, не гірший попереднього, зберігати свій стан як завгодно довго, а також поліпшувати свій стан до величини збурення за умови позитивної зміни економічних параметрів системи
Н.О. Хомяченкова [9, с.7-8 ]	Устойчивость развития промышленного предприятия – это такой способ функционирования, который обеспечивается преобразованиями внутренней среды предприятия с целью самосохранения и воспроизводства социально-экономических процессов путем гармонизации взаимоотношений с внешней средой
В.В. Лук’янова [22, с.160 ]	Стійкість підприємства – це такий рух грошових, матеріальних і інформаційних потоків, який забезпечує стабільне положення підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища

Не менш важливим в даному дослідженні є правильне застосування ієрархії категорій «розвиток» та «функціонування». Розвиток – це процес, внаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого [23, с. 287] або - це необоротна, спрямована закономірна зміна системи на основі реалізації внутрішніх, властивих їй механізмів самореалізації [6, с. 19].

Отже, стійкість розвитку будь-якої відкритої економічної системи – це не стала величина, а процес, який є безмежним. Підприємство одночасно діє у 4-х площинах: функціонує; змінюється; вдосконалюється, розвивається (Табл. 4.2) [23-25].

Таблиця 4.2

Фази діяльності підприємства

Фаза діяльності	Сутність
Функціонування	здійснення дій, рішень у досягненні визначеної цілі
Вдосконалення	досягнення дещо кращого, позитивного, більш прогресивного стану фінансових, інженерних, кадрових та інших характеристик підприємства порівняно з попереднім чи порівнюваним станом
Розвитку	Постійний, стабільний процес, за яким відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого. Це процес не лише збільшення кількісних показників, а й якісних перетворень у самій системі, тобто такий, який дозволяє задовольнити зростаючі потреби індивідів у максимізації власної корисності (якісні перетворення розуміються як зміна структури економічної системи, приріст корисних властивостей продукції, що виробляється, та послуг, які надаються, шляхом розвитку та впровадження продуктів науково-технічного прогресу.

Отже, стійкість функціонування підприємства - це комплексна характеристика суб’єкту підприємницької діяльності щодо здатності виконувати базові та нові функції незалежно від характеру зовнішніх впливів, у тому числі на основі якісної зміни власної структури [26].

Стійкість функціонування підприємства як якісний стан та форма розвитку його діяльності класифікується за такими ознаками, як: вплив факторів макро- і мікросередовища, характер взаємовідносин, загальна оцінка її стійкості, характер збалансування, структура економічної діяльності, рівномірність розвитку підприємства, адекватність щодо розвитку суб’єкта господарювання економічному середовищу (Табл. 4.3, Рис. 4.1).

Таблиця 4.3

Класифікація економічної стійкості підприємства

№ п/п	Класифікаційна ознака	Вид (складова)	Характеристика
1.	За впливом факторів макро- та мікросередовища	внутрішня стійкість	– це такий стан матеріально-речової та вартісної структури виробництва і реалізації продукції, організації роботи, фінансового обігу, інноваційної діяльності та їх динаміка, які забезпечують стабільно високий результат його функціонування; - пропорційність усіх ланцюгів підприємства, які забезпечують позитивну динаміку ділової активності підприємства
		зовнішня стійкість	– це стабільність економічного середовища, яка досягається відповідною системою управління в масштабах певного регіону або країни; - безконфліктна взаємодія з зовнішнім середовищем: споживачами, конкурентами, постачальниками, фінансово-кредитними установами, податковими та іншими органами
		успадкована стійкість	– це наявність певного запасу міцності для захисту об’єкту підприємництва від несприятливих дестабілізуючих факторів;
		загальна економічна стійкість	- це стабільне отримання виручки, достатньої за обсягом, щоб розрахуватись з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками тощо, тобто це такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення отримання засобів (доходів) над їх затратами
2.	За характером взаємовідносин	економічна стійкість	- визначається взаємовідносинами, які формуються у взаємовідносинах з акціонерами, постачальниками, споживачами, іншими підприємствами та установами
		політична стійкість	- має прояв у дотриманні нормативно-законодавчих актів, віддаленості від політичних організацій, спроможності протистояти політичному натиску, яке несумісне з його цілями та задачами як економічного суб’єкта
		моральна стійкість	- передбачає формування підприємства, яке дотримується тим уявленням і принципам, які прийняті суспільством
3.	За загальною оцінкою	реальна стійкість	- це стійкість, яка демонструє фактичний рівень, має прояв в безумовному виконанні цілей і задач (динамічний макроекономічний розвиток системи)
		уявна стійкість	- стійкість, що уявляється (демонстрація формального розвитку системи)
4.	За характером збалансування	збалансова стійкість	- окремі блоки системи (підприємства) знаходяться у рівноважному стані, відповідають один одному за якістю, ступенем розчинності, адекватністю вимогам ринкової економіки
		з нестійкою рівновагою	- незбалансованість активів і пасивів за термінами і обсягами може призвести до втрат стійкості підприємства; нестійкість рівноваги між інформаційним або кадровим забезпеченням та руху капіталу може призвести до втрати стійкості економічної системи в цілому
5.	За структурою	фінансова стійкість	- характеризує підсумки діяльності, його ресурси, капітал, доходи та витрати, прибуток і збиток, а також фонди
		організаційна стійкість	- характеризує стан структури апарату управління, адекватний їх цілям і задачам
		кадрова стійкість	- професійна підготовка спеціалістів, які мають навички використання сучасних виробничих технологій
		виробнича стійкість	- характеризує надання послуг і виготовлення продукції, адекватних потребам ринку
		ділова стійкість	- відображає ступінь виконання поставлених цілей та задач
6.	З позиції рівномірності розвитку підприємства	підприємства, які швидко розвиваються	- стійкість при постійно зростаючих масштабах діяльності підприємства, зростання його активів, рентабельності
		підприємства, які рівномірно розвиваються	- стійкість при незмінних, стабільних параметрах
		підприємства, які нерівномірно розвиваються	- стійкість при обсягах виробництва, що знижуються
7.	З позиції адекватності розвитку підприємства економічному середовищу	загальнокорисна стійкість	- адекватність ділової активності підприємства загальній соціально-економічній ситуації в країні
		егоїстична стійкість	- зниження ділової активності підприємства при загально

Серед науковців набуває все більшої популярності точка зору, в межах якої генеральною стратегічною метою підприємства є його збереження та стійке функціонування. Привабливістю такої мети є те, що вона, по-перше, не має обмежень у часі; по-друге, передбачає рентабельну роботу підприємства, але не вимагає максимізації прибутку; по-третє, передбачає