4.2. Критеріїв моделі оцінки стійкого функціонування підприємств

Обов'язковим елементом оцінювання стійкості функціонування підприємства є вибір критерію дослідження. Під критерієм стійкості об’єкту діагностики розглядається ознака або сума ознак, на основі яких може бути зроблений висновок про те, чи спричинює певний чинник стійкого функціонування погіршення стану об’єкта дослідження чи ні [23, с. 150]. Такий критерій повинен не просто констатувати наявність загрози, а й оцінити рівень її впливу. При цьому кількісну оцінку рівня стійкості функціонування бажано одержати за допомогою таких показників, які використовуються в плануванні, обліку і аналізі діяльності суб’єкта господарювання, що є необхідною умовою практичного використання цієї оцінки.

Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках оцінки стійкості функціонування. Система показників має бути розроблена таким чином, щоб одержана на її підставі інформація була достовірною, достатньою та порівняною. Отже, формуючи систему показників, доцільно дотримуватись певних принципів та вимог, перелік яких надано у табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Принципи та вимоги щодо системи індикаторів забезпечення стійкого функціонування підприємства

Принципи

Вимоги

- Логічності: При відборі показників необхідно формулювати логіку їх об’єднання у певну сукупність для того, щоб було видно роль кожного з них і не виникало враження, що певний аспект залишився неохопленим або, навпаки, не вписується у запропоновану схему дослідження. - Репрезентативності: критерій повинен прямо відображати мету дослідження, повністю їй відповідати, давати змогу оцінювати ефективність вирішення основної задачі. - Простоти отримання даних. - Системності: визначення внутрішньої суперечності складної системи як цілого. - Єдності: об'єднання певних елементів дослідження в один індикатор, щоб уникнути різноваріантних рекомендацій і необґрун-тованих припущень. - Чутливості критерію до змін значень показників, що аналізуються

- Забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників - Відображення ефективності використання всіх видів ресурсів - Можливість застосування показників до управління різними видами діяльності підприємства - Виконання показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів

Перед вибором конкретного критерію для моделі оцінки стійкості функціонування підприємства, на думку автора, необхідно ввести таке поняття, як «рівень стійкості функціонування» - це точка, що показує силу впливу факторів ендогенного та екзогенного характеру і силу протидії йому з боку суб’єкту управління на певній оцінній шкалі. Його величина буде відповідати критеріям оцінки стійкості функціонування підприємства. Отже, критерій стійкості функціонування підприємства – це оцінка впливу

зовнішнього та внутрішнього бізнес-середовища на виробничо- господарську діяльність в умовах невизначеності. Пояснити це можна наступним:

- по-перше, зовнішнє та внутрішнє середовища за умови взаємодії формують рівень стійкого функціонування в цілому;

- по-друге, зовнішнє бізнес-середовище здійснює вплив на внутрішню стійкість підприємства, а підвищення останньої позитивно впливає на зовнішнє середовище, забезпечуючи підприємству високий рівень конкурентоспроможності та відповідний імідж. Традиційно індикатором стійкого функціонування підприємства вважають фінансовий стан і фінансову стійкість підприємства, які характеризуються такими відносними показниками, як: ліквідність підприємства (коефіцієнти швидкої та поточної та абсолютної ліквідності; коефіцієнти оборотності запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, період інкасації) і довгострокова платоспроможність (коефіцієнт власного капіталу, коефіцієнт концентрації позикового капіталу, коефіцієнт співвідношення власного капіталу і позикового, коефіцієнт забезпеченості за кредитами). В той же час практично відсутніми є показники, які дають уявлення про інші, більш вагомі результати економічної діяльності малих та середніх підприємств: рентабельності, ефективності використання живої та уречевленої праці, стійкості кадрового складу тощо. Отже, досліджуючи показники функціонування підприємства, на думку автора, необхідно їх пов’язувати з такою категорією як результативність праці. Дана категорія представляє собою ступінь досягнення поставленої мети праці або виробництва, а саме: забезпечення необхідних обсягів і якості продукції, що виготовляється або її конкурентоспроможності. Існують і інші дифініції поняття результативності праці. Так, наприклад, американський економіст Д.С. Синк під результативністю праці розуміє систему індикаторів і характеристик, які у сукупності відображують ефективність організаційно-господарської системи [31]. Дана система виражає відповідність підприємства її цілям, інтегральну якість її функціонування, її успішність. При цьому Д.С. Синк підкреслював, що мова йде саме про систему індикаторів і характеристик, а не якийсь синтетичний (інтегральний) показник. Запропоновану систему індикаторів Д.С. Синк розподіляє на сім підсистем. Автор удосконалив дану систему індикаторів, надавши конкретну систему показників, за допомогою яких доцільно визначати кожну підсистему результативності праці відповідно до сучасних інформаційних джерел (Табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Система індикаторів результативності праці

Підсистема по Д.С. Синку	Сутність	Критерії
Підсистема 1. Дієвість	Це ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей або ступінь завершення необхідної роботи. При вимірюванні дієвості на практиці необхідно здійснити порівняння того, що підприємство повинно було здійснити за певний термін часу (місяць, квартал, рік) з тим, що є фактично. Дана підсистема характеризує ринкову та виробничу стійкість підприємства.	1. Якісні – це показники, що відповідають на питання: робить чи ні підприємство все, що має попит на ринку збуту та відповідає заздалегідь визначеним вимогам? 2. Кількісні – це показники, що відповідають на питання: робляться чи ні усі заплановані речі? 3. Своєчасність – це показники, що відповідають на питання: виготовляється чи ні продукція своєчасно, тобто за планом? Основними показниками дієвості є процент виконання плану по реалізації продукції; зміна залишків готової продукції на складі; зміна залишків незавершеного виробництва; індекс обсягу реалізованої продукції; питома вага обсягу реалізованої продукції в загальному обсязі реалізованої продукції даного виду економічної діяльності; питома вага реалізованої продукції підприємства в обсязі валового регіонального продукту.
Підсистема 2. Економіч-ність організації	Це показник, що характеризує результатив-ність організаційної системи відносно витрат. Характеризує ступінь використання підприємст-вом необхідних ресурсів (витрат). Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про економіч-ність організаційної систе-ми, і навпаки, якщо менше одиниці – неекономіч-ність.	Коефіцієнт економічності, який розраховується як відношення ресурсів, що підлягають використанню за планом (нормативом, прогнозом) до фактичного обсягу ресурсів, що були використані для виробництва певного обсягу продукції.
Підсистема 3. Якість продукції та праці	Дана підсистема характе-ризує ступінь відповіднос-ті підприємства вимогам, специфікаціям і очікуван-ням, тобто виробничу стійкість підприємства. Головна особливість якос-ті – це конкретна власти-вість, яку закладають при конструюванні або ство-рюванні даного виду продукції і прагнуть виявити при випробуванні.	Якість продукції передбачає характеристику якості роботи підприємства з урахуванням під-вищення споживацьких власти-востей. Її можна визначити за допомогою такої системи показ-ників, як: питома вага браку в загальному обсязі виготовленої продукції; процент виконання плану за асортиментом; процент виконання плану за сортністю; коефіцієнт ритмічності випуску продукції, трудомісткість одини-ці продукції.
Підсистема 4. Прибутко-вість господарської діяльності	Це показник, що характе-ризує співвідношення валового чи іншого доходу підприємства до загальних витрат. Дана підсистема характеризує фінансову стійкість підприємства.	Основними показниками прибут-ковості можуть бути такі, як: рентабельність продажу; рента-бельність активів; рентабельність капіталу.
Підсистема 5. Продуктив-ність праці	Це узагальнюючий показ-ник ефективності викорис-тання живої праці. Показує скільки продукції у середньому виготовляє один робітник за одну годину чи один день роботи, за місяць (квартал, рік), а також скільки в середньому за певний термін часу припадає продукції (робіт, послуг), що виготовлено, на одного працівника. Дана під-система характеризує ви-робничу стійкість підпри-ємства.	Основним показником є середня виробітка продукції за одну годину роботи (середньогодинна продуктивність праці); - один день (середньоденна продуктивність праці); у розрахунку на одного робітника [середньомісячна (квартальна, річна) продук-тивність праці одного робітника]; у розрахунку на одного працівника [середньомісячна (квартальна, річна) продуктив-ність праці одного працівника].
Підсистема 6. Якість трудового життя	Це підсистема, що обумовлює те, яким чином, причетні до соціо-економічної системи реагують на соціально-технічні умови трудової діяльності працівників підприємства, тобто со-ціальну стійкість підпри-ємства. Психологічна реакція людей на стан умов праці на робочих місцях є фактором, що впливає на ефективність організації. Крім того, - це один з важливих критеріїв або аспектів здатності функціонувати.	Система показників, що дозволяє оцінити рівень сприятливих і безпечних умов праці містить такі показники, як: питома вага зайнятих неповний робочий день (тиждень); питома вага зайнятих, що перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адмініст-рації; коефіцієнт прибуття; коефіцієнт вибуття; рівень трав-матизму, пов’язаного з виробництвом; рівень загиблих від травматизму, пов’язаного з виробництвом; питома вага працюючих в несприятливих умовах.
Підсистема 7. Впроваджен-ня нововведень	Це підсистема, яка дозволяє оцінити техніко-технологічну та інновацій-но-інвестиційну стійкість підприємства.	Система показників, що дозволяє оцінити рівень техніко-техно-логічної та інноваційно-інвести-ційну стійкості підприємства, включає такі показники: частка інвестицій на придбання раніше існуючих основних засобів в загальному обсязі інвестицій в матеріальні активи; частка інвестицій на придбання нових основних фондів в загальному обсязі інвестицій в матеріальні активи; коефіцієнт співвідно-шення між інвестиціями на придбання старих та нових основних фондів; питома вага витрат на програмне забезпе-чення в витратах на інформацію; питома вага витрат на обчислювальну техніку в витратах на інформацію.

Розроблено автором на основі джерел 30 та 31.

При визначенні стійкості функціонування підприємств в умовах невизначеності та ризику, необхідно виокремити чинники, що впливають на її рівень та визначити індикатори, що дають оцінку ступеню їх впливу.

При проведенні комплексного аналізу чинників оцінки стійкості функціонування підприємства важливо не тільки встановити усі джерела стійкості, а й виявити, які з них домінують.

Необхідно розглядати дві системоутворюючі складові рівня стійкості функціонування підприємства:

- зовнішня стійкість: безконфліктна взаємодія з зовнішнім бізнес-середовищем (споживачами, конкурентами, постачальниками, фінансово-кредитними установами, податковими та іншими органами контролю);

- внутрішня стійкість: пропорційність усіх ланцюгів підприємства, які забезпечують позитивну динаміку ділової активності підприємства.

Оцінку впливу чинників зовнішнього середовища на стан стійкості функціонування підприємства доцільно здійснювати за допомогою інтегрального показника рівня зовнішньої стійкості підприємства, який показує зовнішню стійкість функціонування в умовах невизначеності.

Домінантними компонентами внутрішньої стійкості функціонування підприємства будуть економічна, організаційно-управлінська, соціальна, екологічна стійкість, а економічної стійкості - фінансова; ринкова стійкість тобто стійкість сегменту ринку, який обумовлений попитом на товар чи послугу; організаційно-управлінська; виробнича; техніко-технологічна; інноваційно-інвестиційна, ризикова (Табл. 4.6).

Таблиця 4.6