Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра філософії і соціально-політичних дисциплін

Логіка

Конспекти лекцій

для студентів економічних спеціальностей

всіх форм навчання

Полтава 2006

Логіка. Конспекти лекцій для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2006. – 90 с.

Укладачі: О. В. Горбань, кандидат філософських наук, доцент (частина І); С. В. Куцепал, доктор філософських наук, доцент (частина ІІ).

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри філософії і соціально-політичних дисциплін Г. Є. Аляєв, доктор філософських наук, професор.

Рецензент: доктор філософських наук, професор О.М.Кривуля

Затверджено науково-методичною радою університету

Протокол № від

Редактор Ю. В. Назаренко

Коректор Ю. В. Назаренко

Частина і. Поняття і судження Тема 1. Предмет і значення логіки План

1. Мислення як головний предмет вивчення логіки.

2. Особливості абстрактного мислення.

3. Поняття про логічну форму і логічний закон.

4. Істинність думки та формальна правильність міркувань.

5. Логіка і мова.

Формальна логіка – наука про закони і форми правильного мислення.

Термін «логіка» походить від грецького слова logos, що значить «думка», «слово», «розум», «закономірність», і використовується як для позначення сукупності правил, яким підкоряється процес мислення, так і для позначення науки про правила міркування і тих форм, у яких воно здійснюється. Крім того, даний термін застосовується для позначення будь-яких закономірностей («логіка речей», «логіка подій»).

Мислення вивчається не тільки логікою, але й іншими науками: психологією, кібернетикою, педагогікою і при цьому кожна з них вивчає мислення у визначеному, властивому їй аспекті.

Оскільки процеси пізнання світу в повному обсязі вивчаються філософією, логіка є філософською наукою.

Щоб повніше з’ясувати значення логіки як науки, необхідно розглянути мислення як предмет вивчення логіки.

1.1. Мислення як головний предмет вивчення логіки

Пізнання – це побудова значеннєвого (ідеального) змісту світу у свідомості людей. Навколишній світ і його властивості розкриваються людиною в процесі пізнання. Чуттєве пізнання має три основні форми: відчуття, сприйняття й уявлення.

Відчуття – це відображення окремих властивостей предмета, які безпосередньо діють на органи чуття (наприклад, відображення властивостей гіркого, солоного, зеленого, круглого і т. д.).

Сприйняття є цілісним відображенням зовнішнього предмета, що безпосередньо впливає на органи почуттів (наприклад, образ пшеничного поля, книги, міражу в пустелі, будинок і т. д.).

Уявлення – це почуттєвий образ предмета, який у даний момент нами не сприймається, але який сприймався раніше в тій або іншій формі. Уявлення може бути відтворюючим (наприклад, у кожного є зараз образ свого будинку, образи деяких знайомих і рідних людей, яких ми зараз не бачимо). Уявлення може бути і творчим, у тому числі фантастичним.

Шляхом чуттєвого сприйняття ми виявляємо явище предмета, але не його сутність. Закони світу, сутність предметів і явищ, загальне в них ми пізнаємо за допомогою абстрактного мислення, що представляє світ і його процеси глибше і повніше, ніж чуттєве сприйняття. Перехід від почуттєвого сприйняття до абстрактного мислення являє собою якісно інший рівень у процесі пізнання. Це – перехід від первинного уявлення фактів до пізнання законів. Чуттєве пізнання обмежене особистим досвідом сприймаючого, воно дає нам інформацію тільки про сьогодення, що відбувається в даний момент часу. Таким чином, абстрактне мислення дає можливість пізнати те, що не дано в чуттєвому досвіді: сутність, зв’язки, закони.

Основними формами абстрактного мислення є поняття, судження й умовиводи.

Поняття – форма мислення, в якій відображаються істотні (загальні) ознаки певного класу однорідних предметів; виражається іменником, прикметником або ж їхнім сполученням. Наприклад: «економіст», «студент» і т. ін.

Судження – форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про предмети, їхні властивості або відносини. Наприклад: «Всі студенти здають сесію».

Умовивід – форма мислення, за допомогою якої з одного або декількох суджень ми одержуємо висновок. Наприклад:

Всі студенти здають сесію

Петренко – студент

Отже, Петренко здає сесію.