Питання для самоконтролю

1. Що таке закон мислення?

2. Що таке софізм?

3. Що таке паралогізм?

4. Сформулюйте закон тотожності.

5. Назвіть формулу закону тотожності.

6. Назвіть вимоги закону тотожності.

7. Сформулюйте закон суперечності.

8. Назвіть формулу закону суперечності.

9. Сформулюйте закон виключеного третього.

10. Назвіть формулу закону виключеного третього.

11. Назвіть формулу закону виключеного третього.

12. Сформулюйте закон достатньої підстави.

Частина іі. Умовиводи

Розглянувши попередні теми, можна визначити роль поняття та судження у процесі мислення та пізнання. Перше (поняття) використовується для фіксації предметів, явищ завдяки визначенню їхніх істотних ознак, що дають змогу відрізнити їх від інших класів. Відношення між предметами та явищами, наявність або відсутність у них певних ознак виражаються за допомогою суджень.

Процес пізнання однією з основних своїх функцій має виведення нового знання на основі вже наявних фактів, для реалізації цього слугує умовивід – форма абстрактного мислення, в результаті якої з одного або декількох суджень, які називаються засновками, на основі певних правил логіки виводиться нове судження – висновок.

Наприклад:

1. Усі планети Сонячної системи мають власну орбіту.

2. Марс – планета Сонячної системи.

Марс має власну орбіту.

1. Ластівки восени відлітають у вирій.

2. Жайворонки восени відлітають у вирій.

3. Ластівки та жайворонки – перелітні птахи.

Отже, імовірно, що всі перелітні птахи восени відлітають у вирій.

1. Студент Іванов пропустив більшість практичних занять з логіки і не отримав допуску до заліку.

2. Студент Петров пропустив більшість практичних занять з логіки.

Отже, імовірно, що студент Петров також не отримає допуск до заліку з логіки.

Усі наведені приклади демонструють, яким чином з одних суджень виводяться нові судження. У наведених умовиводах засновками виступають судження 1 та 2 (3), а судження, яке отримане із засновків і відокремлюється від них рискою, є висновком.

За характером зв’язку між засновками та висновком умовиводи прийнято поділяти на дедуктивні, індуктивні та умовиводи за аналогією. Два останні види деякі автори визначають як правдоподібні, на відміну від дедуктивних, висновки яких завжди мають достовірний характер, оскільки зв’язки між засновками та висновком у дедуктивних умовиводах представляють собою формально-логічні закони, тому істинні засновки завжди приводять до істинного висновку. В індуктивних та аналогічних умовиводах між засновками та висновками існує відношення підтвердження, тому висновки таких умовиводів носять найчастіше лише правдоподібний характер.

Розглянемо види умовиводів більш детально.

Тема 7. Дедуктивні умовиводи План

1. Загальне поняття про дедуктивні умовиводи.

2. Безпосередні умовиводи із категоричних суджень: перетворення, обернення, протиставлення предиката.

3. Простий категоричний силогізм, його склад, фігури, модуси та правила.

4. Складні та складноскорочені силогізми: ентимема, полісилогізм, соріт, епіхейрема.

7.1. Загальне поняття про дедуктивні умовиводи

У традиційній логіці загальновизнаною вважається така дефініція дедуктивного умовиводу: дедуктивним (від латинського слова deductio – виведення) називається умовивід, у якому висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому. Наприклад:

Усі рослини фотосинтезують.

Кімнатні квіти – це рослини.

Отже, кімнатні квіти – фотосинтезують.

У наведеному прикладі висновок про те, що кімнатні квіти – фотосинтезують, зроблено на підставі загального положення «Усі рослини фотосинтезують».

Але в сучасній логіці надається таке визначення: дедуктивним називається умовивід, у якому зв’язок засновків та висновку спирається на логічний закон, тобто висновок з логічною необхідністю випливає із засновків. Перевага сучасної дефініції у тому, що підкреслюється суттєва властивість дедукції – логічний перехід від однієї істини до другої, а не лише перехід від загального до часткового.

Щоб дійти дедуктивного висновку, необхідно мати:

1) засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться частковий випадок;

2) засновок, у якому йдеться про той окремий предмет або частковий випадок, який підводиться під загальне положення.

Як уже зазначалося, одна з переваг дедукції над іншими видами умовиводів полягає в тому, що вона дає достовірні висновки. Якщо засновки дедуктивного умовиводу істинні і правильно пов’язані, то висновок буде неодмінно істинним.

Проте, якщо один із засновків дедуктивного умовиводу буде не достовірним, а вірогідним, то й висновок у такому випадку буде вірогідним і не може бути достовірним.

Ще однією особливістю дедукції можна вважати те, що висновок дедуктивного умовиводу має примусовий характер, тобто коли певне загальне положення визнане істинним і відомо, що частковий випадок підлягає під це загальне положення, то не можна не визнати наявність загального у цьому частковому випадку.

Існує декілька визнаних класифікацій дедуктивних умовиводів. Залежно від того, з яких суджень складається дедуктивний умовивід, із категоричних, умовних чи розділових, розрізняють таки види дедуктивних умовиводів: категоричний силогізм, умовний силогімз та розділовий силогізм. Якщо основою класифікації обирається кількість засновків, що входять до складу умовиводів, то останні поділяються на безпосередні та опосередковані.