4.3. Правила визначення поняття

Побудова визначення підкоряється наступним основним правилам.

1. Визначення повинне бути співмірним. Це значить, що обсяг визначаючого повинен цілком збігатися з обсягом визначуваного. Наприклад: «Крадіжка є таємне розкрадання чужого майна». Визначуване і визначаюче можна переставити місцями, і зміст не зміниться: «Усяке таємне розкрадання чужого майна є крадіжка».

Якщо дане правило порушується, то можливі дві логічні помилки:

а) визначення занадто широке. Наприклад, якщо ми скажемо: «Крадіжка є розкрадання чужого майна» (без указівки, що воно «таємне»), то під це визначення підійдуть і грабіж, і шахрайство, і розбій, а це різні злочини;

б) визначення занадто вузьке. Так, якщо ми скажемо: «Крадіжка є таємне розкрадання чужих грошей», то таким визначенням не будуть охоплюватися всі можливі види крадіжки.

2. Визначення не повинно утворювати коло, тобто не можна розкривати визначуване через само себе. Іншими словами, визначуване поняття не повинне повторюватися у визначаючому ні прямо, ні побічно. При порушенні цього правила можуть бути дві логічні помилки:

а) тавтологія. Наприклад: «Цивільне право – це наука про цивільне право».

б) коло у визначенні. Це більш завуальована помилка, коли визначаюче поняття у свою чергу саме розкривається через визначуване. Наприклад: «Цивільне право регулює відносини, передбачені цивільним законодавством».

3. Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності. У ньому не повинно бути метафор, порівнянь. Наприклад: «Діти – це квіти життя».

4. Визначення не повинне бути тільки заперечним. Це означає, що у визначенні можуть бути негативні ознаки, але ними не можна обмежуватися. Наприклад: «логіка – це не право». Тут не розкриваються суттєві ознаки предмета, а лише вказується на те, чим не є даний предмет.

4.4. Прийоми, подібні до визначення

Визначення у власному змісті цього слова не можна змішувати також з подібними операціями, такими як порівняння, опис, характеристика і т. ін.

У процесі порівняння встановлюється подібність одних предметів з іншими в тому або іншому відношенні: «СНІД – чума XX століття», «Організована злочинність є не що інше, як партизанська війна проти суспільства».

Опис – це перерахування ряду ознак предмета, як істотних, так і неістотних, часто зовнішніх, що дозволяють виділити його серед інших: наприклад, опис зовнішності злочинця, жертви злочину, самого діяння, взагалі обставин якої-небудь справи.

Характеристика є виділенням лише деяких, найбільш важливих та істотних у будь-якому відношенні ознак предмета: наприклад, характеристика людини з місця роботи або навчання.

Відмітні риси визначення порівняно з перерахованими прийомами полягають у тому, що в ньому вказуються такі загальні й істотні ознаки предмета, кожна з яких окремо необхідна, а усі разом достатні для виділення предмета серед інших подібних предметів.

Необхідність у визначенні виникає в трьох випадках:

По-перше, визначення потрібне для виокремлення головного в пізнанні сутності предмета.

По-друге, визначення необхідне, коли вживаються таке поняття, зміст якого читачеві або слухачеві невідомий.

По-третє, визначення необхідне, якщо вводиться в обіг нове слово або відоме слово вживається в новому значенні.