Легіон 15. В’єтнам

Щоби разом повеселитись, побавитись у війну і заодно перевірити себе зголосились я (Дримба), Бугай (Рядовий) і Пампух (Сірко) на Легіон-15. Через легенду цьогорічного табору, ми зберігали конспірацію я їхав на Ревор, Пампух на Герць, Бугай на СВТ.

Цікавим було і те, що всі мусіли по-чудернацькому підстригтись - збрити на вухом 2 полоси, що в нас получилосься досить смішно.

Приїхали ми до Золочева і о 23.59 повноцінно почався табір. Близько 1 ночі під мурами Золочівського замку відбулось відкриття табору. Після відкриття нам було поставлене завдання рушити до села Сасова. Ми тоді й не здогадувались, що зі словом Сасів буде пов’язано чимало неоднозначних асоціацій.

Наступних 6 днів на околицях Сасова були сповнені "крийся!", "ворог зліва (справа)!", "швидше рухайся!", швидше копайте окопи!" тощо. Дощ, який почався на 3 день вже за кілька годин змішав наші схрони з болотом, а за 2 дні не залишив жодного сухого одягу чи взуття.

На ранок 6 дня нас повідомили, що маємо рушати в село Тростянець, за 7 км. від Сасова і 10 км. від Золочева. Так почався етап "Село". До 11 год. дня крізь штормовий вітер і надокучливий вітер ми дошкандибали в сільський магазин і вперше харчувались всім, чим хотіли. Тут і нас знайшов нас пан Василь, який дав нам теплий притулок, камін і пічки для просушки одягу, теплу їжу і хорошу компанію для розмов. Йому ми й провели агітацію пласту. На наступний ранок, після комфортної ночівлі, СМС нас сповістило, що ми маємо їхати в Золочів. У місті ми пройшли екскурсіями Золочівський замок і військову частину внутрішніх військ МВС. На вечір ми знову мусіли вернутись в усіма коханий Сасів, де заночували і затерли сліди табору. Там і розрізали нашу щоглу на шматки і понесли через Підгірці, де зазнимкувались біля пам'ятника, через Олесько, в якому сіли на автобус до Львова, до Винників, де ми провели 2 останні ночі і останній день. Останні випробування, опитники, змагання у Винниках. Остання ватра - перша справді весела подія впродовж всього похмуро серйозного Легіону.

На ранок 18 серпня ми покинули Винники і рушили на територію ЮМПЗ, де нас брудних і голодних підгодовували Метаморфози.

Закриття відбулось на Личаківському цвинтарі. Вислід дав поштовх для багатьох думок: у мене 32 (передостання) посвідка, у Сірка - 25, в Рядового - 17...

Відбувши табір ми краще оцінили рівень табору, учасників і його репутацію... Легіон не здався нам таким ідейним, повчальним табором, а більша половина учасників здалась нам сліпими і похмурими виконавцями не дуже мудрих наказів. З усього табору, мабуть наш рій "Пси", особливо нас троє умудрялись жартувати впродовж всього Л15.

Після Легіону хотілось би поїхати на давно заборонений "Клич лицарів" і відчути можливо вищий рівень адреналіну.

Хочеш зголошуватись на Легіон? Подумай тричі! Подумай не лише чи ти витримаєш, а й чи справдяться твої очікування здобуття нових навиків, знайомства з цікавими людьми і веселі спогади.

Друг Чінгіз-хан

Ревор

Розпочалося все з того, що я приїхавши в станицю. Зустрів "ревористів". Приїхавши я побачив купку людей 14-16 років, я до останнього моменту не знав, що Толік Грицюк буде бунчужним. Взагалі мені стало трохи краще, коли я побачив хоч якісь знайомі лиця (Гавдиди), а саме : Назар Мулярчук, Дмитро Притулюк, Максим Грішний. "Ревор 2012" був досить легким табором, оскільки тут було багато дівчат, які по-перше боялись швидкості ( тому весь час гальмували), і фізично не могли швидко їхати (хоча це дуже часто нервувало). Перші 2 дні табору далися дуже легко, оскільки в мене був дуже класний велосипед. Але 3 наступні дні були досить складні, оскільки, були постійні дощі (які припали на найважчу частину маршруту: села, болота, ліси, гори). Був момент коли довелося дівчатам поїхати машиною, бо через них ми просто таки не встигли би проїхати потрібний кілометраж. З цього моменту я і Гавдиди придумали гасло табору "у пошуках асфальту" оскільки я зненавидів Львівську область, за її бездоріжжя, болото і погоду, яка дратувала, чи не найбільше. Взагалі кожні 3 дні в нас були так звані "днівки" (день коли ми стоїмо на місці), лагодимо велосипеди і відпочиваємо. На днівках була велика кількість цікавих гутірках по ремонту і частинах велосипедів. В кінці табору я отримав 2 посвідку, першуна нажаль не було. за час табору я отримав вмілості "Велотмандрівництво І", "Їзда на велосипеді" і першу категорію вело мандрівництва. Табір був дуже веселий, але мінусом була не дуже хороша атмосфера, оскільки нас було дуже мало то в останні дні табору були учасники, які були злі один на одного, але вже на ЮМПЗ всі помирилися (я так думаю, оскільки я з ними майже не був) я ні з ким і не сварився, я дуже покращив свої стосунки з Гавдидами, знайшов друзів в Львові, Франику і навіть Севастополі!

Друг Дієтолог