Лекція 2. Колективний договір план

1. Поняття колективного договору та його роль у забезпеченні трудових відносин.

2. Сторони колективного договору та сфера його укладення.

3. Зміст і структура колективного договору.

4. Чинність колективного договору в часі і просторі.

5. Порядок укладення і підписання колективного договору.

6. Контроль за виконанням колективного договору та відповідальність за його порушення і невиконання.

2.1. Поняття колективного договору та його роль у забезпеченні трудових відносин

У системі трудового права колективний договір виступає одним із основних інститутів галузі права, що включає в себе досить знач­ну кількість правових норм різного рівня – як централізованого, так і локального.1 липня 1993 р. прийнято Закон України «Про колективні договори і угоди», яким встановлені пра­вові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців. На основі цього закону в новій редакції викладено главу II Кодексу законів про працю України.

Система правових норм, що утворюють інститут колективного договору, має загальне значення і забезпечує правове регулювання всієї сукупності суспільно-трудових відносин, які складають предмет трудового права. До сфери цього інституту можна віднести лише норми трудового законодавства (КЗпП та ін.), а й норми законів, що регулюють й інші, крім трудових, відносини.

Колективний договір, якщо він прий­нятий на конкретному підприємстві, виступає уже не як інститут трудового права, а як специфічний локально-правовий договір. Норма­тивність колективного договору випливає безпосередньо із змісту ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», в якій виз­начається, що останній укладається з метою регулювання вироб­ничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Умови колективного договору под­іляються на три групи:

• інформативні;

• зобов'язальні;

• нормативні.

Інформативні умови містять норми здебільшого централізованого законодавства з питань оплати праці, робочого часу і часу відпо­чинку, охорони праці та ін. Перенесені з відповідних законодавчих актів і повторені в колективному договорі, ці норми фактично ніякої регулятивної функції не виконують і жодної додаткової юри­дичної сили при цьому не набувають. Але через те, що до роботи над колективним договором залучається по суті більшість найманих пра­цівників, і оскільки ознайомитися з текстом колективного договору є значно більше можливостей, ніж з текстами відповідних правових актів, то згадані розділи колективного договору відіграють відповід­ну інформативну роль. Це і дало підстави іменувати такі умови колек­тивного договору інформативними.

Зобов'язальні умови колективного договору - це взаємні зобов'язання сторін. Виходячи із загальних засад договірного регулювання, ця части­на колективного договору є основною і визначальною в забезпеченні взаємних прав і обов'язків учасників договору. Вони є обов'язковими до виконання, і кожна із сторін має право вимагати від іншої належного дотримання своїх зобов'язань. Оскільки в усіх випадках стороною ко­лективного договору виступають наймані працівники, то стосовно окре­мого працівника зобов'язання носить нормативний характер. Воно не є персоніфікованим, визначеним конкретному працівникові, а має загальне значення.

Нормативні умови колективного договору - це такі умови, в яких сторони на рівні підприємства встановлюють умови праці. Це можуть бути умови, що випливають з конкретизації окремих положень і статей Кодек­су законів про працю. Разом з тим в колективному дого­ворі можуть бути встановлені норми, які надають даткові, порівняно з централізованим законодавством, пільги і пе­реваги (скорочений робочий час, додаткові оплачувані відпустки тощо). В усіх випадках при встановленні в колективному договорі таких норм важливо, щоб визначені ними умови не погіршували права найманих працівників порівняно з тими, що їм гарантовані централізованим законодавством.

3 огляду на наведене вище, колективний договір можна розглядати як локально-правовий договір, що містить норми, обов'язкові до виконання суб'єктами трудових та тісно пов'язаних з ними відносин на рівні підприємства.

Виходячи зі ст.1 Закону України «Про колек­тивні договори і угоди», колек­тивний договір – це локальний нормативно-правовий договір між роботодавцем і найманими працівниками, за допомогою якого забезпечується регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і роботодавців.