Формули та їх написання
Формули створюються за допомогою «Редактора формул» і розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули має бути залишено не менше одного вільного рядка.
Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули у розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша, на рівні відповідної формули, в круглих дужках, наприклад (2.1) (перша формула другого розділу).
Значення символів і числових коефіцієнтів необхідно пояснювати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі, і кожне подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Наприклад:
(1.3)
де
− відрядна розцінка;
Тстд – денна тарифна ставка робітника, що відповідає розряду робіт;
НВ – норма виробітку на зміну.
Перенос формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак на початку наступного рядка. Коли переносять формулу на знакові операції множення, використовують знак «х».
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.
При посиланні на формули роботи вказують порядковий номер формули взятої у дужки, наприклад «...у формулі (2.3)».
Загальні правила цитування використаних джерел та посилання на них
У тексті курсового проекту студент обов’язково повинен посилатися на джерела інформації. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити правильність їх цитування та сприйняття їх студентом. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не входить до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з посібників, монографій, оглядових статей тощо, то необхідно в тексті роботи вказувати посилання на них за їх порядковим номером у «Списку використаної літератури» з виділенням цієї інформації двома квадратними дужками, наприклад «... у праці [32]». Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину відповідного джерела, то в посиланні обов’язково вказується ще і номер сторінки першоджерела звідки взята відповідна інформація, наприклад [18, с.47].
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.
Загальні вимоги до цитування використаних джерел:
текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, взятими в ламані дужки: <...>. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. Після цитати в тексті ставиться в квадратних дужках порядковий номер використаного джерела за списком літератури та сторінка, наприклад [22, с. 127].