Тема № 8. Гарантії місцевого самоврядування (4 год.)

1. Поняття та система гарантій місцевого самоврядування

Відповідно до статті 7 Конституції України місцеве самоврядування в Україні визнається і гарантується. Гарантованість прав місцевого самоврядування є не­обхідною передумовою його організації, функціонування та розвитку в будь-якій країні. Відповідно, здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується ці­лою системою гарантій, яку становлять економічні, політичні, правові та інші умови та засоби, що забезпечують повну й ефективну реалізацію прав місцевого самоврядування та їх надійний захист.

У літературі гарантії місцевого самоврядування поді­ляють на загальні гарантії та спеціальні (юридичні або правові) гарантії. Інколи в юридичній літературі виді­ляють також і міжнародні гарантії місцевого самовря­дування.

І. При цьому, до загальних гарантій місцевого самовря­дування відносять досягнутий рівень розвитку країни, тобто ті економічні, політичні, соціальні, духовні відноси­ни, які склалися в суспільстві. Відповідно, можна говорити про економічні, політичні, соціальні та духовні гарантії.

Так, економічні гарантії становить економічна систе­ма, засади якої (однаковий загальний правовий режим для всіх форм господарювання, гарантованість прав усіх суб'єктів власності і господарювання тощо) отримали закріплення в Конституції України. Політичні гарантії пов'язані з демократичним державним режимом Украї­ни, відносно децентралізованою системою територіаль­ної організації влади. До духовних гарантій слід віднести існуючу в Україні систему культурних та ідеологічних цінностей, загальний рівень суспільної свідомості, стан усвідомлення широкими верствами населення природи та призначення місцевого самоврядування, його ролі і значення у здійсненні народовладдя.

ІІ. Спеціальні або правові гарантії місцевого самовря­дування - це правові засоби, що забезпечують нормаль­ну організацію та функціонування місцевого самовряду­вання. Вони встановлені в Конституції та законах Украї­ни і спрямовані на забезпечення та захист прав місцевого самоврядування, його самостійність та ефективність, їх існування обумовлене потребами становлення правової держави, в якій повинні отримати визначення конститу­ційно-правового статусу всі інститути публічної влади, в тому числі і місцеве самоврядування. Ця вимога отрима­ла закріплення в ст. 2 Європейської хартії місцевого са­моврядування: «принцип місцевого самоврядування ви­знається в національному законодавстві і, у міру можли­вості, в конституції».

Крім того, в системі місцевого самоврядування при­ймаються локальні нормативно-правові акти, що також можуть передбачати відповідні правові засоби, що ма­ють на меті забезпечити належні умови для функціону­вання місцевого самоврядування - статути територіаль­них громад, рішення відповідних місцевих рад тощо.

У цілому, правові гарантії місцевого самоврядування мають цільове призначення, яке полягає в тому, що вони мають забезпечити правовими засобами організаційну, фінансову і матеріальну самостійність місцевого само­врядування у вирішенні питань місцевого значення, а також надійний захист його прав і законних інтересів, створення належних умов для їх ефективної реалізації.

Відповідно до цільового призначення систему право­вих гарантій становлять:

• гарантії організаційної самостійності місцевого самоврядування

• фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування та

• гарантії захисту прав місцевого самоврядування.

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

1. положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади (ст. 5), а служба в органах міс­цевого самоврядування виступає самостійним видом пуб­лічної служби (ст. 38);

2. віднесення питань обрання органів місцевого са­моврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;

3. встановлена Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» (ст. 71) заборона органам вико­навчої влади та їх посадовим особам втручатися в закон­ну діяльність органів та посадових осіб місцевого само­врядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до повнова­жень органів та посадових осіб місцевого самоврядуван­ня, крім випадків виконання делегованих їм радами пов­новажень, та в інших випадках, передбачених законом;

4. встановлена Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати пра­ва територіальних громад на місцеве самоврядування, за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану.

Гарантіями фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування є:

1. встановлення Конституцією України (ст. 142) мате­ріальної і фінансової основи місцевого самоврядування;

2. положення Конституції України щодо захисту за­коном права комунальної власності на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів (ст. 13);

3. закріплення обов'язків держави фінансувати здійс­нення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України), та компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст. 67 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»);

4. передбачена Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» (ст. 61) заборона втручання дер­жавних органів у процес складання, затвердження і ви­конання місцевих бюджетів, за винятком випадків, перед­бачених законом;

5. передбачений Законом України «Про місцеве са­моврядування в Україні» (ст. 62) обов'язок держави фі­нансове підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійс­нювати контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх облі­ком, гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послу­гами на рівні мінімальних соціальних потреб;

6. передбачене Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» (статті 68 - 70) право органів міс­цевого самоврядування мати позабюджетні кошти, вста­новлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо.

Гарантіями захисту прав місцевого самоврядуван­ня є:

1. передбачена Конституцією України обов'язковість до виконання на відповідній території актів органів міс­цевого самоврядування (ст. 144) та актів, прийнятих шляхом місцевого референдуму;

2. судовий порядок захисту права місцевого самовря­дування (ст. 145 Конституції України);

3. встановлена Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» (ст. 72) підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам;

4. передбачена Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» відповідальність органів та поса­дових осіб місцевого самоврядування перед територіаль­ними громадами (ст. 75), перед юридичними і фізичними особами (ст. 77);

5. встановлені Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні» (ст. 71) заборона для органів ви­конавчої влади, їх посадових осіб втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самовря­дування та обов'язок місцевих державних адміністрацій повідомляти відповідні органи місцевого самоврядуван­ня про розгляд ними питань, що зачіпають інтереси міс­цевого самоврядування;

6. право органів та посадових осіб місцевого самовря­дування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та орга­нізацій, які обмежують права територіальних громад, ор­ганів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Аналіз наведених положень чинного законодавства свідчить про те, що правові гарантії спрямовані на:

по-перше, створення умов, які б виключали будь-які порушення прав і законних інтересів місцевого самовря­дування з боку органів державної влади, підприємств, організацій тощо, а також органів і посадових осіб міс­цевого самоврядування (в останньому випадку мова йде про захист прав територіальної громади, її окремих чле­нів на участь у здійсненні місцевого самоврядування);

по-друге, припинення порушень прав і законних ін­тересів місцевого самоврядування;

по-третє, поновлення порушених прав і законних ін­тересів місцевого самоврядування.

Окреме місце в системі правових гарантій місцевого самоврядування займають гарантії діяльності депута­тів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів - виборних представників територіальних громад.

До них згідно із Законом України „Про статус депутатів місцевих рад” віднесено:

1. непорушність повноважень депутата місцевої ради та забезпечення умов для їх реалізації;

2. особливий порядок вирішення питання про притягнення депутата місцевої ради до кримінальної відповідальності;

3. звільнення депутата місцевої ради від виробничих або службових обов’язків для виконання депутатських повноважень;

4. охорона трудових та інших прав депутатів місцевої ради;

5. право депутата місцевої ради та безплатний проїзд;

6. надання депутатові місцевої ради інформаційної та юридичної допомоги;

7. відповідальність за невиконання вимог закону щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності.

Література:

Нормативна база:

1. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

Спеціальна література:

1. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – С. 313-333.

2. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001 – С. 274-283, 294-314.