Шкала прийнятності як метод вивчення взаємовідносин

У цій методиці кожному члену групи пропонується проранжувати інших, відмічаючи у спеціальному списку—бланкові (див. нижче) прий- нятливість для себе брати участь в одному з різновидів соціальної діяль­ності: праці, навчанні, спортивній грі та ін. Відповідь має починатися так: «Цю людину я...

1) залишив би в першу чергу;

2) теж бажав би залишити;

3) міг залишити, міг не залишити (одинаково);

4) скоріше не залишив би;

5) ні в якому разі не залишив би».

Приклад: Оцінює Петров:

№	Кого оцінює	Оцінки
		1	2	3	4	5
1	Ахметов	X
2	Борисов			X
3	Іванов					X
4	Козлов		X
5	Захаров				X

Для кількісної обробки даних варіанти відповідей рекомендується виразити в балах: +2, +1, 0, -1, —2.

У цьому випадку наведені дані виглядатимуть так:

к ого хто	11	22	33	44	55	66	77	88	99	110	
1.	Х
2.		Х
3.			Х
4.				Х
5.					Х
6.						Х
7.							Х
8.								Х
9.									Х
10.										Х


Шкала прийнятності дає можливість виявити такі показники:

1. Соціальні характеристики індивіда:

а) місце індивіда, його статус у групі визначаються коефіцієнтом прийнятності його групою

де - сума виборів по вертикалі;

n – кількість членів групи.

б) ставлення індивіда до кожного члена і групи загалом визначається коефіцієнтом прийнятності групи індивідом

де - сума виборів по горизонталі;

n- кількість членів.

2. Соціальні характеристики групи:

А) згуртованість групи, міра її єднання визначаються різницею сум взаємних позитивних і взаємних негативних виборів, поділеною на n(n-1). Згуртованість (U) тим вища, чим ближчий коефіцієнт (КЗ) до +1.

,

де r (+) – сума взаємних позитивних виборів;

r (-) – сума взаємних негативних виборів;

n- кількість членів групи.

Б) соціальна експансивність (показник динаміки соціального життя групи) визначається арифметичною сумою взаємних позитивних і взаємних негативних виборів, поділеною на n(n-1).

,

де r (+) – сума взаємних позитивних виборів у групі;

r (-) – сума взаємних негативних виборів у групі;

n- кількість членів групи.

в) для порівняння характеристики різних груп за кірою взаємної внуїрішньоірупової прийнятності обчислюється коефіцієнт внутрішньо- групової прийнятності (КВП)

,

де r₁ (+) – сума взаємних позитивних виборів у першій групі;

r₂ (+) – сума взаємних позитивних виборів у другій групі.

Цей показних коливається від +1 — найвищого ступеня прийнят­ності (коли кожний член групи вибирає всіх прийнятих із найвищою оцінкою) до -1 — найвищого ступеня неприйнятності.

Коефіцієнт згуртованості (КЗ) (U) повинен бути тим більший, чим тіснішої взаємодії всіх без винятку членів групи вимагає характер спільної діяльності.

Показник потреби у тісному спілкуванні визначається за максималь­ною кількістю взаємних позитивних виборів. Чим менша група, тим більшої згуртованості можна очікувати. У групі, яка нараховує 30—35 чоловік, за відсутності взаємних негативних виборів (а отже, і конфліктних пар) задовільним можна вважати коефіцієнт згуртованості, який дорівнює 0,20-0,25.