- •І. Основні поняття соціології Тема 1. Соціологія як наука. Предмет, структура та функції соціології
- •1. Соціологія як наука про суспільство
- •2. Місце соціології серед інших наук
- •3. Структура соціологічних знань
- •4. Функції соціології
- •Тема 2. Соціалізація людини. Особистість та суспільне життя
- •1. Основи суспільного життя (природні, економічні, культурні)
- •2. Етапи та моделі соціалізації
- •3. Особистість як предмет аналізу (потреби, інтереси, цінності)
- •Тема 3. Культура як об'єкт вивчення соціології
- •1. Основні елементи, форми та різновиди культури
- •2. Функції культури
- •Тема 4. Соціальні зв'язки та відносини
- •1. Різновиди соціального зв'язку
- •2. Соціальні інститути
- •3. Система соціального контролю
- •4. Соціальні організації
- •Тема 5. Соціальні спільності
- •1. Загальні положення та поняття
- •2. Соціальна група та її характеристика
- •4. Цільові групи
- •5. Територіальні спільності
- •6. Етнічні спільності
- •7. Спільності, засновані на схожості поведінки
- •Тема 6. Соціальна структура суспільства
- •1. Загальні положення
- •2. Соціально-професійна структура
- •3. Етнічна структура
- •2. Соціальна група та її характеристика
- •4. Цільові групи
- •5. Територіальні спільності
- •6. Етнічні спільності
- •7. Спільності, засновані на схожості поведінки
- •Тема 6. Соціальна структура суспільства
- •1. Загальні положення
- •2. Соціально-професійна структура
- •3. Етнічна структура
- •4. Соціально-демографічна структура
- •5. Соціально-поселенська структура
- •Тема 7. Соціальна стратифікація і мобільність
- •1. Природа та різновиди соціальної стратифікації
- •2. Природа соціальної нерівності
- •3. Соціальна мобільність
- •4. Соціальне відтворення та трансформація суспільства
- •Тема 8. Соціальні процеси та соціальні зміни
- •1. Природа та різновиди соціальних процесів
- •2. Міграційні процеси
- •3. Соціальні зміни
- •4. Соціальний рух
- •Рекомендована література (до і розділу)
- •Іі. Технологія проведення соціологічних досліджень Тема 1. Організація, методика і процедури соціологічного дослідження
- •1. Поняття соціологічного дослідження, його характеристика, різновиди та етапи проведення
- •2. Програма та її елементи
- •Тема 2. Методи збору соціологічної інформації
- •1. Метод опитування та його різновиди
- •2. Експертне оцінювання
- •3. Спостереження
- •4. Соціометричні процедури
- •5. Експеримент у соціології
- •6. Аналіз документів (традиційний, кількісний)
- •7. Тестові методики
- •8. Методики виміру соціальних установок
- •Рекомендована література (до II розділу)
- •Частина друга. Соціологія історія становлення та розвитку Вступні зауваги
- •І. Етапи формування знань про суспільство. Протосоціолопя - сучасна соціологія
- •Тема 1. Ранні етапи формування соціальних знань. Протосоціологія
- •1. Розвиток соціальних знань у Стародавньому світі. Погляди на суспільство Демокріта, Платона, Арістотеля
- •2. Соціальні знання епохи Середньовіччя (теорії а. Блаженного, ф. Аквінського, т. Мора, т. Кампанелли)
- •Тема 2. Класична соціологія XIX ст.
- •1. Виникнення та розвиток соціології як самостійної науки. Натуралізм о. Конта
- •2. Органістична школа г. Спенсера
- •3. Соціальний дарвінізм
- •4. Расовоантропологічна школа
- •5. Географічна школа в соціології
- •6. Психологічний напрям у соціології
- •7. Соціологічна теорія марксизму
- •8. Німецька формальна філософія
- •9. Соціологічна спадщина м. Вебера
- •10. Французька соціологічна школа. Соціологічні концепції е. Дюркгейма
- •11. Емпіричні дослідження XIX ст.
- •12. Соціологічні ідеї в. Парето
- •Тема 3. Соціологія росії (XIX - поч. XX ст.)
- •1. Становлення та особливості російської соціології
- •2. Основні напрями розвитку російської соціологічної думки XIX - поч. XX ст.
- •Тема 4. Розвиток соціальних та соціологічних знань в україні до XX ст.
- •1. Розвиток соціальних знань в Україні (до кінця XIX ст.)
- •2. Розвиток соціологічних знань в Україні (кінець XIX - поч. XX ст.)
- •Тема 5. Західна соціологія першої половини XX ст.
- •1. Загальна характеристика
- •2. Американська соціологія кінця XIX - початку XX ст.
- •3. Розвиток емпіричної соціології
- •4. Соціоінженерія
- •5. Теоретичні розробки 20-40-х років
- •6. Формування теоретико-методологічних засад соціології в 40-60-х роках
- •Тема 6. Новітня соціологія
- •1. Проблеми методології
- •2. Теорія конфлікту
- •3. Символічний інтеракціонізм
- •4. Феноменологія
- •5. Етнометодологія
- •6. Критична соціологія (теорії модернізації)
- •7. Ліворадикальна соціологія
- •8. Соціологія постіндустріального розвитку
- •9. Теорія соціального обміну
- •10. Натуралістичний виклик соціології
- •11. Неофункціоналізм
- •12. Структуралістичні концепції
- •13. Постмодернізм
- •Тема 7. Розвиток вітчизняної соціології в радянський період. Сучасна українська соціологія
- •1. Особливості становлення вітчизняної соціології в радянський період
- •2. Українська соціологія сьогодні
- •Частина третя. Соціологія: спеціальні та галузеві теорії і. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії Тема 1. Різновиди соціологічних теорій
- •Тема 2. Економічна соціологія
- •Тема 3. Соціологія праці та управління
- •Тема 4. Теорія соціального управління
- •Тема 5. Соціологія підприємництва
- •Тема 6. Соціологія екології
- •Тема 7. Соціологія релігії
- •Тема 8. Соціологія засобів масової комунікації
- •Тема 9. Соціологія виховання
- •Тема 10. Соціологія освіти
- •Тема 11. Соціологія науки
- •Ема 12. Соціологія вільного часу
- •Ема 13. Соціологія способу життя
- •Тема 14. Соціологія конфлікту
- •Тема 15. Соціологія девіантної поведінки
- •Тема 16. Соціологія права
- •Тема 17. Соціологія політики
- •Тема 18. Соціологія громадської думки
- •Тема 19. Соціологія виборчого процесу та електоральна соціологія
- •Тема 19. Соціологія виборчого процесу та електоральна соціологія
2. Теорія конфлікту
Конфліктологічний підхід у соціології - важливий напрям розвитку соціології XX ст. Проблеми соціальних конфліктів ставляться та аналізуються практично всіма великими соціологами різних напрямів соціологічної думки. Тому в руслі цієї парадигми з'явилося чимало яскравих теоретиків цікавих концепцій та праць. Теорія конфлікту з'явилася у сучасному соціологічному знанні у 60-70-х роках, відтіснивши традиційно впливові позитивістські течії, і займає у наші дні одне з провідних місць серед напрямів сучасної соціології.
У минулому великий внесок в наукову розробку цієї проблематики зробило багато класиків, зокрема К. Маркс, М. Вебер, Т. Зіммель, В. Парето. Більшість дослідників схиляються до твердження, що теорія конфлікту заявила про себе, насамперед, як головна альтернатива позитивістському позитивізму. Своєрідній "соціології порядку" була протиставлена "соціологія конфлікту", а тому і виникла необхідність розвивати "альтернативну" гілку соціологічної теорії – для більш адекватного відображення соціальної реальності.
На відміну від функціоналізму, конфліктологічний підхід зосереджує увагу не на механізмах самозбереження соціальної системи, а на чинниках трансформації, якісного перетворення її. Історія людства свідчить, що соціальні утворення відзначаються не лише стабільністю, врівноваженістю, узгодженістю, взаємодією своїх частин, а й кризами, конфліктами, іншими руйнівними процесами, які призводять час від часу до істотних змін у самих підвалинах суспільного життя людей.
Сучасна теорія соціального конфлікту карбувалася у працях американського соціолога JI. Козеpa (функції соціального конфлікту), німецького - Р. Дарендорфа (клас і класові конфлікти в індустріальному суспільстві), британського Дж. Рекса (соціальний конфлікт), Р. Мілла та ін. Фундатори конфліктологічного напряму в центр аналітичної уваги поставили конфлікти - найпоширеніший вид. Однак вони не відкидали і протилежний бік даного процесу - інтеграційний та коопераційний, наслідки в їх функціонуванні. Теорія конфлікту виходить із того, що незалежно від того, чи має місце відкрита боротьба інтересів чи ні, в суспільстві вона завжди присутня.
Отже, конфліктологічне бачення соціального світу бере свій початок від теоретизування К. Маркса. Виходячи з гегелівського тлумачення суперечності як джерела розвитку у сфері Духу, Маркс запропонував матеріалістичну версію діалектики історії. Згідно з нею суспільний прогрес здійснюється завдяки виникненню і розв'язанню суперечностей в царині матеріальних, насамперед економічних відносин, які є визначальними в житті суспільства. Відносини власності зумовлювали становище людини в економічній системі, призводили до виникнення ворогуючих між собою класів, протистояння боротьби, що в свою чергу дестабілізувало і видозмінювало суспільство. Поляризація капіталістичного суспільства (концентрація капіталу на одному полюсі суспільства та пролетаризація і зубожіння переважної більшості населення - на іншому) стає джерелом постійного класового протистояння. Класову боротьбу К. Маркс розглядав як головну рушійну силу поступу, а революції - як локомотиви історії. Послаблення інституційного регулювання поведінки спричиняє розвиток феномена, який дістав назву "аномія" (нехтування нормами). Девіантну поведінку Р. Мертон розглядав як симптом неузгодженості між приписуваними культурою устремліннями та соціокультурними засобами їх реалізації.
Вихідними постулатами конфліктного підходу є стрункий логічний ланцюг тверджень, що будь-яке суспільство чи спільнота характеризується тією чи іншою нерівномірністю розподілу обмежених за кількістю цінних ресурсів, нерівний доступ до яких породжує конфлікти інтересів. Це, в свою чергу, породжує антагонізм – відкрите зіткнення, боротьбу конфліктуючих сторін. Сама система конфліктних ситуацій, дій спричиняє реорганізацію соціальної системи, передумови для нових конфліктів. Таким чином, конфлікт як явище, притаманне природі людського суспільства, – в центрі аналізу соціальних процесів. Конфлікт, за Дарендорфом, - це не просто реальність, а норма розвитку соціальної системи. На його думку, для реального світу необхідне переплетіння різних поглядів, конфліктів та змін. Конфлікт є органічним елементом структури суспільства. Це, по суті, конфлікт соціальних ролей, позицій. І тому йдеться не лише про теорію власне конфліктів, а значно ширше - про теорії суспільної організації, моделі соціальної поведінки, групову мотивацію, пояснення причин зміни соціальних структур.
Конфліктологічна концепція Дарендорфа виходить з того, що соціальні взаємовідносини людей є суперечливими, конфліктними. За своєю природою функціонування будь-якого соціального утворення (групи, організації, спільноти тощо) потребує узгодженості, скоординованості, а це, в свою чергу, вимагає певного підпорядкування і примусу. Взаємодіючи з іншими, люди перебувають на певних соціальних позиціях і виконують відповідні соціальні ролі. Останні ж зобов'язують індивіда до цілком визначеної поведінки, отже, мають примусовий характер.
Суспільство не може позбутися конфліктних ситуацій, але воно має змогу робити їх регульованими, надати їм форм, сумісних із соціальною структурою, що безперервно змінюється. У такому своєму позитивному варіанті соціальний конфлікт є справжньою рушійною силою оновлення суспільного життя, модернізації, розвитку його форм. Саме тому "раціональне приборкання" соціального конфлікту має стати, за висловом Дарендорфа, одним із головних завдань політики.
Дарендорф, називаючи власну загальносоціологічну концепцію "теорією конфлікту", протиставляє її "марксистській теорії класів". Соціальний конфлікт він вважає результатом опору існуючим в будь-якому суспільстві відносин панування і підкорення. Тривалість його веде до загострення, а "раціональна регуляція" його - до контрольованих наслідків. Хоча причини соціальних конфліктів не усувані, відкрите "ліберальне" суспільство може налагоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, групами та класами.
Інший фундатор сучасної теорії конфлікту американський соціолог Л. Козер також розкриває численні причини соціальних конфліктів. Головне для нього було розкрити механізми формування та розвитку конфліктів, характер взаємозв'язку внутрішньогрупових і міжгрупових конфліктів, і, нарешті, роль соціальної структури, яка і визначає ступінь функціональності конфлікту. Козер досліджував "взаємозумовленість" конфліктів на всіх рівнях: міжнаціональних, міжгрупових, внутрішньогрупових, з метою їх регулювання і контролю соціальних змін.
Вчений визначає соціальний конфлікт як ідеологічне явище, яке відбиває прагнення та почуття соціальних груп або людей у боротьбі за об'єктивні цілі: влада, зміна статусу, перерозподіл доходів, переоцінка цінностей. Він вважає, що кожне суспільство містить напруженість та "конфліктну потенційність", і розглядає конфлікт як найважливіший елемент соціальної взаємодії, який сприяє руйнуванню або зміцненню соціальних зв'язків. Якщо у "закритих" суспільствах соціальні конфлікти розмежовують суспільство на дві ворогуючі групи, два ворогуючих класи, загрожуючи руйнуванням суспільних зв'язків, то у "відкритих", демократичних суспільствах вони мають конструктивний характер. Цінність конфліктів полягає у тому, що вони запобігають "окостенінню" соціальної системи, стимулюють її розвиток, відкривають дорогу інноваціям.
За К. Боулдіном, М. Кроз'є (американські соціологи) конфлікти полягають у протидії груп, які мають несумісні цілі. Д. Белл (американський соціолог) вважає, що найбільш гостра форма конфлікту - класова боротьба, – ведеться через перерозподіл доходів. Незважаючи на те, що конфлікт визнається одним із головних рушіїв соціального прогресу, згідно з теорією конфлікту, в парі з ним виступають і "узгодженість", "стабільність", "порядок", "спокій".
Існує кілька підходів щодо дослідження конфліктів:
? соціально-психологічний, котрий вирізняє різного роду напруженості індивідів, за яких конфліктні дії набувають форму сварки, агресивності, пошуку ворога і т. ін.);
? семантичний (вербальні або концептуальні непорозуміння між учасниками і як наслідок - порушення комунікативності);
? соціологічний (несумісність між цілями, намірами, цінностями конфліктних сторін, внаслідок чого виникають реформаторські рухи, революції, розколи учасників на ворожі табори).
цілому ж для прихильників теорії соціального конфлікту характерним є розгляд їх (конфліктів) як неантагоністичних протиріч, впевненість у можливості їх регуляції. Головне, на думку соціологів, не допустити розширення соціальних конфліктів, переростання їх в стан підвищеної соціальної напруженості. Це завдання повинні вирішувати не тільки урядові кола, соціальні інститути, а й соціологи, які вивчають міжгрупові відносини та суспільні процеси.
Контрольне запитання:
1. Визначення та місце конфлікту в сучасних західних концепціях.