Особливості оподаткування Норвегії
Норвегія — північна країна, багата природними ресурсами. Економіка країни розвивається як завдяки високотехнологічним галузям господарства, так і за рахунок добре розвиненої експортно орієнтованої нафтової і газової промисловості. Постачанням нафти Норвегія забезпечує вельми відчутний обсяг у загальносвітовому видобутку, поступаючись в обсягах лише Росії і Саудівській Аравії. Норвегія належить до країн, залежних від зовнішньої торгівлі, частка якої у ВВП становить близько 70 %. У 2004 р. ВВП Норвегії становив 183 млрд дол. за паритетом купівельної спроможності. У перерахунку на одну особу це 40 тис. дол., що є одним із найбільших показників у світі. Зростання ВВП у 2004 було зафіксоване на рівні 3,3 %.
Особливістю фінансів держави є те, що зовнішнього боргу у країни немає. Норвегія є чистим зовнішнім кредитором, надаючи значні фінансові ресурси у борг іншим країнам. Потреби у запозиченнях також немає — вистачає власних постійних джерел доходів. Якщо у 1994 р. зовнішній борг Норвегії становив 39 млрд дол., то вже у 2003 р. країна не мала зовнішнього боргу. Проблеми бюджетного дефіциту сьогодні в країні немає навіть попри традиційно високий рівень державних витрат та соціальних зобов'язань уряду. При цьому бюджет вдається виконувати з профіцитом навіть без урахування надприбутків від експорту нафти. У 2004 р. профіцит державного бюджету становив 17,2 млрд дол. за доходів на рівні 134 млрд дол. У 2005 р. профіцит становив 26 млрд дол.
Основні прямі податки у Норвегії — податок на прибуток корпорацій і податок на доходи фізичних осіб. Базова ставка податку на прибуток корпорацій — 28 %. Особливі умови діють для нафтових компаній. Там частина прибутку обкладається стандартним податком на прибуток у розмірі 28 %, а інша частина — спеціальним нафтовим податком у розмірі 50 %. Це пояснюється високим рівнем прибутковості нафтового бізнесу. Податок на доходи фізичних осіб стягується за прогресивною шкалою залежно від рівня доходів, мінімальна ставка з 2005 р. — 12 %. Серед непрямих податків основним є ПДВ, ставка якого з 1 січня 2005 р. — 25 %. Є ще дві знижені ставки: 11 % на продукти харчування і 7 % на послуги пасажирського транспорту і послуги у сфері кіно і телебачення. До 1 січня 2005 р. ставки ПДВ становили відповідно 24 (базова), 12 і 6%.
У бюджеті основними джерелами доходів були відрахування на соціальне страхування (19 %), податки на доходи і на майно (33 %), акцизні збори і податок на додану вартість (31 %). Основні витрати спрямовувалися на соціальне забезпечення і житлове будівництво (39 %), освіту (13 %) і охорону здоров'я (14 %). У 2004 р. доходи державного бюджету сягали 134 млрд дол., а витратні — 117 млрд дол.
Податок з доходів фізичних осіб сплачується на національному й місцевому рівнях. Щорічно ставки переглядаються урядом. Податковим резидентом Норвегії вважається фізична особа, яка присутня або має намір бути присутньою на території Норвегії протягом шести місяців з дня прибуття в країну. Особи, які мають статус резидента, повинні сплачувати податки з усіх доходів, одержаних як на території Норвегії, так і за кордоном.
Нерезиденти сплачують податки лише з доходів, одержаних із джерел, розташованих на території Норвегії. Звільняються від оподаткування лише особи, які є резидентами іншої держави. що має угоду з Норвегії, за умови фактичної присутності в податковому році на території Норвегії менше 183 днів. Дивіденди, одержанні від іноземної компанії, обкладають податком на загальних підставах.
До доходу, що підлягає оподатковуванню, зараховують заробітну плату, додаткові пільги, інші виплати роботодавця, суми відшкодування з фондів соціального страхування, пенсії, аліменти, дохід від підприємницької діяльності та проценти на капітал. Подружжя сплачують цей податок роздільно один від одного. Визначають дві групи платників: одинокі громадяни й ті, які утримують одну чи більше осіб.
Загальнонаціональний податок сплачується за двома ставками (платники, які мають визначені законодавством розміри доходів, сплачують його за ставкою 9,5 та 13,7 %; друга група платників оподатковується за тією ж ставкою, але збільшуються суми доходів, для яких податок застосовується). Ставка муніципального доходу має фіксований розмір і встановлюється залежно від групи платників та одержаної суми доходу (на рівні 21 % та додатково 7 % податку у фонд вирівнювання, що сплачується з суми чистого доходу). Особистий дохід, що визначається як валовий дохід від трудової діяльності (у тому числі пенсії) і є об’єктом оподаткування. Загальна ставка становить 28 % чистого доходу. Крім того, кожен робітник сплачує зі своєї заробітної плати внески до соціальних фондів у розмірі 7,8 %. Для вільних і приватних підприємців ставка податку до соціальних фондів дорівнює 10,7 % від доходу, що перевищує визначену законодавством суму. Особливістю сплати цього податку є те, що він стягується з пенсій у розмірі 3 %. Ця ж ставка застосовується й для осіб віком до 17 та після 69 років. Іноземні особи також сплачують цей податок, якщо вони не звільняються від оподатковування за умови дії угоди з державою, громадянином якої є платник. Ті з іноземних громадян, хто працює на континентальному шельфі, повністю звільняються від страхових внесків. Сума одержаного доходу може бути зменшена на фактично підтверджені витрати, але не більш, ніж на 20 % від загального доходу. При розрахунку цього податку з одержаного доходу вираховується також мінімум заробітної плати, що не підлягає оподаткуванню. Прибуток з акцій, облігацій, інших цінних паперів, дохід від інвестицій оподатковується за ставкою 28 %.
Кожний платник зобов’язаний подати наприкінці року податкову декларацію. Індивідуальні підприємці та роботодавці повинні отримати також картку податкових відрахувань, де вказано суму податків, утриманих із заробітної плати. Цю картку роботодавець заповнює та подає до податкових органів кожні два місяці. Кінцеві розрахунки податків відбуваються на початку наступного податкового року.
Фізичні особи сплачують податок на спадщину і дарування, ставка якого знаходиться в межах від 18 до 30 % і визначається залежно від ступеня спорідненості та вартості майна. При цьому законодавчо встановлюється вартість майна, що звільняється від сплати податку. Якщо той, хто дарує майно, є постійним податковим резидентом Норвегії, то оподатковується все майно, у тому числі і те, що знаходиться за межами Норвегії. Якщо платник є нерезидентом, то він сплачує податок лише на активи, що знаходяться на території Норвегії (якщо не існує відповідних угод між державами).
Прибутковий податок з юридичних осіб стягується за ставкою 28 %. Оподатковуваний прибуток складається з балансового прибутку, зменшеного на суму витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією товарів, а також на суму сплачених податків на території Норвегії. Деякі витрати не підлягають вирахуванню з оподатковуваного прибутку (наприклад, розважальні заходи). З балансового прибутку вираховуються також амортизаційні відрахування, але лише на ті виробничі активи, вартість яких перевищує встановлену суму, а строк використання яких більш ніж три роки.
Найбільші ставки амортизаційних відрахувань застосовуються для офісного обладнання, придбання цінностей (30 %), вантажних транспортних засобів, автобусів (25 %), легкових автомобілів, обладнання, інструментів, морських та річкових суден (20 %), повітряних суден (12 %). На приміщення, споруди, готелі, ресторани вона становить 5, для офісних споруд — 2 %.
Податкову декларацію з податку на прибуток корпорації разом з документами, що підтверджують її, подають до 28 лютого звітного року. Податок сплачується поквартально авансовим методом; розраховується, виходячи з суми доходів, одержаних у попередньому податковому році, і перераховується рівними частинами 15 лютого та 15 квітня. Останні дві сплати (25 вересня та 15 листопада) розраховуються, виходячи з доходу, одержаного за попередній квартал.
Податок з дивідендів. Дивіденди акціонерам ЄЕС не оподатковуються; інші акціонери сплачують 25 %, якщо не існує податкової угоди з даною країною.
Установлена гнучка система відрахувань до соціальних фондів при переміщенні підприємств з великих міст у північні регіони. У північних регіонах ставка відрахувань працедавців у соціальні фонди складає 0; у центральних районах — 14,1 %.
Податок на додану вартість (ПДВ) стягується практично зі всіх продуктів. Існує три основні ставки:
-стандартна (застосовується щодо більшості товарів і послуг) — 25 %;
-продукти харчування — 13 %;
-пасажирські перевезення, готельні послуги, квитки в кіно — 8 %.
«Зелені податки»:
Компанії сплачують податки на дизель, діоксид сірки, пестициди та інші речовини, які шкодять навколишньому середовищу.
Податок на майно сплачується юридичними та фізичними особам щорічно, виходячи з фактичної вартості капітальних активів. Акціонерні товариства від нього звільняються. Фізичні особи - резиденти сплачують податок на майно як у Норвегії, так і за її межами, а нерезиденти - лише на те, що знаходяться в Норвегії; ставки оподаткування від 0 до 1,5 %. Якщо сума податку на майно більша за 65 % від суми загального доходу до оподаткування, то ставка податку може бути знижена, якщо сума чистих активів не перевищує встановлену межу. При перевищенні її ставка податку зменшується до 0,6 %.
Державне мито за ставкою 2,5 % сплачується при купівлі земельних ділянок. Податок на товари розкоші (парфуми), спирт, бензин сплачується за ставкою до 70 %.