Зв'язне мовлення

Діалогічне та розмовне мовлення. Продовжувати розвивати діалогіч­не та розмовне мовлення. Вчити вступати в невимушену розмову з дорослими на запропоновані теми: "Знайомство", "Сім'я", "Ігри та іг­рашки", "Мої друзі", "У дитячому садку". Вміти добирати першу репліку

(фразу) діалогу (вітання, подяка, вибачення, запитання, прохання, на­каз, повідомлення) та своєчасно відповідати, вставляти потрібну реплі­ку (слово, фразу: так, ні, не знаю, отож), підтримувати запропоновану розмову, діалог. Адекватно відповідати на запитання дорослого та звертатися із запитаннями до дорослих.

Вчити дітей спілкуватися один з одним, звертатися до партнера, ви­слуховувати співрозмовника, відповідати на запитання інших дітей. Вміти вести невимушену розмову в колі двох-трьох дітей. Під час роз­мови, спілкування дивитися в очі, стояти (чи сидіти) спокійно, розмов­ляти з посмішкою на обличчі, не відволікатися, уникати сторонніх жестів (руками, ногами, головою), дотримуватися відповідного тону, інтонації.

Монологічне мовлення. Викликати в дітей інтерес до різних типів монологічного мовлення: опису, повідомлення, розповідання. Готувати дітей до самостійної оповіді. Відповідати на запитання вихователя дво-ма-трьома реченнями за змістом сюжетних картин, за текстами знайо­мих оповідань, казок, в процесі розглядання предметів, іграшок.

Закріплювати вміння складати спільні з вихователем коротенькі опи­сові та сюжетні розповіді домовлянням, повторенням та самостійно складеними реченнями: про іграшки, картини, сюжети, власний досвід.

Залучати дітей до переказування змісту добре знайомих літератур­них творів за допомогою навідних запитань, підказування фраз.

Формувати в дітей уявлення про елементарну структуру висловлю­вань:

а) описових - назва предмета, його ознаки, якості, властивості, призначення,

б) сюжетних - початок, середина, кінцівка розповіді.

Створювати ситуації, які б вимагали від дитини коротенького пояс­нення (про виконання дії, будову іграшки, майбутні ігри) для розвитку пояснювального мовлення.

Базисна характеристика мовленнєвої о розвитку та спілкування дітей

До кінця четвертого року життя у дітей зникає загальна пом'як­шеність мовлення, зменшується кількість перестановок та пропусків звуків і складів у багатоскладових словах (поодинокі випадки), зникає уподібнення звуків та складів. Чітко і правильно вимовляють голосні та приголосні звуки (крім "р"). Оволодівають правильною вимовою шипля­чих звуків (ш, ж, ч). Темп мовлення швидкий. Мовне дихання переважно верхньогрудне: часте, поверхове, неглибоке (складається враження, що дитина під час розмови наче захлинається, їй не вистачає повітря). Фонематичний слух добре розвинений, дитина диференціюе як далекі, так і близькі фонеми в словах. Оволодіває розповідною, питальною та окличною інтонацією. Мовлення недостатньо виразне - малоемоційне, нечітка дикція, занадто голосне або, навпаки, тихе, швидкий чи упові­льнений темп. Переважають номінативна та експресивна (виражальна) функції мовлення. Багато використовує невербальних засобів спілку­вання (покази, рухи, дії, міміка, жести) Мовлення в повсякденному спіл­куванні переважно ситуативне (залежить від ситуації, що призводить до пропусків окремих членів речення) Форма спілкування – діалог. Дитина володіє навичками розмовного мовлення, підтримує розмову, вислов­лює бажання, прохання, думки простими поширеними та складними реченнями. Звертається із запитаннями до дорослих та дітей, відпові­дає на запитання. Оволодіває найбільш уживаними формами словесної ввічливості: вітається, прощається, просить вибачення.

У словнику налічується до 1800-2000 слів, переважають іменники (до 50%). дієслова (до 30%) Ще багато слів "універсалізмів" (Гарний -це красивий, добрий, чарівний, чемний тощо), переважають вказівні займенники "ось, тут, цей". Характерна неточність у вживанні абстракт­них, узагальнюючих, збірних, часових та просторових понять. Яскраво виражене словотворення (піджакет, малювець, лунник).

Дитина оволодіває основними граматичними формами (рід, число, відмінок), правильно вживає рід та число іменників, засвоює закінчення родового та знахідного відмінків, кличну форму. Легко створює нові слова за допомогою префіксів "за-, з-, на-"; суфіксів зменшувальних, ласкавості, збільшення, добирає однокореневі слова. Яскраво виражені форми словотворення за допомогою суфіксів (ігри в "нові слова"). З'являються складні слова; іменники зі з'єднувальною голосною (пароплав, паровоз) та прикметники (довговухий, довгоногий, жовтога­рячий, світло-синій). Правильно вживає теперішній, минулий і майбут­ній час дієслів та наказову форму дієслова; ступені порівняння прикме­тників. Користується займенниками.

У мовленні будує прості, поширені речення з прийменниками, сполу­чниками, однорідними членами речення, з прямою мовою; складносу­рядні та складнопідрядні речення зі сполучниками та сполучними сло­вами (з 39 наявних сполучників та сполучних слів використовує 20). З'являються мовні самокорекції, граматичне чуття мови (елементи са­мо- та взаємоконтролю мовлення)

Оволодіває начатками монологічного мовлення: відповідає на запи­тання за змістом сюжетних картин, художніх текстів (оповідань, казок, віршів), діафільмів, театральних вистав. Складає за допомогою дорос­лих (підказування слів, речень) описові розповіді (з 3-4 речень) про іграшки, овочі, фрукти, дії товаришів, свої власні, а також сюжетні відповіді-розповіді (спільно з дорослим) за змістом сюжетних картин; переказують з допомогою запитань добре знайомі казки. Знає напам'ять забавлянки, утішки, вірші, загадки. Мовлення набуває перших ознак образності. Викори­стовує образні вирази (із текстів казок, забавлянок), приказки, прислів'я, фразеологічні звороти, вигуки, звуконаслідувальні слова.