Вимоги до організації та проведення мовленнєвих (комплексних та тематичних) занять

1. На кожному комплексному занятті одночасно (в комплексі) вирі­шуються три різні мовленнєві завдання.

2. Заняття з розвитку мовлення мають лише мовленнєву спрямова­ність. Усі мовленнєві заняття проводять лише на добре знаному дітям Ілюстративному матеріалі. (Звідси наступна вимога).

3. Взаємозв'язок із заняттями з Інших розділів програми, тобто ознайомлення з довкіллям, природою та художньою літературою. Скажімо,в понеділок на занятті з ознайомлення з довкіллям діти знайомилися з новою картиною "В крамниці іграшок" з докладною бесідою за її змістом (чи на занятті з природи проводилася бесіда за картиною "Кішка з кошенятами"), картина залишається в групі на день-два, а вже потім на мовленнєвому занятті діти складають розповіді за цією картиною. Діти пригадують назву картини і розповідають її зміст за прикладом (чи планом) вихователя. Попередня бесіда за цією картиною вже не проводиться на мовленнєвому занятті.

Художній твір для переказування (оповідання, казка) має бути добре відомий дітям (з попередньої групи або ж його читали на заняттях з художньої літератури, ознайомлення з довкіллям чи природою з до­кладною відтворювальною бесідою). Вихователь лише нагадує дітям зміст твору (читає один раз) і пропонує переказати. Заняття з природи та ознайомлення з довкіллям є сенсорною (чуттєвою) основою для розв'язання мовленнєвих завдань: збагачення та уточнення словника; інформативною основою для складання розповідей.

4. Максимальна мовленнєва активність дітей: чим більше говорити на занятті, тим воно ефективніше. У зв'язку з цим не рекомендується на мовленнєвих заняттях використовувати технічні засоби навчання (вони відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність), репроду­кції художніх картин, завантажувати дітей новою інформацією (нові кар­тини, іграшки, тексти тощо). Слід пам'ятати, що наявність наочно­сті призводить до гальмування мовленнєвої активності (3 Істоміна, Г. М Леушина)

5. Максимальне використання ігрових прийомів навчання. Серед них дидактичні, народні, рухливі ігри з текстами та діалогом, ігрові вправи, сюрпризи, забавки, ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина виступає з ропі активного мовця. Це швидше "заняття - ігра" та "ігри - заняття".

6. Невимушеність та розкутість дітей на занятті. Діти можуть сидіти за столами або на стільчиках півколом, навпроти один одного, вільно спілкуватися з педагогом, дітьми, іграшками.

Крім групових занять, вихователь протягом тижня, місяця планує і проводить індивідуальні заняття та індивідуально-групові, вони мають переважно тематичний характер: словникова робота, граматика, вихо­вання звукової культури мовлення, навчання розповідання. На таких заняттях переважають ігрові методи навчання.

Іншою формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення е індивідуальна робота в повсякденному житті, протягом дня.

Мета індивідуальної роботи - закріплення мовленнєвих умінь та на­вичок, яких діти набули на заняттях. Скажімо, закріплення вимови пев­ного звука, показ артикуляції звука, постановка його з допомогою шпа­теля, дзеркала. Закріплення вимови в чистомовці, скоромовці тощо. Індивідуальна робота з однією і тією самою дитиною проводиться 3-4 рази на тиждень, аж поки не зникне мовна вада.

Кожний вихователь виявляє творчість у плануванні і проведенні різ­них типів мовленнєвих занять, вдалому їх комбінуванні.

Далі наводимо програму з розвитку мовлення та мовленнєвого спіл­кування в повному обсязі для кожної вікової групи та вікові базисні ха­рактеристики розвитку рідного мовлення дітей.

Під базисними характеристиками слід розуміти рівень розвитку певних психічних процесів (мислення, мовлення, пам'ять, уява, сприйман­ня, відчуття, почуття, воля тощо). Це якісні новоутворення психічного розвитку особистості а певний віковий період. Це життєво необхідні для кожного періоду розвитку мінімальні та достатні знання, вміння, навич­ки, якості та властивості психіки і фізичного розвитку дитини. Базисні характеристики водночас є орієнтовними показниками розвитку дитини на кожному етапі дитинства.

Для вихователя базисні характеристики є показником обов'язкового мінімального рівня розвитку і засвоєння знань, умінь і навичок з кожного виду діяльності.

Якщо дитина досягла базисного рівня розвитку раніше, ніж закін­чується віковий період (у межах однієї вікової групи), вихователь може працювати з цією дитиною (чи групою дітей) за ускладненою програмою (авторською, тематичною чи за програмою наступної групи). Базисні характеристики дозволяють працювати творчо, здійснювати індивіду­альний та диференційований підхід до кожної дитини.

МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ,

МОВЛЕННЄВЕ СПІЛКУВАННЯ,

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ РІДНОЮ МОВАЮ

ПРОГРАМА ТА БАЗИСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

Перший рік життя

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку дітей (розвитку го­лосових реакцій)

Перше півріччя (1-6 місяців)

Перший місяць - перша посмішка у відповідь на розмову дорослого.

Два місяці - прислуховується до голосу чи предмета, який звучить; рухи загальмовуються, посміхається у відповідь на розмову. З'яв­ляються перші звукові комплекси - гукання (агу-гу-гу).

Три місяці - зосереджує свій погляд на обличчі дорослого, який роз­мовляє з дитиною, тримаючи її вертикально на руках. З'являється зоро­ве зосередження на предметах. У відповідь на звертання дорослого виявляє радість ("комплекс пожвавлення"), гукає; з'являється гуління, звукосполучення, в яких переважають приголосні звуки: "тіль-тіль, тілья; фрру, фррі, кх-кх-кіх’’. Ініціатива спілкування належить дитині.

Чотири місяці - спілкування між дитиною і дорослим на основі го­лосових реакцій, мовних звуків. Промовляє голосно звуки, голосно сміється у відповідь на звертання, гукає, гулить; з'являється співуче гулення - трелі ('а-а-а-а, о-о-о-о", 'ау-ау-ау-ау", "еі-еі-еі, "аль-ле-е-ли, аги-гі). Звуки промовляються під контролем слуху, дитина прислухо­вується до своїх голосових проявів.

П'ятий місяць - рухи та мовні звуки (гуління) дитина використовує як засіб спілкування з дорослими та іншими дітьми, заграє з дорослими (ініціативне спілкування), закликає дорослого підійти, розрізняє тон. з яким до неї звертаються.

Шість місяців - дитина розуміє ситуацію спілкування (годування, ку­пання, міміку, жести). Промовляє окремі склади, з'являється лепетання (белькотання): "ба-ба-ба, ма-ма-ма, та-та-та, па-па-па" (переважно з губних приголосних та голосних).