Теоретичні засади художньо-мовленнєвої діяльності

Художньо-мовленнєва діяльність дитини дошкільного віку являє со­бою складний полікомпонентний утвір. У ньому можна виділити чотири провідних, стрижньових складових;

1) сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів;

2) відтворення змісту і виконавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнюючі бесіди, читання за ролями тощо);

3) театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави);

4) творчо-імпровізаторська діяльність (ігри-драматизацГі, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість).

Отже, художньо-мовленнєва діяльність - це діяльність, пов'язана зі сприйманням літературних творів, їхнім виконанням, відтворенням, яка супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю.

В основі художньо-мовленнєвої діяльності лежать художні образи, пропоновані дитині художньою літературою.

Художня література - це мистецтво слова, до якого діти прилучаю­ться з раннього дитинства. Мистецтво слова відображує довкілля в художніх образах, спресовує в них типове на основі узагальнення життєвих явищ. Отже, художня література - це засіб образного осмис­лення дійсності.

Художній твір для дітей акумулює в собі мистецтво, психологію і пе­дагогіку. Саме тому художні твори використовують у дошкільних зак­ладах з педагогічною метою як засіб виховання. Та все ж не слід забу­вати, що дитяча художня література - це насамперед вид мистецтва, до якого ми прилучаємо дітей. Це мистецтво слова, яке втілюється в активній художньо-мовленнєвій діяльності дітей за змістом художніх творів.

Художня література як мистецтво слова виконує низку функцій, се­ред них інформаційно-освітню, виховну, національно-духовну, історич­ну, естетичну, культуроносну, розважальну.

1. Інформаційно-освітня функція полягає в тому, що кожний художній твір несе відповідну інформацію, повідомляючи дитину про певні події, життєві ситуації, явища і закони природи, соціальні та моральні норми співжиття тощо. За цією функцією твори художньої літератури можна поділити на кілька груп:

а) ті, що несуть у собі зовсім нову для дитини інформацію, з якою вона ще не стикалася в житті:

б) твори, в яких обігрується знайома інформація в нових варіантах, несподіваних для дитини ситуаціях, уточнюються певні форми і правила життя і поведінки,

в) твори, в яких подаються поглиблені знання з певної' галузі (природа, мова, краєзнавство, математика, астрономія, мораль, історія, народознавство тощо). Добираючи твір, вихователь повинен чітко визначити пізнавальні завдання, які містить змістова сторона твору (збагачення, уточнення, розширення знань дітей чи ознайомлення...,закріп- лення..., вправляння...).

2. Виховна функція художньої літератури. Тут доречно пригадати крилаті слова російського критика В. Г. Бєлінського, який писав, що дитячі книжки пишуться для виховання, а виховання - велика справа, оскільки воно вирішує долю людини, і це справді так. Адже кожна книжка, яку читає дорослий дитині, виховує її розумово, морально, естетично. Від того, як прочитає твір вихователь, на чому і як він розставить акценти, на що зверне увагу дитини, залежить і її ставлення до змісту прочитаного, що саме зумовить у неї позитивні емоції, співчуття, а що - негативне ставлення і засудження. Через ставлення дитини до героїв і подій художнього твору у неї формуються певні уявлення про довкілля, закони людського життя, моральні та естетичні почуття, правила й етичні норми поведінки. Чим глибше дитина занурюється у зміст твору, сприймає і розуміє його (в єдності думки і почуття), тим більший виховний вплив він здійснить на неї. Якщо ми хочемо, щоб літературний твір позитивно вплинув на дитину, потрібно відшукати засоби, які б підсилили емоційний відгук на книгу, засоби управління процесом сприймання художнього твору відповідно до вікового періоду дитини, створити умови, що сприяли б перенесенню знань і почуттів дітей, які вони одержали під впливом книги, в їхню активну, практичну діяльність.

За словами О. В. Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєн­ню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових, більш високих мотивів діяльності.

З, Національно-духовна функція. За словами О. В. Запорожця, ху­дожній твір сприяє не лише засвоєнню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дій­сності, стимулює виникнення нових більш високих методів діяльності. Дитяча книга виникає на стиках мистецтва, педагогіки та психології. В художніх образах відображено національний характер героїв, їхню національну психологію, свідомість, національний менталітет. Через описи пейзажів, природи дитина пізнає свій рідний край, свою Вітчизну, а художнє розкриття взаємовідносин українців, родинних і дружніх стосунків формує у дитини високу духовність, притаманну українському народу. В дошкільному віці відбувається процес соціалізації дитини завдяки інституту соціальних ролей, серед яких особливе місце посі­дає національна роль, що формується вже на перших етапах соціалі­зації особистості. Книги, написані зразковою, образною живою рідною мовою, сприяють формуванню національного менталітету, високої ду­ховності дитини. Особливо цінним у цьому відношенні є український фольклор, який акумулює в собі не тільки квінтесенцію національного досвіду, а й витончену влучність та точність рідної мови. Прислів'я, приказки, приповідки, казки відбивають ментальність нації, той духовно-моральний кодекс, ті думки, до яких дійшов народ упродовж своєї бага­товікової практики. Тому виховувати і навчати дитину потрібно насам­перед на творах українських письменників, національному фольклорі.

4. Історична функція. Художня література - це мистецтво слова, це той національний скарб, який єднає минулі покоління, історію народу з сучасністю в єдиний організм. Історію творить народ, письменники зберігають її для своїх нащадків. Так, діти дошкільного віку дізнаються в переказах, оповіданнях, казках про давніх героїв українського народу: Олексу Довбуша, Кирила Кожум'яку, Наливайка, Богдана Хмельницько­го, Івана Голоту тощо; про історію рідного краю, традиції, звичаї, обере­ги, свята свого народу.

5. Культуроиосна функція. Художня література, так само, як і рід­на мова, є носієм національної культури. Твори художньої літератури (проза, поезія, драматургія) виконують функцію пропаганди національ­ної культури, транспортування, переливання її національних цінностей у скарбницю світової літератури, культури. Всьому світу відомі україн­ські письменники Т. Г. Шевченко, Песя Українка, І. Франко, Олесь Гон­чар, П. Тичина та ін., а разом з ними наша українська духовність. Куль­тура, описана літературою, стає органічною частиною світової культури. Культуроиосна функція літератури реалізується й на особистому рівні. Чим більше людина читає художніх творів українських письменників, тим краще пізнає свій народ, його традиції, тим багатшою стає її мова, тим високо-культурнішою стає і сама людина як носій національної культури. Ось чому так важливо з раннього віку прилучати дітей до кращих літературних зразків українського фольклору, поезії, прози, драматичних творів, знайомити їх як з творами українських класиків, так і сучасних поетів і письменників.

6. Естетична функція. Мистецтво слова справляє величезний вплив на емоційну сферу дитини, на її почуття. Дитина сприймає художній твір на слух. Відтак неабиякі вимоги ставляться до мистецтва виразного читання дорослого. В процесі читання (розповідання) чтець розкриває своє емоційне ставлення до фактів, подій, героїв твору і тим самим впливає на дітей, переконує їх, що саме так і повинно було все відбуватися, пробуджує у дітей співчуття, співпереживання. Художній образ допомагає дитині прожити разом з героєм частину його життя, "ввійти в його життя", перейнятися його почуттями.

Поетичні твори своєю образною мовою викликають у дітей почуття прекрасного, естетичну насолоду, бажання запам'ятати вірші, читати їх близьким і знайомим людям, водночас вони поповнюють словник дітей яскравими образними виразами, епітетами, метафорами.

7. Розважальна функція. Ціла низка художніх творів, які виконують функцію розважання дітей, належить до гумористичного жанру. Це твори Г. Бойка ("Бруднуля", "Вереда", "Веремій", "Не загублюся" та ін)., В. Ладижця ("Ой болить у мене зуб" та ін)., Д. Білоуса ("Упертий Гриць", "Лікарня в зоопарку", "Пташині голоси", "Веселий кут", "Турботливі друзі" і т. п)., перевертні М. Вінграновського, О. Сенатович. А. М'яст-ківського, В. Нестайка та ін. Діти люблять твори цього жанру, вони ви­кликають у них сміх, радість, веселощі Для розваги дітей використову­ють і театральні вистави та ігри за змістом художніх творів.

Дошкільник не вміє сам читати книгу, він тільки слухач. Слухання -складний процес перцептивної діяльності дитини Вона сприймає слово вихователя, в сприйманні твору бере участь лише слуховий аналізатор Тому дуже важливим моментом в активізації слухання є включення зорового аналізатора. Це забезпечується виразністю читання художньо­го твору, мімікою, жестами, силою голосу, тембром і темпом мовлення вихователя. В процесі слухання в свідомості дитини виникають уявлен­ня - конкретні образи (герої, предмети, явища, описи природи), дитина їх усвідомлює, пов'язує між собою, розуміє зміст прочитаного. Розумін­ня, усвідомлення змісту художнього твору зумовлює певні почуття, емоційні переживання, формує певний естетичний настрій, впливає на поведінку дітей.

Сприймання дітьми змісту художніх творів мас активний характер: діти постійно переривають хід розповіді, втручаються в події, звертаю­ться із запитаннями, намагаються допомогти героям, легко приймають позицію героя, подумки діють разом з ним, імітують жестами його дії, борються з його ворогами.

Активне, дійове ставлення приводить дитину іноді до несподіваних, з по­гляду дорослих, дій: вона чорною фарбою замальовує на картинці негатив­ного героя, вириває ілюстрацію з його зображенням. Образи художніх творів викликають у дітей почуття співпереживання, співчуття. їх не задовольняє невизначеність ситуації, коли невідомо, хто "хороший", а хто "поганий" Вони намагаються одразу виділити позитивних героїв, приймають їхню позицію, негативно ставляться до всіх, хто їм заважає. Іноді навіть неживі предмети піддаються суворій критиці, якщо дитина не знаходить того, кого можна звинуватити в тому, що трапилося. Активне сприймання художніх творів, уміння стати на позицію героя є своєрідним "регулятором" поведінки дитини, стимулює її до активної діяльності.

Навчити дитину сприймати художній твір у єдності думки й почуття - це означає виховати в майбутньому талановитого читача. Чим більш глибоким буде сприймання дітьми змісту художнього твору, тим більший буде його виховний вплив на дитину. Проте не будь-який художній твір може захопити дитину, позитивно на неї вплинути і стимулювати її" діяльність.

У доборі художньої літератури вихователі повинні дотримуватися відповідних принципів.

ПРИНЦИПИ ВІДБОРУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

А. Висока художня майстерність твору. Іноді вихователі читають дітям оповідання, яке вдалося знайти відповідно до теми заняття чи на актуальну тему сьогодення. Такі "чергові" оповідання здебільшого ма­ють невдалу форму, в'ялий сюжет, невиразних героїв, які залишають дітей байдужими і тут же забуваються.

Б. Образність, жвавість, відповідність літературним нормам мови художнього твору. Висока художня майстерність твору багато в чому визначається мовою. Цінність твору для дітей в тому, що він повинен бути написаний живою, образною і водночас літературною мовою. Добре, якщо письменник використовує яскраві порівняння, ме­тафори, фразеологічні звороти, які легко запам'ятовуються, пряму мову (діалоги дійових осіб). Слід уникати творів, у мові яких трапляється багато слів зі зменшувальними суфіксами, полегшуючими дитячими словами.

В. Цікавий сюжет. Оповідання із захоплюючим сюжетом, з яскра­вою і гострою характеристикою героїв надзвичайно подобаються дітям. Такий сюжет мають українські народні казки, дитина ладна не розлуча­тися з героями казок, сюжет казки тримає її увесь час у напруженні. До творів, які відповідають означеній вимозі, можна віднести оповідання М. Коцюбинського, В. Сухомлинського, К. Ушинського, казки І. Франка тощо.

Г. Простота і ясність композиції. Дитячий твір повинен мати чітку композиційну структуру, конкретність у зображенні героїв (позитивних, негативних), обстановки, деталей, які допомагають уявити дитині не тільки яскравий образ героя, а й місце, де відбуваються події.

Д. Доступність художнього твору дитини. Цей принцип узгоджує­ться з принципом відповідності змісту художнього твору віковим особ­ливостям дітей. Залежно від вікової групи вихователь повинен добира­ти і книги дитячих письменників, які пишуть для дітей молодшого, се­реднього, старшого дошкільного віку (диференційовано). Дитячі видав­ництва повинні чітко диференціювати, для якого вікового періоду вида­ються книжки. Недоцільно об'єднувати весь дошкільний вік (скажімо, "для дітей дошкільного віку"), а ще гірше, коли книжка рекомендується для двох суміжних вікових періодів - дошкільного і молодшого шкільно­го віку. Книжка принесе користь, якщо її зміст буде зрозумілим і доступ­ним дитині. Водночас не слід забувати, шр іноді інтереси дітей переви­щують свій віковий рівень. їм багато читають вдома, тоді вихователь може читати і більш складні оповідання.

Е. Принцип новизни і контрасту в змісті художніх творів. Є пре­дмети, явища, життєві події, країни, з якими можна ознайомити дітей лише через художню літературу (Космос, деякі тварини, життя на Пів­ночі, на Півдні, в Африці, діяльність шахтарів, моряків, льотчиків, війсь­кові події, події з минулого країни тощо).

Якщо події, про які розповідається в оповіданні, далекі від дитини, вона їх ніколи не бачила і не сприймала безпосередньо, необхідно до­бирати ілюстровані дитячі книжки, які б розширили поле безпосеред­нього сприймання дитини. Серед різних видів ілюстрацій дитячих кни­жок (лінійний, світлотіньовий, умовний рисунок) найзрозумілішим є світло-тіньовий рисунок.

Є. Урахування конкретних педагогічних завдань, задля вирішення яких добирається художній твір. Тематика художніх творів для дітей досить різноманітна. Художні твори використовуються майже на всіх заняттях. Зважаючи на це вихователю слід чітко диференціювати, з якою метою буде використаний твір і на занятті з якого розділу його слід читати. Так, скажімо, твори природничої тематики (про пори року, явища природи, птахів, тварин, комах тощо) читають на заняттях з розділу "Рідна природа", твори на соціально-побутову тематику (професії дорослих, транспорт, про рідну країну, свята тощо) - на за­няттях ознайомлення з явищами довкілля. Казки, твори на морально-етичні та розважальні (гумористичні) теми чигають на заняттях з ху­дожньої літератури.

Вдало дібрати твір - це лише початок роботи з художнім твором. Ви­хователь повинен дотримуватися і відповідних принципів ознайомлення дітей з художніми творами.