Пояснення і бесіда як емоційно-образний прийом ознайомлення з музикою

В роботі педагога суттєве значення мають емоційні і образні пояснення і бесіда про музику, які вимагають від нього кропіткої підготовки.

Бесіда про музику як один з важливих прийомів ознайомлення з музичним твором невідривно пов’язана з культурою слова і не терпить вжиткової, побутової мови. За своїм характером слово має відповідати стилю і предмету бесіди, розповіді, пояснення. Говорячи з дітьми про народну музику, окремого композитора або зміст музичного твору, його програму, педагогу не слід імпровізувати (говорити без попередньої підготовки). В таких випадках завжди є небезпека в зайвих, непотрібних словах загубити основну думку, не довести до почуттів і свідомості дітей художній образ, тобто не розкрити головне, на чому необхідно зосередитися.

Мова педагога, звернена до дітей, має бути правильною, літературною, змістовною, інтонаційно виразною, нешвидкою.

«Я прагнув того, - пише Сухомлинський, щоб слово було для дитини не просто позначенням речей, предметів, явищ, але несло у собі емоційне забарвлення – свій аромат, найтонші нюанси».

Особливе значення має слово педагога перед слуханням. Воно має бути зрозумілим, відповідати музичному і мовному досвіду дитини даної вікової групи.

Важливо створити у дітей емоційну налаштованість на сприйняття музичного твору, викликати інтерес і вдумливе ставлення до його змісту, підготувати до співпереживання художнього музичного образу. Така спрямованість почуттів і думок, загальний настрій визначаються як установка. Психолог Назайкінський наступним чином розкриває це поняття: «Установка – цілісний стан психіки, який залежить від потреб, діяльності, її завдань, умов. Сприйняттям керує перцептивна установка. Вона уявляє собою складну систему настройки аналізаторів, мобілізацію уваги, пам’яті. У відповідності з тими чи іншими конкретними цілями діяльності вона забезпечує на основі досвіду побудови образа предмета або явища, надолуження недостатніх його елементів, виділення найбільш важливих деталей, властивостей, характеристик і передбачення подальшого розвитку процесів, які сприймаються».

У дітей установка на сприйняття музичного твору створюється під впливом педагога, на основі його методики. В процесі сприйняття виникають різні музичні асоціації – звукові, ритмічні, темброві, рухові, зорові, інтонаційні і разом з тим емоції, пов’язані з життєвими уявленнями, пригадуваннями. Чим більший життєвий досвід дитини (у відповідності з віком), тим багатші асоціації, які поглиблюють сприйняття, викликають творчу уяву.

Установка може виражатися в різних формах:

• попередня емоційно-образна розповідь програмного музичного твору, сюжету музичної гри або змісту пісні;

• повідомлення заголовку музичного твору, який спрямовує думку дітей на певний предмет, явище;

• виразне читання педагогом вірша (перед слуханням), поетично і емоційно налаштовує дітей на сприйняття музики;

• завдання до самостійних дій, виконання дітьми вправи, танцю, виконання пісні, ігрової та творчої діяльності.

Установка має бути достатньо короткою, зрозумілою, виразною, образною, щоб діти могли не тільки ясно уявити, що їм треба виконати, але і емоційно відгукнутися, надихнутися діями, які попереду. Наприклад, педагог пропонує дітям старшого віку: «Заспівайте пісню добре, як ви умієте. Не забудьте, закінчуючи її, співати все тихіше і тихіше, послаблюючи звук, ніби ви йдете все далі і далі і скоро вас зовсім не буде чутно». В цьому формулюванні виражене заохочення, образно дане завдання, використовується музикальна термінологія (послаблення звуку), пов’язана з образним порівнянням ( «ніби ви йдете все далі і далі»).

При розучуванні танцювальних рухів використовують знайомі образи: півника, ляльки, вершника, заводних іграшок, які зупиняються із закінченням музики («ніби у них скінчився завод»). Порівняння «ніби» допомагає дітям краще зрозуміти вимоги, які перед ними висуваються, викликають емоційне ставлення до завдання, сприяють більш успішному його виконанню.

Отже, в своєму зверненні до дітей (бесіда про музику, образна розповідь програмного музичного твору, сюжету музичної гри, читання віршів, пояснення) педагог намагається розкрити емоційний і образний характер музичного твору. При цьому він враховує зміст життєвого досвіду дітей кожної вікової групи. Психолог Назайкінський пише: «Щоб зрозуміти, як буде сприйматися той чи інший твір або його фрагмент, наприклад, короткий віршований рядок, необхідно знати, який зміст досвіду людини, який його тезаурус (своєрідний словник)». Це положення особливо важливе для музичної практики роботи з дітьми.

У педагога-музиканта в силу його професійної дошкільної специфіки, пов’язаної з аналізом вікових особливостей дитини, поступово складається певний запас образних порівнянь, визначень, пояснень, які зрозумілі кожній дитині, тому що враховується зміст її життєвого досвіду (його тезаурус). Це і дає змогу педагогу розмовляти з дітьми загальною своєрідною, взаємозрозумілою мовою.