3. Поняття цивільного договору, його елементи.

Договором визнається угода двох і більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

У сучасних умовах особливо зросла роль договору як основної форми, в якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві.

Визначальним моментом договору є згода сторін. Свобода договору передбачає вільний вибір контрагента. Сторони вільні у виборі виду договору. Вони можуть укласти як договір, який безпосередньо передбачений ЦК України чи іншим нормативним актом, так і договір, який поєднує в собі ознаки кількох видів договорів, так званий змішаний договір. У сторін є можливість проявити Своє бачення змісту договору. Вони можуть відмовитися від традиційних положень і перерозподілити обов'язки в договорі на свій розсуд.

Оскільки договір є різновидом угоди, то договори можуть класифікуватися за тими самими критеріями, що й класифікація угод (консенсуальні й реальні, сплатні й безоплатні, абстрактні та каузальні тощо). Але договорам властиві й певні особливості, що зумовлюють подальший їх поділ.

Так, за правилами формування змісту договори поділяються на іменні й безіменні. Іменні договори - це ті, які мають легальну назву, наведені в ЦК України або в інших нормативних актах, що визначають їх поняття, коло прав та обов'язків сторін (Закон "Про лізинг", Закон "Про оренду державного та комунального майна"). Безіменні договори безпосередньо законодавством не регулюються, але сторонами на практиці застосовуються (агентський договір, франчайзинг, інжиніринг тощо).

За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні договори. В односторонньому договорі одна сторона має лише суб'єктивні права, а інша – лише суб'єктивні обов'язки (договір позики, дарування). У двосторонніх договорах права та обов'язки покладаються на обидві сторони (купівля - продаж, поставка).

Цивільному праву відомі договори на користь третьої особи. Прикладом такого договору є договір змішаного страхування життя, за яким у разі смерті застрахованого страхова сума виплачується вигодонабувачеві - зазначеній у договорі третій особі.

Договір є взаємною угодою, тому в договорі містяться окремі положення, умови, які визначають права та обов'язки сторін. Сукупність цих умов, погоджених між сторонами, і становить зміст договору.

Традиційно в літературі розрізняють істотні, звичайні та випадкові умови договору. Ця класифікація має не лише теоретичне, а й практичне значення, особливо якщо йдеться про встановлення самого факту укладання договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких він взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Так, для договору купівлі-продажу істотними умовами є предмет і ціна. Для договору майнового найму, окрім предмета і ціни, істотною умовою є ще й строк договору.

Отже, істотні умови договору - це умови:

а) безпосередньо зазначені в законі;

б) необхідно узгодити саме для цього виду договору;

в) умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін. Звичайні умови - це умови, які традиційно, за звичаєм, включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але вважається, що вони підлягають виконанню. Наприклад, уклавши договір майнового найму, сторони не розглянули питання щодо розподілу обов'язків із виконання капітального і поточного ремонту. Але відповідно до чинного законодавства, за загальним правилом, капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний - наймач, якщо інше не передбачене договором. Тобто у такому разі, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає.

Випадкові умови - це умови, які, як правило, не передбачаються цим видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін, або це умови, які за погодженням сторін встановлюють, відступаючи від положень диспозитивної норми. Наприклад, винагорода за договором-дорученням за загальним правилом не передбачена, але сторони можуть зазначити право на винагороду.