Коаксіальні кабелі

Є велика кількість типів коаксіальних кабелів, які використовуються у мережах різного типу  телефонних, телевізійних і комп’ютерних. Нижче приводяться основні типи і характеристики цих кабелів.

• RG-8 і RG-11  „товстий” коаксіальний кабель, розроблений для мереж Ethernet l0Base-5. Має хвильовий опір 50 Ом і зовнішній діаметр 0,5 дюйма (близько 12 мм). Цей кабель має досить товстий внутрішній провідник діаметром 2,17 мм, що забезпечує гарні механічні та електричні характеристики (загасання на частоті 10 Мгц  не гірше 18 дБ/км). Проте цей кабель складно монтувати  він погано гнеться.

• RG-58/U, RG-58 A/U і RG-58 C/U  різновиди „тонкого” коаксіального кабелю для мереж Ethernet Base-2. Кабель RG-58/U має суцільний внутрішній провідник, а кабель RG-58 A/U  багатожильний. Кабель RG-58 C/U проходить „військове приймання”. Усі ці різновиди кабелю мають хвильовий опір 50 Ом, але мають гірші механічні та електричні характеристики порівняно з „товстим” коаксіальним кабелем. Тонкий внутрішній провідник 0,89 мм не такий міцний, але має набагато більшу гнучкість, зручний при монтажних роботах. Загасання в цьому типі кабелю вище, ніж у „товстому” коаксіальному кабелі, що приводить до необхідності зменшувати довжину кабелю для одержання однакового загасання в сегменті. Для з’єднання кабелів з обладнанням використовується роз’єм типу BNC.

• RG-59  телевізійний кабель з хвильовим опором 75 Ом. Широко застосовується в кабельному телебаченні.

• RG-62  кабель з хвильовим опором 93 Ом, використовувався в мережах ArcNet, обладнання для яких сьогодні практично не випускається. Коаксіальні кабелі з хвильовим опором 50 Ом (тобто „тонкий” і „товстий”) описані у стандарті EIA/TIA-568. Новий стандарт EIA/TIA-568A коаксіальні кабелі не описує, як морально застаріли [1].

4.3 Аналогова модуляція

При передачі дискретних даних по ЛЗ застосовуються два основних типи фізичного кодування – на основі синусоїдального несучого сигналу і на основі послідовності прямокутних імпульсів [1, 4, 11, 17]. Перший спосіб часто називається також модуляцією або аналоговою модуляцією, підкреслюючи той факт, що кодування здійснюється за рахунок зміни параметрів аналогового сигналу. Другий спосіб називають цифровим кодуванням. Ці способи відрізняються шириною спектра результуючого сигналу і складністю апаратури, необхідної для їх реалізації.

При використанні прямокутних імпульсів спектр результуючого сигналу виходить дуже широким. Це не дивно, якщо згадати, що спектр ідеального імпульсу має нескінченну ширину. Застосування синусоїди приводить до спектра набагато меншої ширини при тій же швидкості передачі інформації. Однак для реалізації синусоїдальної модуляції потрібно більш складна і дорога апаратура, ніж для реалізації прямокутних імпульсів.

Сьогодні все частіше дані, що мають аналогову форму (мова, телевізійне зображення) – передаються по ЛЗ в дискретному вигляді. Процес представлення аналогової інформації в дискретній формі називається дискретною модуляцією. Терміни “модуляція” і “кодування” часто використовують як синоніми [1, 17].

Аналогова модуляція застосовується для передачі дискретних даних по каналах з вузькою смугою частот, типовим представником яких є канал тональної частоти, наданий у розпорядження користувачам загальних телефонних мереж. Цей канал передає частоти в діапазоні від 300 до 3400 Гц, так, що його смуга пропущення дорівнює 3100 Гц. Хоча людський голос має набагато більш широкий спектр – приблизно від 100 Гц до 10 кГц – для прийнятної якості передачі мови діапазон у 3100 Гц є гарним рішенням. Строге обмеження смуги пропущення тонального каналу пов’язано з використанням апаратури ущільнення і комутації каналів у телефонних мережах. Пристрій, що виконує функції модуляції несучої синусоїди на стороні, яка передає сигнали і демодуляції на прийомній стороні, називається модемом (модулятор-демодулятор).