Діаграми діяльності

Для опису функціональних вимог крім діаграм варіантів використання використовуються діаграми діяльності [4]:

– для опису поведінки, що включає велику кількість – паралельних процесів;

– для аналізу варіанту використання (описують – послідовність дій та їх взаємозв'язок);

– для аналізу потоків робіт (workflow) в різних – варіантах використання.

Коли варіанти використання взаємодіють один з одним, діаграми діяльності є засобом представлення та аналізу їх поведінки.

Приклад діаграми діяльності представлений на рисунку 4.

Рисунок 4 – Діаграма діяльності

3 Зміст роботи

1. Вивчити основи побудови use case діаграм і діаграм діяльності.

2. Побудувати use case діаграми.

3. Побудувати діаграми діяльності для кожного варіанту використання з попередньої лабораторної роботи.

4. Оформити звіт про виконану роботу.

5. Захистити лабораторну роботу.

4 Контрольні питання

1. Що таке карта елементів use case?

2. Що означає роль на use case діаграмі?

3. У чому полягає суть відносини спеціалізації? Наведіть приклад.

4. У чому полягає суть відносини розширення? Наведіть приклад.

5. У чому полягає суть відносини композиції? Наведіть приклад.

6. Чим відрізняється ставлення спеціалізації від розширення?

7. Що собою являє діаграма діяльності?

8. У чому полягають відмінності use case діаграми від діаграми діяльності?

Лабораторна робота № 3

Створення прототипу інтерфейсу windows-програми

1 Мета роботи

Навчитися створювати прототип інтерфейсу windows-програми у відповідності з основними принципами проектування інтерфейсу і діючих стандартів та рекомендацій.

2 Теоретичні відомості

При створенні інтерфейсу рекомендується використовувати існуючі принципи проектування інтерфейсу користувача. Далі наводяться шість принципів, які увібрали в себе багато чого з того, що на даний момент відомо про розробку ефективного користувальницького інтерфейсу. Кожен з них включає в себе кілька пов'язаних між собою ідей, більш деталізованих в порівнянні з загальними питаннями. Цими загальними питаннями є структура, простота, видимість, зворотній зв'язок, толерантність і повторне використання.

1) Структурний принцип

Організація інтерфейсу повинна бути доцільною, осмисленим і зручною. Вона повинна базуватися на чітких, цілісних моделях, очевидних і розпізнаються користувачами. При цьому родинні понятті повинні бути пов'язані, а незалежні – розділені.

Не схожі елементи повинні диференціюватися, а схожі – виглядати схоже.

Структурний принцип пов'язаний із загальною архітектурою інтерфейсу і безпосередньо відображає уявлення про користувальницький інтерфейс як про діалог між розробниками та користувачами. Організація хороших інтерфейсів продумується дуже ретельно, таким чином, щоб відображати структуру розв'язуваних системою завдань і спосіб мислення користувачів щодо цих завдань. Дуже часто, особливо при використанні сучасних візуальних середовищ розробки, розташування візуальних компонентів всередині форм або діалогів і їх розподіл між ними виявляється майже випадковим і відображає в кращому випадку послідовність, в якій програмістами порушувалися ті чи інші питання. По ідеї, властивості і функції, які найчастіше використовуються спільно або розглядаються користувачами як пов'язані один з одним, повинні розташовуватися разом або, принаймні, повинні бути чітко і ясно взаємопов'язані. Що ж до тих елементів, які в контексті завдання або в свідомості користувача ніяк не пов'язані між собою, то вони повинні бути рознесені в інтерфейсі. Подібне має бути подібно. Схожа інформація повинна бути організована за допомогою схожих рішень, а об'єкти, що володіють схожим поведінкою, повинні мати загальне уявлення.