Джерела статистичної інформації:

Судова практика та статистика Верховного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DCB0F812911447D9C2256BF70052D6A9?OpenDocument&Start=1&Count=300

Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua

Європейський Суд з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: bit.ly/wUC1VM; bit.ly/wKDyVl; bit.ly/zuFLtY

Державна пенітенціарна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.kvs.gov.ua/punish

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.ombudsman.kiev.ua

Тема№11 економічна злочинність: кримінологічна характеристика та особливості протидії (2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення економічної злочинності передбачає усвідомлення того, що, з одного боку, цей вид кримінальної активності являє собою один з найбільш небезпечних явищ для національної безпеки будь-якої держави (поряд із цим набуваючи глобальних, транснаціональних ознак), з іншого – при вирішенні питання про віднесення певних діянь до економічних злочинів. Так, слід звернути увагу на ситуацію, яка склалася в Україні після набуття чинності Законом України від 15.11.2011 р., яким було декріміналізовано 17 статей (ст.ст. 202, 203, 207, 208, 214, 215, 217, 218, 220, 221, 223, 225, 226, 228, 230, 234, 235 КК України) та внесено зміни до 23 статтей КК України. Це не лише суттєво вплинуло на кримінологічну характеристику економічної злочинності, але й загострило дискусію щодо засад криміналізації економічних діянь. Адже їх вчинення можна розглядати як новаторство, яке обов'язково включає конкуренцію старих формальних (законних) та нових неформальних (незаконних) соціальних практик. Так, у соціально-динамічному ракурсі тіньова економіка загалом та економічна злочинність, зокрема, можуть бути розглянуті як пошук нових нормативних підстав соціально-управлінських взаємодій.

Слід зазначити, що тіньова економіка як явище включає:

• неформальну економічну діяльність – неврегульований державою сегмент економіки, який не вважається соціально деструктивним;

• некриміналізовані делікти (адміністративні, цивільні), які, як правило, лише за розміром шкоди «не дотягують» до злочинів;

• власне економічні злочини (економічна злочинність у «вузькому» сенсі);

• кримінальний бізнес – діяльність з вироблення, перерозподілу та збуту товарів та послуг, заборонених у вільному цивільному обігу або обмежених в ньому.

Під економічною злочинністю у самому загальному виді можна розуміти сукупність видів кримінальної девіантності, включених у виробництво та розподіл (рідше – споживання) доданої вартості (фактичну або фіктивну господарську діяльність), у результаті чого правопорушники – спеціальні суб'єкти (суб'єкти господарської діяльності) переслідують мету одержання економічної вигоди (у першу чергу, йдеться про злочини у сфері господарської діяльності).

Потерпілими від економічних злочинів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, яким завдано майнової шкоди (ст.55 КПК України).

При кримінологічній характеристиці економічній злочинності слід особливу увагу звернути на проблему легалізації (відмивання доходів), одержаних злочинним шляхом, оскільки саме цей вид кримінальної активності створює додаткові економічні та організаційні важелі для збільшення ефективності вчинення злочинів (легалізація (відмивання) доходів виступає так званим «вторинним» видом кримінальної активності).

Крім цього, студенти мають розглянути проблематику латентності економічних злочинів, яка, за деякими оцінками, становить до 90%. Однак слід пам`ятати, що показники латентності залежать від виду злочину – для ухилення від сплати податків вони нижче, ніж для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Особливості особистості особи, яка вчиняє економічні злочини, є окремим предметом для вивчення кримінології, адже найбільшу питому вагу тут мають соціально адаптовані, успішні верстви населення, які мають високий інтелектуальній, освітній, економічний статус, досить легко переходять від кримінльної до легальної поведінки. Окремим фактом є те, що у більшості випадків спосіб життя економічних злочинців схвалюється населенням.

Протидія економічній злочинності є складовою частиною детінізації економіки. Відповідно до цього комплекс заходів, суб`єкти та правова основа протидії економічній злочинності являють собою складну систему, яка знаходить свою реалізацію у спеціальній діяльності як в Україні, так і за її межами. Студенти мають розуміти значення таких організацій як ООН, ЄС, СНД, ФАТФ для протидії економічній злочинності. Важливим є усвідомлення ролі громадянського суспільства в цій сфері.

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

(2 години)

1. Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності в Україні на сучасному етапі.

2. Латентність економічних злочинів.

3. Особливості причинного комплексу економічної злочинності. Основні умови вчинення економічних злочинів в Україні на сучасному етапі.

4. Глобалізація та економічна злочинність.

5. Основні характеристики особистості особи, яка вчиняє економічні злочини. Психологічні особливості осіб та їх вплив на вчинення економічних злочинів.

6. Система протидії економічній злочинності: загальна характеристика.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Проблема криміналізації економічних злочинів.

2. Покарання за економічні злочини: проблеми ефективності.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: сутність та механізм.

4. Амністія капіталів як засіб протидії тіньовій економіці та економічній злочинності.

ЛІТЕРАТУРА:

Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму від 16.05.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_948

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2011. - №12.- Ст.81

Рамкове рішення Ради ЄС про підвищення стандартів кримінальної відповідальності з метою покарання за допомогу незаконому в`їзду, транзиту та перебуванню № 2002/946/ПВД. – 28.11.2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_836.

Рекомендація № R (99) 22 «О переполнении тюрем и росте числа их заключенных» от 30.09.1999 г. // Аспект: Информбюлетень. – Донецьк, 2000. – № 1. – С. 50-54.

Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288 (в ред. від 04.09.2012 р.)

Податковий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-14. – Ст.112 (в ред. від 15.08.2012 р.)

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 1. – Ст. 2 (в ред. від 19.11.2012 р.)

Про основи національної безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351 (в ред. від 13.06.2012 р.)

Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України. - №1209-р. – 30.11.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-р

Алексеев А.И., Овчинский В.С., Побегайло Э.Ф. Российская уголовная политика: преодоление кризиса. – М.: НОРМА, 2006. – 144 с.

Алексеев С.В. Коррупция в переходном обществе: социологический анализ: Автореф. дисс. ... д-ра социол. наук: 22.00.04 / ГОУ ВПО «Южно-Российский государственный технический университет». – Новочеркасск, 2008. – 42 с.

Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальнення). — Вінниця: ДП ДКФ, 2006. — 1040 с.

Бізнес і злочинність: матеріали доп. VIII міжнар. наук.-практ. конф., 29 – 30 жовт. 2010 р., Луганськ / Ред.: В.М. Комарницький. — Луганськ, 2010. — 182 с.

Бойко А.М. Теорія детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2009. – 40 с.

Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил: підручник / А.Д. Войцещук, М.М. Каленський, С.І. Барабаш, О.В. Гоя, С.С. Савчук. — Хмельниц.: Інтрада, 2008. — 328 c.

Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом: наук.-практ. посіб. / О.М. Виноградов, В.І. Лазуренко, Р.Р. Такташов. — Донецк: Каштан, 2006. — 166 с.

Відмивання грошей: кримінально-правова кваліфікація, запобігання злочинності, законодавство та міжнародний досвід: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошено, П.В. Мельник, В.Р. Жвалюк. — Ірпінь: Держ. податк. адмін. України, Нац. акад. держ. податк. служби, 2004. — 308 с.

Гилинский Я. Запрет как криминогенный фактор, или Всякое ли зло нужно запрещать? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://index.org.ru/journal/30/25-gilinski.html

Гилинский Я.И. Девиантность, преступность, социальный контроль. Избранные статьи. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 322 с.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Жалинский А.Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 400 с.

Злочинність у сфері економіки: проблеми прогнозування, планування та координації заходів протидії: Моногр. / О.Г. Кальман, І.О. Христич, С.Ю. Лукашевич, Г.Ю. Дарнопих, О.В. Лисодєд. — Х.: Вид-во ТОВ «Новасофт», 2005. — 256 с.

Ильин И.В. Теоретические основы борьбы с мошенничеством, совершаемым в экономической сфере (уголовно-правовые и криминологические проблемы): Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ФГУ «Всероссийский научно-исследовательский институт Министерства внутренних дел Российской Федерации». – М., 2011. – 59 с.

Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби).— К.: Атіка, 2004. — 111 с.

Коміссарчук Ю.А. Детінізація економічних відносин в Україні (кримінально-правове та кримінологічне забезпечення): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2006. — 20 с.

Криминология – ХХ век / Под ред. д.ю.н., проф. В.Н.Бурлакова, д.ю.н., проф. В.П.Сальникова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000.- 554 с.

Криминология / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.

Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. – 912 с.

Криминология: приглашение к дискуссии / Авт. кол.: Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.

Латов Ю.В. Социальные функции теневой экономики в институциональном развитии постсоветской России: Автореф. дисс. ... д-ра социол. наук: 22.00.03 / ГОУ ВПО «Тюменский государственный университет». – Тюмень, 2008. – 52 с.

Литвак О.М. Держава і злочинність. – К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Міловідов Р.М. Ефективність кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Акад. адвокатури України. — К., 2012. — 20 с.

Орлеан А.М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 21 с.

Орловская Н.А. Основания и принципы построения уголовно-правовых санкций. – О.: Юрид. л-ра, 2011. – 624 с.

Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / П.С. Дагель, Г.А. Злобин, С.Г. Келина, Г.П. Кригер и др.; отв. ред.: В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. – М. : Наука, 1982. – 303 с.

Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки. — Ірпінь: Акад. держ. податк. служби України, 2001. — 524 с.

Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 5. Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в України / В.В. Сташис, А.П. Закалюк, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, В.П. Тихий, Ю.В. Баулін; Акад. прав. наук України. — Х.: Право, 2008. — 839 с.

Современные проблемы и стратегии борьбы с преступностью / Научн. ред. В.Н. Бурлаков, Б.В. Волженкин. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос.ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 592 с.

Сорочинський М.Г. Попередження злочинності засобами кримінального права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2004. – 19 с.

Старук Ю. О. Кримінальна відповідальність за використання майна, здобутого від незаконного обігу наркотиків. – Луганськ: МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – 318 с.

Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні / за заг. ред. В.І.Борисова, В.С.Зеленецького. – Х.: Право, 2011. – 344 с.

Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.

Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – 511 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. – СПб.: СпбГУ, 2001. – 430 с.

Яковлев А.М. Социология преступности (криминология): Основы общей теории: Учебное пособие. – М.: Содействие новый век, 2001. – 239 с.

ДЖЕРЕЛА СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

Судова практика та статистика Верховного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DCB0F812911447D9C2256BF70052D6A9?OpenDocument&Start=1&Count=300

Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua

Тема№12

ФЕНОМЕН КОРУПЦІЇ: ПОНЯТТЯ, КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОТИДІЇ

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Корупція є одним з найнебезпечніших явищ, яке загрожує національній безпеці, спотворює суспільні відносини майже у всіх сферах життя суспільства, впливає на кожного громадянина. Корупція утворює сприятливу ситуацію для існування та розвитку інших видів злочинності (у першу чергу, економічної). Крім цього, на сучасному етапі корупція набуває глобальних масштабів, що стає суттєвим фактором транснаціональної злочинної діяльності.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» акцент у розумінні корупції має бути зроблений на тому, що корупція передбачає:

• активний (одержання, прийняття), так і пассивний (надання, обіцянка/пропозиція) аспекти;

• наявність певного кола осіб, що виконують службові повноваження;

• наявність неправомірної вигоди;

• наявність конфлікту інтересів.

Корупційне правопорушення являє собою умисне діяння, що містить ознаки корупції, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Таким чином, не будь-яке корупційне правопорушення є злочином. Корупційними слід вважати, у першу чергу, злочини у сфері службової діяльності та діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Україна на протязі багатьох років визнається країною з досить високим рівнем корупції (за даними індекса сприйняття корупції), однак офіційна статистика не відображає реальної ситуації вчинення відповідних злочинів, що є наслідком високого рівня латентності. При цьому такими, що реєструються найчастіше, є факти хабарництва.

Особливості особи корупціонера багато в чому збігаються з характеристиками особистості особи, яка вчиняє економічні злочини. Відповідно до цього можна говорити про схожість мотиваційного комплексу та значення криміногених настанов для детермінації економічної та корупційної злочинності.

Щодо діяльності з протидії корупції та корупційній злочинності слід акцентувати увагу на значенні суспільного ставлення до корупції, готовності громадян до протидії їй. Важливе значення мають організаційні заходи (запровадження електронних (дістанційних) процедур, переорієнтація апарату державного управління тощо). Крім цього, слід звернути увагу на значення міжнародних стандартів в сфері протидії корупції, роль міжнародних структур (наддержавних та недержавних) та вивчення позитивного зарубіжного досвіду.

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

(2 години)

1. Поняття корупції. Корупційна злочинність: можливість та доцільність виокремлення. Корупційна злочинність та злочини у сфері службової діяльності та діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

2. Зв`язок корупційної та економічної злочинності.

3. Проблеми та стандарти криміналізації корупції.

4. Причини та умови корупційних дій.

5. Проблеми вивчення особистості особи «корупціонера». Проблеми відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних діянь.

6. Заходи протидії корупції. Загальні та спеціальні суб`єкти протидії корупції в Україні.

7. Значення міжнародно-правових актів для протидії корупції.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Основні етапи розвитку поняття корупції.

2. «Корисність» корупції: постановка проблеми.

3. Чинне антикорупційне законодавство України: загальна характеристика.

4. Участь громадськості в протидії корупції.

5. Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення корупційних злочинів.

ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (в ред. від 12.04.2012 р.)

Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - №47-48.

Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №50. – Ст.497.

Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 04.11.1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1ttp://\рования общественных отношений000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_102

Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №16. – Ст.266.

Про державну службу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490 (в ред. від 01.01.2013 р.)

Про основи національної безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351 (в ред. від 13.06.2012 р.)

Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.

Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України. - №1209-р. – 30.11.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-р

Алексеев А.И., Овчинский В.С., Побегайло Э.Ф. Российская уголовная политика: преодоление кризиса. – М.: НОРМА, 2006. – 144 с.

Алексеев С.В. Коррупция в переходном обществе: социологический анализ: Автореф. дисс. ... д-ра социол. наук: 22.00.04 / ГОУ ВПО «Южно-Российский государственный технический университет». – Новочеркасск, 2008. – 42 с.

Боротьба з корупцією: підручник / Є.Д. Скулиш, А.М. Благодарний, Ю.Р. Гавдьо, В.О. Глушков, О.Ф. Бантишев;. — К.: Нац. акад. Служби безпеки України, 2010. — 335 с.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Жалинский А.Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2009. - 400 с.

Литвак О.М. Держава і злочинність. – К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Орловская Н.А. К вопросу о бытовой коррупции // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности : сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Б-ка журн. «Юридический вестник». – О.: ФЕНІКС, 2003. – С. 98-108.

Орловская Н.А. К вопросу о коррупционной пораженности правоохранительных органов Юга Украины // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – Вип. 21. – О., 2004. – С. 263-268.

Протидія корупційній злочинності в Україні: навч. посіб. / Ю.І. Дмитрик, Д.І. Йосифович, І.В. Красницький, С.І. Мельник, Є.В. Пряхін, С.В. Якимова. — Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2010. — 307 с.

Современные проблемы и стратегии борьбы с преступностью / Научн. ред. В.Н. Бурлаков, Б.В. Волженкин. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос.ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 592 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. – СПб.: СпбГУ, 2001. – 430 с.

Щедрин Н., Востоков А. Уголовная ответственность юридических лиц или другие меры уголовно-правового характера в отношении организаций // Уголовное право. – 2009. - № 1. – С. 58-61.

Яковлев А.М. Социология преступности (криминология): Основы общей теории: Учебное пособие. – М.: Содействие новый век, 2001. – 239 с.

ДЖЕРЕЛА СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

Судова практика та статистика Верховного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DCB0F812911447D9C2256BF70052D6A9?OpenDocument&Start=1&Count=300

Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua

Тема №13

РЕЦИДИВНА ТА ПРОФЕСІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОТИДІЇ. ПЕНІТЕНЦІАРНА ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК КРИМІНОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рецидивна злочинність традиційно вважається одним з найбільш суспільно небезпечних видів кримінальної активності. Рецидивисти не просто демонструють усталеність злочинної активності (внаслідок усталеності кримінальної настанови, яка стає ядром особистості), вони відіграють значну роль у втягненні нових осіб у вчинення злочинів.

Слід усвідомити співвідношення кримінально-правового та кримінологічного поняття рецидиву: останнє є значно ширшим, адже включає зокрема, випадки вчинення будь-яких злочинів особами, до яких не було застосовано покарання. Рецидивна злочинність являє собою зареєстровану на певній території у певний проміжок часу сукупність злочинів, які вчиняються особами, що вже будь-яким чином відповідали за передбачені кримінальним законом діяння.

За даними МВС України, рівень рецидивної злочинності в Україні склав: в 2005 р. – 19,7%, в 2006 р. – 20,8%, в 2007 р. – 21,5%, в 2008 р. – 22,2%, в 2009 р. – 23,3%, в 2010 р. – 26,7%, в 2011 р. – 45,5%. Хоча традиційно вважається, що рецидив – це проблема, яка пов`язана із позбавленням волі, слід наголосити на тому, що зростання рецидивної злочинності в 2005-2011 рр. відбулося на фоні стабільності призначення позбавлення волі. Так, за даними Верховного Суду України питома вага позбавлення волі на певний строк у практиці призначення покарання судами України склала: в 2005 р. – 25,8%, в 2006 р. - 24%, в 2007 р. – 25%, в 2008 р. – 22,4%, в 2009 р. – 24,3%, в 2010 р. – 24,2%. Однак зберігається тенденція вчинення нових злочинів, як правило, протягом першого року після відбуття покарання.

Внаслідок усталеності кримінальної активності доцільно звернути увагу на типи, які в цілому відображають специфіку особистості осіб, що вчиняють рецидивні злочини. Зокрема, можна виокремлювати антисоціальний (найбільш небезпечний та послідовний у вчиненні злочинів), асоціальний (деградаційні, психопатичні та інші риси, що свідчать про усталені відхилення особи), ситуативний (нестійке ставлення до соціальних цінностей та своєї поведінки) тип.

Професійна злочинність – це відносно самостійний вид злочинності, який включає сукупність злочинів, вчинених злочинцями-професіоналами. Для цього виду злочинності характериними вважаються:

• злочинний промисел – системність вчинення злочинів;

• злочинна спеціалізація – подібність (однорідність або тотожність) вчинених злочинів;

• злочинна кваліфікація – наявність певних знань, умінь та навичок;

• постійний прибуток.

Проблеми вивчення пенітенціарної злочинності полягають, у першу чергу, в тих умовах, у яких вчиняються злочини. Неможливість широкого соціального контролю, умови ізоляцї, специфічні неформальні «правила», виокремлюючи пенітенціарну злочинність в окремий вид злочинності, визначивши її специфіку, суттєво впливають на формування уявлення про кримінальну ситуацію. Ці ж аспекти, включаючи й проблематику порушення прав людини в пенітенціарній системі, й утворюють детермінаційний комплекс цього виду злочинності.

Пенітенціарна злочинність являє собою сукупність злочинів, вчинених у певний проміжок часу особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Україна посідає третє місце в Європі після Росії та Грузії за кількістю осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах та місцях позбавлення волі: в 2004 р. – 399 осіб на 100 тис., в 2005 р. – 364 осіб на 100 тис., в 2006 р. – 345 осіб на 100 тис., в 2007 р. – 323 осіб на 100 тис., в 2008 р. – 316 осіб на 100 тис., в 2009 р. – 321 осіб на 100 тис., в 2010 р. – 336 осіб на 100 тис., в 2011 р. 347 осіб на 100 тис. населення.

Структура пенітенціарної злочинності досить усталена: на першому місці – злочини, пов`язані з порушенням режиму відбування покарання, на другому – злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних, токсичних речовин, зброї. Пенітенціарні злочини характеризуються досить високим рівнем латентності, який обумовлюється, з одного боку, протистоянням між засудженими та адміністрацією установ виконання покарань, з іншого – небажанням представників адміністрації висвітлювати реальну ситуацію.

Проблеми протидії рецидивній, професійній, пенітенціарній злочинності, у першу чергу, пов`язані зі створенням спеціально-кримінологічних комплексів, де увага акцентується на пенітенціарній політиці, заходах соціальної адаптації осіб, які відбували покарання, максимальному залученні громадськості до роботи з особами, що раніше вчиняли злочини.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

(4 години)

1. Рецидив: кримінально-правове та кримінологічне розуміння.

2. Рецидивна злочинність: поняття та кримінологічна характеристика. Види рецидиву.

3. Поняття та ознаки кримінального професіоналізму.

4. Співвідношення особистості рецидивіста та особистості професійного злочинця.

5. Поняття та сучасний стан пенітенціарної злочинності.

6. Причини та умови рецидивної, професійної та пенітенціарної злочинності: загальні характеристики та особливості.

7. Суб`єкти та заходи протидії рецидивній, професійній та пенітенціарній злочинності.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Рецидив злочинів у становленні кримінальної кар`єри.

2. Види рецидиву жінок: кримінологічне дослідження.

3. Історія протидії професійній злочинності: радянський період.

4. Кримінальна ієрархія та її значення у вивченні професійної злочинності.

5. Особливості особистості пенітенціарного злочинця: загальна характеристика.

6. Установи виконання покарань як суб`єкти протидії пенітенціарній злочинності.

ЛІТЕРАТУРА:

Рекомендація № R (99) 22 «О переполнении тюрем и росте числа их заключенных» от 30.09.1999 г. // Аспект: Информбюлетень. – Донецьк, 2000. – № 1. – С. 50-54.

Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21 (в ред. від 19.11.2012 р.)

Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 380

Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України. - №1209-р. – 30.11.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-р

Альтернативні підходи до розв'язання конфліктів: теорія і практика застосування: посіб. / Уклад.: Н.М. Гайдук. — Л.: ПАІС, 2007. — 296 с.

Бадира В.А., Денисова Т.А. Правові основи виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі. — Запоріжжя: Ін-т права ім. В.Сташиса Клас. приват. ун-ту, 2009. — 168 c.

Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — Х.: Право, 2009. — 576 с.

Березовський А.А. Амністія: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — О.: Юрид. л-ра, 2008. — 240 c.

Богатирьов І. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретико-прикладний аспект) // Юридична України. – 2004. - №3. – С.72-76.

Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение / Пер. с англ. Н.Д.Хариковой; Под общ. ред. М.Г.Флямера; Ком. д.ю.н., профессора Я.И.Гилинского. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 310 с.

Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника. – СПб.: Изд. Дом СПбГУ; Изд-во юрид. ф-та СПбГУ, 2006. – 240 с.

Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.

Готін О. Стимулювання посткримінальної поведінки – перспективний напрям кримінально-правової політики України // Право України. – 2005. - № 9. – С. 77-80.

Громов В.Г. Криминогенность мест лишения свободы и ее нейтрализация: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Тамбовский гос. ун-т им. Г.Р. Державина. – Тамбов, 2009. – 50 с.

Денисова Т.А. Покарання: кримiнально-правовий, кримiнологiчний та кримiнально­-виконавчий аналiз: Монографiя. - Запорiжжя: КПУ, 2007. – 288 с.

Денисова Т.А. Феномен покарання // Держава та регіони. Сер. Право. - 2010. - Вип. 3. - С. 58-63.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практич. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Зер Х. Восстановительное правосудие: новый взгляд на преступление и наказание : пер. с англ. / Общ. ред. Л.М. Карнозовой. Ком. Л.М. Карнозовой и С.А.Пашина / Х. Зер. – М. : Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 328 с.

Зер Г. Зміна об'єктива: новий погляд на злочин і правосуддя. — К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 222 с.

Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 228 с.

Колб О.Г. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: навч. посіб. — Луцьк: Вежа, 2005. — 494 с.

Колб О.Г. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі. — Луцьк: Вежа, 2007. — 513 с.

Кристи Н. Пределы наказания. Под ред. А.М.Яковлева; Пер. с англ. В.М.Когана. – М.: Прогресс, 1985. – 176 с.

Кудрявцев В.Н. Проблемы наказания, не связанного с лишением свободы // Советская юстиция. – 1968. - № 1. – С. 27-28.

Литвак О.М. Держава і злочинність. - К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Мальцев Г.В. Социальные основания права. – М.: Норма, 2007. – 800 с.

Меркулова В.О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць: Посіб. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. — 105 с.

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності. — 2-е вид. переробл. та доп. — О.: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. — 281 с.

Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 22 с.

Назимко Є. С. Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення депеналізації в України. — Донецьк: Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2011. — 277 с.

Наливайко В.С. Ресоціалізація осіб, звільнених із місць позбавлення волі: теорія і практика: Навч. посіб. — Луцьк, 2002. — 138 с.

Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі УкраЇни / В.А. Бадира, О.П. Булаков, А.П. Гель, М.В. Романов, І.С. Яковець. — Х.: Права людини, 2009. — 368 с.

Резніченко Г.С. Особливості виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.

Рецидивна злочинність в Україні / П.П. Михайленко, В.В. Кузнецов, В.П. Михайленко. — К.: Аванпост-прим, 2009. — 168 с.

Романенко О.В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 /Нац. акад. внутр. справ. – К., 2004. – 21 с.

Телефанко Б. М. Соціальна адаптація осіб, звільнених із кримінально-виконавчих установ на підставі Закону України про амністію або акта помилування: навч. посіб. / Ред.: В.К Грищук. — Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2011. — 219 с.

Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. – М.: Добросвет-2000; Городец, 2000. – 464 с.

Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.

Фріс П.Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини / Львів. держ. ун-т внутр. справ, Прикарпат. юрид. ін-т. – Надвірна: Вид-во ЗАТ «Надвірнян. друк.», 2009. - 168 с.

Царюк С.В. Кримінально-виконавча характеристика засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2009. – 21 с.

Черкасов С.В. Кримінологічна концепція альтернативних мір покарання: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2005. – 225 с.

Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Черкаси: Вид-во Ю.А.Чабаненко, 2008. – 342 с.