Тема №3 кримінологічна характеристика злочинності в україні. Регіональні та світові тенденції злочинності на сучасному етапі (2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Оскільки злочинність підлягає опису як системна цілісність, що виявляє себе у статистичній сукупності злочинів, які вчиняються на певній території у певний проміжок часу, студенти мають усвідомити значення показників злочинності, уміти оперувати статистичною інформацією.

До загальновизнаних показників злочинності відносяться, рівень, коефіцієнт, динаміка, структура, географія. Деякі вчені (наприклад, Г.Й.Шнайдер) виокремлюють геометрію та екологію злочинності. Окремим показником злочинності можна вважати латентність.

Рівень злочинності – це кількісний показник, що відбиває кількість (абсолютне число) зареєстрованих злочинів, вчинення яких фіксується правоохоронними органами. Можна говорить про загальний рівень злочинності та рівні певних видів злочинності (корисливої, насильницької тощо). Як правило, рівень злочинності аналізується з урахуванням кількості заяв про правопорушення, що подані до правоохоронних органів, та кількості осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Рік	Заяви	Зареєстр. злочини (у % до заяв)	Особи, притягнені до крим. відпов. (у % до зареєстр. злоч.)
1990	557 905	369 809 (66,3)	114 674 (31)
1991	608 440	405 516 (66,6)	128 115 (31,6)
1992	1 004 626	480 478 (47,8)	145 151 (30,2)
1993	1 092 685	539 299 (49,4)	187 855 (34,8)
1994	1 144 350	571 891 (50)	--
1995	1 256 241	641 860 (51,1)	---
1996	1 816 876	617 262 (33,9)	281 164 (45,5)
1997	1 247 948	589 208 (47,2)	284 264 (48,3)
1998	1 299 712	575 982 (44,3)	272 236 (47,3)
1999	1 345 875	545 416 (40,5)	263 676 (48,3)
2000	1 409 418	553 594 (39,3)	272 931 (49,3)
2001	1 715 356	503 676 (29,4)	253 080 (50,2)
2002	1 714 724	450 661 (26,3)	254 936 (56,6)
2004	2 325 600	517 756 (22,3)	---
2005	2 400 000	485 700 (20,2)	237 200 (48,8)
2006	2 612 190	420 900 (16,1)	214 507 (51)
2007	2 851 384	401 293 (14,1)	214 093 (53,4)
2008	2 874 355	384 424 (13,4)	207 740 (54)
2009	2 907 335	434 678 (14,5)	212 090 (48,8)
2010	3 139 173	500 902 (15,9)	226 385 (45,2)
2011	3 346 539	515 833 (15,4)	225 517 (43,7)
6 міс. 2012	1 749 735	254 066 (14,5)	112 702 (44,4)

Коефіцієнт злочинності є відносним показником співвідношення даних про чисельність населення та кількості зареєстрованих злочинів. Відповідно до цього можна аналізувати коефіцієнти інтенсивності (кількість злочинів на 100 тис. населення) та кримінальної активності (з урахуванням осіб, які досягли 14 років).

Динаміка злочинності – показник, який фіксує часові зміни злочинності. Так, із наведеної таблиці видно, що зареєстрована злочинність в Україні в період з 1990 по 1995 рр. стабільно зростала, в період з 1996 по 2008 рр. – зменшувалася (за виключенням 2000 р.), у 2009-2011 рр. знову почала зростати.

Структура злочинності виступає як кількісно-якісний показник, що фіксує співвідношення за питомою вагою різних видів злочинності. При цьому слід зауважити, що злочинність може бути структурована за різними підставами (вік, стать, тяжкість злочину тощо). Без аналізу структури злочинності абсолютна кількість злочинів не може бути показником поліпшення або погіршення кримінальної ситуації в державі або регіоні.

Географія злочинності показує закономірності розподілення злочинності у просторі (з урахуванням демографічного, соціально-економічного, культурного, урбаністичного та ін. аспектів).

Такі показники злочинності як екологія (закономірності співвідношення від характеристик середовища) та геометрія (має індивідуально акцентоване значення для виявлення закономірностей вчинення злочину від певних характеристик місця, часу, обстановки дій правопорушника) доповнюють загальноприйняті показники.

Зазначені показники узагальнуються та підлягають комплексному аналізу задля формування уявлення про стан злочинності.

Суттєве значення для визначення стану злочинності має латентність (прихованість) – особлива якість злочинності, яка поділяється на природну (прихованість внаслідок об`єктивних причин), штучну (прихованість внаслідок суб`єктивних причин) та граничну (неповнота інформації про злочинність та окремі злочини).

Питома вага латентних злочинів є різною для різних видів злочинності. Наприклад, найвищою вона є для економічних (за деякими оцінками, до 80%), найнижчою – для насильницьких злочинів (хоча й тут є виключення, наприклад, вбивства, вчинені на замовлення, згвалтування тощо).

Оскільки латентність суттєво спотворює уявлення про стан злочинності, слід виокремити такі методи аналізу латентності як метод економічного аналізу, віктимологічні опитування та самозвіти тощо.

Щодо сучасних світових тенденцій злочинності можна говорити про такі:

• глобалізація злочинності, набуття нею транснаціонального характеру;

• регіональне розмежування видів кримінальної активності;

• відставання змін злочинності від можливостей соціального контролю.

В цьому контексті слід зауважити ту роль, яку відгірають міжнародні структури щодо узагальнення даних про кримінальну ситуацію в окремих державах, вироблення певних стандартів реагування на злочини та поводження з правопорушниками, новітніх засобів обмеження кримінальної активності.

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

(1 година)

1. Показники злочинності: теоретичне та практичне значення.

2. Стан злочинності в України: загальна характеристика.

3. Латентність злочинності: поняття, види, методи аналізу.

4. Місце України на світовій та регіональній «мапі» злочинності.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Стан злочиності в Україні в радянський період: кримінологічна закономірність чи політичне замовлення.

2. Латентність окремих видів злочинності в Україні

3. Можливості обмеження латентності злочинності.

4. Світові тенденції злочинності та їх відображення в кримінальній ситуації в Україні.

ЛІТЕРАТУРА:

Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальнення). — Вінниця: ДП ДКФ, 2006. — 1040 с.

Бізнес і злочинність: матеріали доп. VIII міжнар. наук.-практ. конф., 29 - 30 жовт. 2010 р., Луганськ / Ред.: В.М. Комарницький. — Луганськ, 2010. — 182 с.

Вербенський М.Г. Транснаціональна злочинність. - Д.: Ліра, 2009. - 356 с.

Гилинский Я.И. Криминология. Курс лекций: Учебник для ВУЗов. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.

Гольберт В.В. О доброй войне с преступностью и худом социальном мире // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2003. – Том 6. - №1. – С.80-95.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К. : Видав. Дом «Ін Юре», 2007.- 424 с.

Иванцов С.В. Организованная преступность: системные свойства и связи (криминологическая оценка): Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Московский ун-т МВД России. – М., 2009. – 56 с.

Иншаков С.М. Криминология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000. - 432 с.

Костенко Н.И. Международная уголовная юстиция. Проблемы развития. – М.: РКонсульт, 2002. – 448 с.

Криминология – ХХ век / Под ред. д.ю.н., проф. В.Н.Бурлакова, д.ю.н., проф. В.П.Сальникова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000.- 554 с.

Криминология / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.

Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. - 912 с.

Криминология: приглашение к дискуссии / Авт. кол.: Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.

Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия. Вперед, к ГУЛАГу западного образца? Пер.с англ. - М.: "Идея-Пресс", Общественный Центр содействия реформе уголовного правосудия, 1999. - 204с.

Литвак О.М. Держава і злочинність. - К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Орловская Н.А. Основания и принципы построения уголовно-правовых санкций. – О.: Юрид. л-ра, 2011. – 624 с.

Современные проблемы и стратегии борьбы с преступностью / Научн. ред. В.Н. Бурлаков, Б.В. Волженкин. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос.ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 592 с.

Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1986. – 240 с.

Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні / за заг. ред. В.І.Борисова, В.С.Зеленецького. – Х.: Право, 2011. – 344 с.

Фокс В. Введение в криминологию. Пер. с англ. / Под ред. В.М.Когана, Б.С.Никифорова. – М.: Прогресс, 1985. – 312 с.

Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – 511 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. - СПб.: СПбГУ, 2001. – 430 с.

Шнайдер Г.И. Криминология. – М.: Изд группа «Прогресс», 1994. – 504 с.

Яковлев А.М. Социология преступности (криминология): Основы общей теории: Учебное пособие. – М.: Содействие новый век, 2001. – 239 с.