Релігійні конфесії в україні План

1. Дохристиянські вірування;

2. Християнські конфесії;

3. Релігії національних меншин;

4. Нові релігії в Україні;

5. Свобода совісті в Україні та її законодавча база.

Література

1. Релігієзнавство. Навчальний посібник / за ред.. С.А.Бублика . – К., Інтер, 2000

2. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство. Підручник для студентів вузів. – К., 2007.

1. Дохристиянські вірування

Історія релігій в Україні поділяється на два періоди – дохристиянський та християнський. Перший період прийнято називати ще язичницьким.

Язичництво – це релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття вищих релігійних форм.

Основу язичницьких вірувань давніх слов’ян становили різноманітні природні культи – води, дерев, злих сил, предків тощо. Таким чином з’явилися образи таких міфологічних створінь як водяники, русалки, мавки, домовики, берегині, полісуни тощо.

Слов’янський пантеон

Перун – головний бог. Подібний до античного Зевса, бог грози і блискавки, атрибут – дуб.

Стрибог – бог-отець, Бог-творець Всесвіту, повелитель небесних стихій, батько Перуна.

Сварог – ясне, спокійне небо.

Дажбог – бог сонячного світла й достатку.

Хорс – бог самого сонячного світила, котре щоденно виконує свій шлях на небосхилі на конях та лебедях.

Сімаргл – бог насіння і посівів.

Мокош – жіноче божество, богиня родючості, землі, врожаю. ЇЇ помічниці – Лада і Леля.

Велес – бог скотарства, худоби, торгівля та ремісництва, музики та співу, бог миру.

Рід (Святовид) і пов’язані з ним рожа ниці в образі зоряного неба і зірок уособлювали собою Всесвіт, а щодо кожної людини виступали як бог і богині долі. Коляда – зимове сонцестояння, після якого починалося пробудження природи, що обіцяло майбутній врожай і статок.

Ярило – весняна іпостась Дажбога.

Купайло – літнє сонцестояння, досягнення сонцем найвищої сили та могутності;

Жива і Морена – боги життя та смерті..

2. Християнські конфесії

У «Повісті минулих літ» розповідається про те, як першим приніс в Україну благу звістку християнської віри апостол Андрій у середині І ст.. н.е.. Він благословив дніпровські кручі та гори, де тепер розташований Київ, поставив хрест на місці нинішнього Андріївського собору.

Становлення християнства було тривалим процесом, що відбувався під впливом Візантії та внутрішнього розвитку Русі в напрямі монотеїзму.

Величезною була роль братів Кирила та Мефодія. Вони походили зі знатної грецької родини. Ними були складені слов’янські абетки – кирилиця та глаголиця, розпочатий переклад слов’янською мовою релігійних книг.

Перші дані про утвердження християнства на Русі належать до 9 ст. Християнську віру прийняли князі Аскольд і Дір.

Противниками християнства були київські князі Олег, Святослав, прихильниками – Ольга і, можливо, Ігор.

Офіційне хрещення слов’янської держави відбулося в 988 р. при князі Володимирі Святославовичі.

Становленню «київського християнства» великою мірою сприяло те, що з Візантії разом зі священнослужителями вищого рангу прибували в основному зовнішні предмети культу – атрибути, хрести, ікони, ризи тощо. Богослужбова література потрапляла в Русь з Болгарії, де тоді існувала самостійна Православна церква, давня традиція власної писемності, початок якій поклали брати Кирило та Мефодій.

Православна церква

Етапи становлення	Час	Особливості
І етап	Сер. 10-сер. 13 ст.	Існування єдиної Київської метрополії. Перший митрополит словянського походження – Іларіон.
ІІ етап	14 – сер. 15 ст.	Період розпаду єдиної Київської митрополії. Виникає 3 митрополії – Київська, Галицька (1303), Московська (1325 р.). У 1589 р. Московська церква оголосила свій патріарший устрій, змусила константинопольського патріарха дати на це свою згоду. З 1485 р. змінюється митрополича кафедра в Києві. Відбулося утворення 2 незалежних церков – Київської (Української) і Московської (Руської).
ІІІ етап	1468-1569р.	Період становлення самобутньої Української Православної Церкви. Київська митрополія номінально підпорядкована константинопольському патріарху.
ІV етап	1596-1620 рр.	Глибока криза і розкол Православної церкви в Україні. Створена Греко-католицька церква, УПЦ втратила ієрархів.
V етап	1620-1686 рр.	Етап короткочасного відродження самостійної Православної церкви в Україні. Гетьман Сагайдачний добився від Ієрусалимського патріарха Феофана висвячення нового митрополита Іова Борецького. Зміцненню УПЦ сприяв митрополит Петро Могила. У 1685-1686 рр. під постійним тиском Москви етапи відбулася передача УПЦ у підпорядкування московському патріарху.
VІ етап	1686-1919 рр.	Пов'язаний з історією Руської Православної Церкви.
VІІ етап	1920-к.1980 рр.	Починається з відродження Української Автокефальної Православної Церкви (Декрет УНР від 1 січня 1919 р.). Митрополитом став Василь Липківський. У 1927 р. – митрополит Микола Борецький. У 1930 р. УАПЦ ліквідована. 1930-1943 рр. – гоніння на релігію.

У 1937 році спеціальним рішенням ЦК ВКП(б) було проголошено «Безбожну п’ятирічку». До кінця 1937 р. в Україні мали бути ліквідовані всі конфесії і навіть прояви релігійності. Не залишилося жодного єпископа.

На західноукраїнських землях , що перейшли до Польщі після Ризької мирної угоди, з 1924 р. діяла Польська автокефальна православна церква, що об’єднувала православних українців та білорусів. Константинопольський патріарх Григорій VІІ визнав цю Церкву і дарував їй автокефалію.

Починаючи з 1943 року Сталін застосовував тактику «відродження Церкви» з метою налагодження відносин із західноєвропейськими державами та США.

Основою для відновлення автокефальної Церкви в Україні стала ПАПЦ. Українська автокефальна православна церква другого відродження була відновлена на канонічних засадах, єпископи дістали висвячення від єпископів ПАПЦ, У роки німецької окупації УАПЦ очолив митрополит Полікарп Сік орський.

Але вже після війни УАПЦ змушена перейти на нелегальне становище. Керівники УАПЦ виїхали закордон.

Хрущовська «відлига» у сфері релігії відзначалася войовничим атеїзмом. У 1970-80-ті рр.. ситуація суттєво не змінилася, але боротьба з релігією проводилася переважно методами пропаганди.. При цьому в Україні було 40% священників Православної Церкви, 9 із 16 монастирів.

У незалежній Україні стосунках між трьома гілками православ’я (УАПЦ, УПЦ КП, УПЦ МП) спостерігаються напруженість і часті суперечки, що призводять до між церковних конфліктів. Розпад православ’я на три самостійні недружні церкви, які претендують на монополію всього православ’я в Україні, є виявом глибокої кризи православ’я, яку поглиблює втручання політичних сил та інших держав.

Українська греко-католицька церва була започаткована Берестейською (1596) та Ужгородською (1649) уніями. З моменту легалізації (1989 р.) УГКЦ відновила свою структуру, а за кількістю громад посідає друге місце після православ’я в Україні. Переважна більшість парафій знаходиться на території західних областей.

Процес відбудови УГКЦ (утвореної згідно Брестської унії 1596 р.) перебігає стабільно, але стосунки з православ’ям складні. Історично склалося так, що територією України пролягла межа домінування православ’я та католицизму. На цій межі відбувалася боротьба за вплив на громади УГКЦ. Загалом УГКЦ активно впливає на національне відродження і розвиток національної свідомості. Важливою ознакою суспільної діяльності УГКЦ є зусилля з подолання застарілої міжконфесійної ворожнечі між греко-католиками та православними. їхні ієрархи беруть участь у спільних заходах, церемоніях і святах), висловлюють прагнення до християнської єдності.