Не 2.2. Методи та прийоми психологічного впливу на сприймання під час навчального процесу

План:

1. Особливості розвитку сприймання: врахування індивідуальних відмінностей сприймання, врахування процесуальних характеристик та способів сприймання простору, врахування індивідуальної різниці сприймання тривимірного та двовимірного простору, врахування різних видів сприймання.

2. Методи та прийоми корекції сприймання: формування мотивації сприймання, використання апперцепції, особливості формування предмета та фону сприймання, врахування вікових особливостей сприймання, врахування основних закономірностей сприйманя простору.

врахування індивідуальних відмінностей сприймання

У дослідженнях сприйняття дітей шкільного віку, були виявлені яскраво виражені відмінності в характері сприйняття у них. У одних школярів переважає аналітичне сприйняття (57 - чітке виділення форм і рухів, частковостей, у інших - синтетичне (43 - схильність до відома усього комплексу форм в цілісні образи.

Існує і змішаний аналітико-синтетичний тип сприйняття, який припускає наявність прагнення до розуміння основного сенсу явища, оцінці його структури і фактичному підтвердженню, детальній характеристиці предмета або явища.

Діти, у яких переважає синтетичне сприйняття, проявляють схильність до узагальненого відображення явищ і предметів, але, як правило, не надають значення деталям, не бачать їх, що нерідко призводить до помилкових узагальнень. Особливо яскраво це може проявлятися на уроках геометрії, історії, російської мови(при формуванні математичних, історичних і інших понять, освоєнні правил граматики і ін.).

Школярі з протилежним типом сприйняття, навпаки, прагнуть проаналізувати усі деталі, подробиці і утруднюються в самостійному виділенні основного сенсу.

Дослідження показали, що вказані типи сприйняття без достатнього коригування в дитячому віці можуть негативно позначатися на результатах професійної діяльності. Так, у учителів з яскраво вираженим синтетичним типом сприйняття нерідко складається стійка загальна думка про учня, установка, яка на перевірку виявляється неадекватною, оскільки вона грунтована на ряду окремих вражень. Такі учителі вже не звертають уваги на самі вчинки школярів, на зміни в їх поведінці.

Протилежний тип сприймання часто призводить до інших недоліків в діяльності учителя; загальне уявлення про особу він підміняє ретельним аналізом окремих вчинків і проступків, виявляючись при цьому не в змозі виділити основні риси особи учня.

Отже, найбільш сприятливим є аналітико-синтетичний тип сприйняття.

Крім того, в психології виділяється ще один специфічний тип сприйняття - емоційний, припускаючий підвищену емоційну збудливість у відповідь на різні подразники. Такі діти, передусім, сприймають те, що впадає у вічі, те, що близько їх минулому досвіду, тобто в їх сприйнятті велика роль мимовільної регуляції. У учителів же, що характеризуються таким типом сприйняття, образи неорганизованны, путанны, вони більше прагнуть виразити свої переживання, чим зрозуміти і виразити суть якого-небудь явища.

Спостерігаючи за учнем, такий учитель, передусім, помічає те, що впливає на його емоційну сферу, а не намагається розібратися в особливостях особи школяра.