3.1. Види депозитів та їх характеристика з метою обліку

Згідно з Положенням «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними осо­бами», затвердженим постановою Правління Національного бан­ку України № 516 від 03.12.2003 року: вкладна (депозитна) опе­рація - операція банку із залучення грошових коштів або банків­ських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформ­ленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

Вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготі­вковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або бан­ківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк збері­гання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до зако­нодавства України та умов договору.

У світовій практиці використовується багато різноманітних депозитів, призначених для залучення коштів клієнтів, причому кожен з них має особливості, що цілком відповідають потребам клієнтів при здійсненні грошових заощаджень та оплати за по­слуги.

Найбільш поширеними в розвинутих країнах є трансакційні депозити, до яких належать:

звичайні безвідсоткові депозити до запитання (поточні ра­хунки), що не приносять будь-яких відсоткових доходів, але полегшують для клієнта здійснення розрахунків, забезпечу­ють збереження коштів, а також фіксують будь-які операції за чеками;

вклади до запитання, що передбачають виплату відсотків. До них належать депозитні рахунки грошового ринку (ММБАз) і рахунки Супер НАУ (ЗЖ^з), що пропонують плаваючі від­соткові ставки на грошовому ринку, але приймають підписні чеки або за розпорядженням клієнта переказують гроші для оплати товарів та послуг. ММБАз є короткотерміновими де­позитами, відкриваються як для громадян, такі для фірм. Ра­хунки ЗМОЛУз використовуються тільки громадянами, мають більш низьку відсоткову ставку, ніж ММБАз, тому що корот­котермінові кредити за ЗМО\?У5 видаються клієнтам частіше, ніж за рахунками ММБАз.

Недоліком депозитів (вкладів) до запитання для банку є неста­більність їх розміру та, як наслідок, складність прогнозуван­ня. Це, у свою чергу, обмежує можливість їх використання ба­нком для кредитних та інвестиційних операцій, тому власни­кам поточних рахунків сплачується низький депозитний про­цент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів, стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їх додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладни­кам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, роз­рахунково-консультативне обслуговування тощо. У світовій практиці строк дії таких вкладів звичайно не обго­ворюється, але у вітчизняній практиці банки інколи обгово­рюють в договорі строк дії, на який укладається угода, напри­клад, один рік. Це робиться з метою запобігання вимог клієн­тів щодо зміни процентних ставок, а також умов договору; - ощадні, або строкові рахунки призначені для залучення кош­тів клієнтів, які бажають зберегти гроші в очікуванні майбут­ніх витрат або виникнення необхідності в фінансових коштах.

Строкові депозити - це кошти, розміщені в банку на певний строк.

Вони бувають різних видів: депозитні і ощадні сертифікати, пенсійні ощадні рахунки. За терміновим депозитом установлю­ються фіксовані терміни (ЗО, 60, 90 або 180 днів) і фіксовані відсо­ткові ставки, значно вищі, ніж за трансакційними рахунками.

Строкові вклади для банків є більш стабільним та прогнозова­ним видом депозитів.

Однією з форм депозитів (вкладів) на певний термін є ощадні вклади. Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу в Ощадному банку видається іменне свідоцтво про внесок у формі ощадної книжки (в інших банках ощадний вклад може оформлюватися угодою або ощадним сертифікатом), у якій відображаються всі опе­рації за рахунком. Ощадні вклади передбачають тривале існуван­ня на рахунках стабільних залишків коштів, які використовують­ся в активних банківських операціях.

Ураховуючи світовий досвід і зважаючи на національні особ­ливості формування ресурсів банків з депозитних та недепозит- них джерел, з метою обліку визначених видів коштів введені та використовуються відповідні рахунки (вкладні (депозитні) опе­рації відображаються за рахунками Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку банків України, затвердженого постановою Правлін­ня НБУ № 280 від 17.06.2004, залежно від категорії контраген­тів, виду вкладу (депозиту) та строків їх використання, а також відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредит­них, вкладних (депозитних) операцій та формування і викорис­тання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердже­ної постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року):

• для обліку коштів на поточних рахунках клієнтів фізичних та юридичних осіб, бюджетів різних рівнів, бюджетних установ та позабюджетних фондів, а також рахунки для обліку кош­тів недепозитного походження, позичених на міжбанківсько- му ринку, у т.ч. у НБУ:

2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання»;

2604. П «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання»;

2605. АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійс­

нення операцій з використанням платіжних карток»;

2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення опе­рацій з використанням платіжних карток»;

2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ»;

2655 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

2513 П «Кошти Державного казначейства України»;

1300 П « Кореспондентський рахунок НБУ в банку »;

1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;

• для обліку цілеспрямовано залучених на депозитні рахунки кошти від клієнтів, банків та НБУ:

2610 П «Короткострокові вклади (депозити) суб'єктів господа­рювання»;

2615 П «Довгострокові вклади (депозити) суб'єктів господарю­вання»;

2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб»; 2635 П «Довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб»;

• П «Короткострокові вклади (депозити) небанківських фі­

нансових установ»;

• П «Довгострокові вклади (депозити) небанківських фінан­

сових установ»;

1332 П « Короткострокові вклади (депозити) НБУ »;

1334 П «Довгострокові вклади (депозити) НБУ»;

1610 П «Депозити овернайт інших банків»;

2604. П «Короткострокові вклади (депозити) інших банків»;

2605. П « Довгострокові вклади (депозити) інших банків ».

Для розуміння депозитного характеру першого виду рахунків слід виходити з того, що залишки на них банк використовує ре­сурси. При цьому з погляду менеджменту існує умовно-постійна частина залишків коштів на поточних рахунках, яка формує ста­більний ресурс банку.

Друга група рахунків використовується з метою обліку кош­тів, залучених від різних груп контрагентів. При цьому з погляду банківських операцій кошти від фізичних та юридичних осіб за­лучаються, а кошти від банків та НБУ позичаються, тобто є ре­сурсом не депозитного походження.

Інші види депозитів можна визначити та охарактеризувати залежно від таких класифікаційних ознак:

2604. За строком:

• депозити до запитання;

• строкові (довгострокові та короткострокові).

При класифікації вкладів (депозитів) за строковістю врахову­ється механізм видачі вкладу чи його частини. Наявні рахунки для врахування строковості наведені вище.

2604. За ознакою резидентності:

• вклади (депозити)резидентів;

• вклади (депозити) нерезидентів.

При цьому важливо враховувати, що нерезиденти також пред­ставлені різними суб'єктами:

• іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідчення про проживання в Україні;

• громадяни України, які постійно проживають за межами України;

• іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи, відкритої строком до одного року, за наяв­ності підтвердження джерел надходження коштів у грошовій одиниці України.

3. За характером дострокового повернення грошових коштів або банківських металів:

• з попереднім повідомленням банку (депозитні рахунки);

• без попереднього повідомлення про повернення (поточні рахунки).

4. За способом оформлення:

• шляхом укладення договору банківського рахунку;

• шляхом укладення⁴договору банківського вкладу;

• з видачею ощадної книжки;

• з видачею ощадного (депозитного) сертифіката.

5. За видом валюти вкладу (депозиту):

• у національній валюті;

• в іноземній валюті;

• банківські метали.

Останній підхідобумовлений необхідністю врахування курсу іноземної валюти чи ціни банківського метала, а також їх зміни.

Відповідно до принципу побудови бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економіч­ного змісту, а не лише за їх юридичною формою. Тобто, облік де­позитних операцій передбачає розгляд депозиту як щодо джере­ла ресурсу банку (при залученні коштів клієнтів на банківські ра­хунки), так і джерела отримання доходу (при розміщенні коштів банку на рахунках в інших банках та в НБУ). Останні операції виконуються виключно на міжбанківському ринку та облікову­ються за відповідними рахунками:

1212 А « Короткострокові вклади (депозити) у НБУ »;

1510 А «Депозити овернайт, що розміщені в інших банках»;

1512 А «Короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках»;

1513А «Довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках»;

1514 А «Довгострокові вклади (депозити), що розміщені на умовах субординованого боргу».