95. Світові економічні ресурси як база реалізації стратегій соціально-економічного розвитку.

Фактори виробництва звичайно об'єднують у такі групи:

1. природні умови та ресурси (земля, клімат, корисні копалини тощо);

2.трудові ресурси (робоча сила);

3. капітал;

4. технології.

5. інколи - інформація

За походженням фактори виробництва іноді поділяють на такі дві групи:

• основні - такі, що дісталися країні від природи або є наслідком тривалого істор розвитку: геогр. положення, прир ресурси, некваліфікована РС;

• розвинуті - такі, які набула країна внаслідок прогресивного ек-го розвитку: сучасні технології, капітал, каліф кадри, науково-технічна база.

Обидві групи факторів є важливими для екон розвитку країни. Залежно від забезпеченості тими або іншими уряд країни розробляє свою ек стратегію. В умовах НТП й інтенсифікації вир.ва друга група факторів має набагато більше значення.

Фактори виробництва розподілені за країнами і регіонами дуже нерівномірно. Найзагальнішою закономірністю, особливо останні роки, є концентрація капіталу, високих технологій, висококваліф РС, наукового потенціалу в ек-но розвинутих країнах – що дає їм можливість бути лідером. Варто виокремлювати особливості факторних передумов реалізації стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих.

Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої РС, призводить до розробки стратегій напрямлених на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій (зменшення капіталоємкості і ресурсозбереження) з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків.

Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси ( копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила ( особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці. В тривалій перспективі це не є ефективною стрижнем ефективної стратегії ( хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал і приступити до наступного щаблю розвитку економіки: диверсифікування її галузевої структури. Але цього етапу сьогодні досягли лише окремі країни названої групи.

Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці: еволюція цивілізаційних стадій ек-го розвитку, інтернаціоналізація госп життя, НТП, світова ек-на інтеграція, глобалізація ек розвитку.

96. Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних економічних стратегій.

У розвинутих країнах інтеграційні процеси дістали найбільший розвиток у Західній Європі (Європейський Союз) і в Північній Америці (НАФТА). Практика показує, що розширення ринку через регіональну інтеграцію може приводити до значної економії на масштабі виробництва для країн-учасниць. При цьому вони здобувають додаткові вигоди в ефективності виробництва від по¬силення конкуренції, якщо країни-члени інтеграційного об'єд¬нання випускають однаковий асортимент продукції. За цих умов скорочуються відносно неефективні виробництва й розширюють¬ся більш конкурентоспроможні. У результаті створення митного союзу, єдиного ринку може виникати і протилежний ефект - через те, що виробники третіх країн могли б поставляти ті самі товари за нижчою ціною.

До регіональних угрупувань, що мають інтеграційний характер, можна віднести Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІА), Андський пакт, Спільний ринок Південного Конуса (МЕРКОСУР), Центральноамериканський спільний ринок (КДКМ). Виникнення альтернативних варіантів регіональної інтеграції всередині ЛАІА викликане труднощами інтеграційних процесів. У Південно-Схід¬ній Азії відомим угрупуванням є АСЕАН. Торговельно-економічні утворення є на Близькому Сході, у Тропічній Африці.