6.2. Користування гуртожитками

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу із розрахунку не менше 6 м2 на одну особу. При одержанні ордера пред’являються паспорти всіх членів сім’ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом.

Громадянам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також офіцерам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років, має бути знову надана жила площа в гуртожитку, якщо після проходження військової служби вони повернулися на те саме підприємство, в установу, організацію.

Контрольні питання

1. Дайте визначення терміну «службові приміщення».

2. Які умови існують для користування службовими приміщеннями?

3. Які умови існують для користування гуртожитками?

Література

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28.06.01996р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Житловий кодекс УРСР. Прийнятий 30 червня 1983 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2007. – № 4. – Ст. 5.

3. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

4. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін. – К.: Юрінком Інтер. – 2002. – Т. 1. – С. 275.

Тема 7. Організація та діяльність житлово-будівельних кооперативів

7.1. Забезпечення громадян житлом у будинках ЖБК

Величезне значення у вирішенні житлової потреби населення за радянських часів належало житлово-будівельній кооперації. Тільки у 1976 р. в УРСР було введено в експлуатацію 1 млн 217 тис. м²загальної площі жилих будинків ЖБК. Жилі приміщення, що знаходяться у будинках ЖБК, створюють особливий житловий фонд, призначений для задоволення потреб громадян у житлі. Житловий кооперативний рух отримав широкий розвиток у багатьох країнах (наприклад, Германії, Франції), він активно розвивався і в дореволюційній Росії. Після революції житлова кооперація майже повністю припинила своє існування, і тільки у 60-х роках XX ст. знову почалося її відродження².

Можна стверджувати, що житлові та житлово-будівельні кооперативи є особливою формою самоорганізації членів кооперативу, на відміну від інших організаційно правових форм, що передбачають приватне утримання багатоквартирних жилих будинків.

Житлово-будівельна кооперація спрямована на використання кооперативних форм для задоволення зростаючих потреб населення в житлі. Основною метою ЖБК є забезпечення громадян житлом, а після завершення будівництва - обслуговування і управління жилим будинком і прилеглої території.

Швидкий розвиток житлово-будівельної кооперації у колишньому СРСР визначався системою пільг та преференцій, які існували на той час, зокрема: 1) безперешкодне надання земельних ділянок у районах, що мають дороги, водогін, каналізацію, електропостачання відповідно до генерального плану розвитку і забудови міста; 2) ЖБК звільнялися від відшкодування вартості шкоди, завданої зеленим насадженням та майну; 3) ЖБК звільнялися від сплати земельної ренти, а користування земельною ділянкою було постійним і безстроковим; 4) довгострокове кредитування. ЖБК надавався державою кредит на будівництво жилих будинків у розмірі до 60 % кошторисної вартості на строк 10-15 років із погашенням рівними долями, під 0,5 % річних. Кредити були цільові, і будівництво починалося з повного сто­відсоткового забезпечення фінансуванням; 5) часткове погашен­ня кредитів для певних категорій осіб.

Чинне законодавство про житлово-будівельну кооперацію базується на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону «Про власність», а також на спеціальній правовій базі, яка була прийняті ще у 80-х роках минулого століття, зокрема, Примірний статут ЖБК², Правила обліку громадян, які бажають вступити до ЖБК.

Загальні вимоги щодо створення споживчих кооперативів, до змісту установчих документів, їх право- та дієздатності тощо як юридичної особи визначаються статтями 80-112 Цивільно­го кодексу України з урахуванням особливостей, що визнача­ються спеціальним законодавством.

Мешканці кооперативів мають незалежне право власності на свої квартири, на відміну від мешканців будинків з іншою формою утримання житла. Так, відповідно до ст. 384 Цивільного кодексу України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. При цьому член житлово-будівельного (житлового) кооперативу, якщо він її не купив, має право володіння і користування, а також розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, за згодою кооперативу. Цивільний кодекс України повністю сприйняв положення статей 15, 20, 21 Закону України «Про власність», згідно з якими у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Можна констатувати, що всі мешканці кооперативів, зав­дяки інфляційним процесам, які сплатили свої паї в повному обсязі, хоча не всі закріпили своє право власності в кооператив­ному будинку шляхом отримання свідоцтва про право власності на житло, є співвласниками будинку.

Разом із тим, ч. 1 ст. 384 Цивільного кодексу України визна­чено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом, є його власністю. Член кооперативу набуває право власності на квартиру тільки після викупу квартири (ч. 3 ст. 381 ЦК України).

Спільним у вказаних підставах набуття права власності на квартиру членом кооперативу є те, що право власності належить спочатку кооперативу, а член кооперативу набуває на неї право власності тільки після повної сплати членських внесків.

Разом із тим, виходячи із положень ЦК України кооператив набуває право власності на будинок, а окремі квартири поступово можуть викуповуватися. При цьому виникає спільна власність на будинок кооперативу. В кооперативі житловому, житлово-будівельному виникають комплексні цивільні правовідносини при членстві в житлово-будівельній кооперації: це майнові відносини при створенні, будівництві багатоквартирного будинку, грошові внески, придбання матеріалів тощо; правовідносини, що виникають із права спільної власності на об'єкт нерухомості, спільне користування загальними місцями; управлінські відносини всередині кооперативу: участь у загальних зборах, у керівних органах.

Україні потрібне нове законодавство в сфері житлової спрямоване на розкриття потенційних можливостей житлової кооперації.

Разом із тим, у науковій літературі неодноразово обговорювалися думки, що така юридична особа, як ЖБК, не повинна існувати зовсім і кооперативи повинні бути перетворені на товариства співвласників багатоквартирного жилого будинку.