Аналіз поправок у Законі про Державний бюджет за 2006-2009 рр.

Параметри	2006 р.			2007 р.		2008 р.		2009 р.
	Доходи		Видатки^1	Доходи	Видатки	Доходи	Видатки	Доходи	Видатки
1	2		3	4	5	6	7	8	9
Затверджено Законом про Держбюджет (без змін), млн. грн.	124945,1		137081,5	147888,1	161819,0	215359,4	232372,0	238931,3	193284,8
Затверджено Законом про Держбюджет (зі змінами), млн. грн.	127516,6		140199,4	157287,1	174631,5	231932,0	253207,9	175476,3	274156,4
Відхилення від затверд-женого у %	+2,1		+2,3	+6,4	+7,9	+7,7	+9,0	-26,6	+41,8
Кількість змін, од.	8			3		6		10
Виконання плану, %	100,7	94,4		98,6	93,6	97,1	91,7	83,3	85,2

Розраховано за даними Законів про державний Бюджет України за 2006-2009 рр.

Аналіз даних табл…. показує, що планові показники бюджету не є стабільними, про що свідчить кількість змін у Законі про Державний бюджет. Таке положення може бути викликано недостатньо обґрунтованими прогнозними макроекономічними показниками, які беруться за основу при складанні державного фінансового плану.

Низьку якість бюджетного планування яскраво підтверджують затверджені обсяги доходної та видаткової частини у Законі про Державний бюджет на 2009 р., де відхилення між видатками закладеними при притяті Закону та останніми змінами (а їх було 10), склало +41,8% , а аналогічний показник по доходах – (-26,6)% . Хоча аналіз за попередні роки планових показників за доходами відображає позитивну тенденцію, однак позитивні прирости доходів у 2006-2008 рр., пояснюється скоріше інфляційною складовою, а не реальним зростанням економіки, рис. ….

Повертаючись до аналізу рис .., зазначимо, що бюджетне планування відбувається на основі незмінного оптимістичного макроекономічного сценарію

Взагалі практика «ручного режиму» управління грошовими потоками стала традиційною в Україні. Такий підхід знижує ефективність використання бюджетних ресурсів, оскільки апріорі закладає ризики пройдешнього періоду у плани, які у наступному бюджетному році намагаються знизити шляхом корегування (див. табл..). Хоча корегування є одним із методів бюджетного планування, у світовій практиці намагаються цей метод використовувати при плануванні на більш тривалі періоди.

Не дивлячись на негативні наслідки «режиму ручного управління» грошовими потоками, положеннями Закону про Державний бюджет на 2010 рік практично «режим ручного управління» закріплюється законодавчо. Зокрема, у розділі 7 прикінцевих положень, пункт 7 йдеться про надання права «Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної (до речі, цього припису не було в редакції урядового законопроекту) Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів».

Метод коефіцієнтів передбачає розповсюдження встановлених раніше тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів. Наприклад, в плановому періоді обсяги реалізації продукції мають збільшитись на 20 %. Потрібно визначити величину очікуваного прибутку. Для цього обчислюємо коефіцієнт зміни обсягів реалізації (1,2) і множимо на величину прибутку за попередній період.

Цей метод надзвичайно простий у застосуванні, але він має суттєвий недолік: разом з коефіцієнтом на наступний період механічно переносяться всі негативні явища, які мали місце в попередньому періоді.

Метод коефіцієнтів використовується при індексації основних засобів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з інфляцією, при планування прибутку та величини власних оборотних коштів.

Нормативний метод у фінансовому плануванні передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах тощо.

Нормативний метод є більш ефективним за умов, коли норми і нормативи відповідають наступним вимогам:

- вони мають бути науково обґрунтованими;

- прогресивними, тобто орієнтованими на кращий досвід;

- стабільними.

Балансовий метод передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та ув’язку всіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення, тому що видатки підприємств залежать від зароблених кощтів, і підприємства повинні розраховувати лише на власні надходження, а не на допомогу держави або міністерства.

Программно – целевое планирование- в основе которого лежит ориентация деятельности на достижение поставленных целей. «цели—пути—способы—средства».