КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

К.В. МЕЗЕНЦЕВ

Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку

Монографія

1.3(477) ББК 65.049 (4Укр) М44

Рецензенти

д-р геогр. наук, проф. О.І. Шаблій (Львівський національний університет ім. І. Франка), д-р геогр. наук. проф. О.Г. Топчіев (Одеський національний університет ім. 1.1. Мечнікова), д-р геогр. наук, проф А.П Голиков (Харківський національний університет ім. В.Н. Караз'їна)

Рекомендовано до друку вченою радою географічного факупьтету (протоноп № 7 від 19 вересня 2005 року)

Мезенцев К.В.

М44 Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку : Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський уні­верситет", 2005. - 253 с.

ІЗВИ 966-594-737-0

Сформульовано концепцію суспільно-географічного прогнозування регіона­льного розвитку. Зокрема, проаналізовано історію становлення та розвитку сус­пільно-географічної прогностики, узагальнено та розвинено теорегико-методологічні основи суспільно-географічного прогнозування, розроблено ме­тодику прогнозування регіонального розвитку. Наведено результати суспільно-географічного районування, аналізу еволюційності. рейтингових оцінок, статис­тичного та нелінійного прогнозування регіонального розвитку в Україні.

Для фахівців у галузі суспільної географії та управління розвитком регіонів, викладачів, аспірантів, студентів географічних факультетів вищих навчальних закладів.

УДК 911.3(477) ББК 65.04В (4Укр)

ІЗВМ 966-594-737-0

©К.В. Мезенцев, 2005 © Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

В ПІД "Київський університет", 2005

3

Вступ

Останнім часом часто піднімаються питання про значення суспільної географії як науки. Чи не втратила свою актуальність та взагалі будь-який сенс теорія суспільної географії? Для чого потрібно здійснювати численні суспільно-географічні дослідження? Яка від них практична ко­ристь? Де можуть використати набуті теоретичні знання та практичні навички фахівці із суспільної географії? І перелік таких питань можна продовжувати. Щоб дати на них відповідь, треба визначити найважливі­ші функції, які нині виконує суспільна географія.

По-перше, це інформативна функція, з давніх часів у людства вини­кала потреба в отриманні стислої, інтегративної інформації про стан господарства та особливості населення і розселення різноманітних те­риторій. З цією метою організовувалися та фінансувалися численні екс­педиції. На сьогодні, на перший погляд, здається потреба у таких дослі­дженнях зникла, оскільки більшість відомостей про регіони можна отри­мати з різноманітних енциклопедій, довідників, через пошукові системи Internet. Але якщо підійти до цього питання прискіпливіше, то не складно побачити, що у більшості довідкових видань оновлюються тільки основні макропоказники, інформація ж локалізаційного змісту залишається на рівні 1970-х - початку 1980-х років. Хоча, зокрема, в Україні за останнє десятиліття сталися істотні територіальні зрушення у розміщенні насе­лення та господарства, "інвентаризацію" яких поки що не здійснено. Інформаційні ресурси Internet, з одного боку, далеко не завжди є досто­вірними, надійними, з іншого - вони часто є неспівставними (інформація відноситься до різних часових періодів, має різні "одиниці виміру" тощо). Сучасним напрямом цілісної регіональної інформатизації є розробка та реалізація геоінформаційних систем. Попит суспільства на ГІС - продукти невпинно зростає і суспільна географія з її інтегративним потенціалом повинна відігравати провідну роль у процесах їх створення.

По-друге, навчально-пізнавальна функція. Дедалі більше вищих на­вчальних закладів відмовляються від викладання економічної географії (не кажучи вже про суспільну географію) як обов'язкового предмету з під­готовки фахівців з багатьох спеціальностей. Але "результати" цього вияв­ляються дуже швидко. У багатьох мас-медійних публікаціях і репортажах та, навіть, у аналітичних економічних оглядах трапляються істотні помил­ки, що пов'язані із незнанням елементарних суспільно-географічних відо­мостей про стан розвитку описуваних регіонів. Таким чином, і навчально-пізнавальна функція суспільної географії не втратила своєї актуальності.

4 По-третє, конструктивна функція. Зрозуміло, що скільки б наука не відкривала законів, вона набуває визнання лише після розуміння суспі­льством їх практичної цінності. Тому і суспільно-географи, щоб знайти свою "нішу" у господарській практиці, мали довести, що їх теоретичні розробки мають конструктивний характер. І найважливішою у цьому відношенні є участь суспільно-географів у розробці та реалізації регіо­нальної політики. Зокрема, на основі комплексних досліджень розвитку регіонів у минулому та сучасному відкривається можливість повноцінної розробки регіональних прогнозів та регіональних програм і планів соціа­льно-економічного розвитку. І якщо з двох останніх так чи інакше необ­хідним є співробітництво з фахівцями з інших сфер (наприклад, фінанси­стами чи технологами), то регіональне прогнозування може бути успішно здійснене, ґрунтуючись на суспільно-географічній теорії.

Щоб розкрити зміст процесу прогнозування регіонального розвитку, варто відповісти на п'ять принципових питань: з якою метою розробля­ються прогнози регіонального розвитку (питання для чого?); які організації, установи, органи державної влади чи угруповання людей є споживачами прогнозів регіонального розвитку (питання для кого?); фахівці якої галузі знань повинні розробляти прогнози регіонального розвитку (питання хто?); які методичні засади лежать в основі розробки прогнозів регіональ­ного розвитку (питання як?); які причини того факту, що більшість прогно­зів регіонального розвитку не справджуються (питання чому?).

Питання 1. З якою метою розробляються прогнози регіонально­го розвитку?

Відповідь перша. Прогнози регіонального розвитку розробляються з метою отримання їх розробниками задоволення від результатів своєї праці (духовного чи матеріального).

На перший погляд відповідь є безглуздою. Проте, якщо розглянути ступінь використання результатів прогнозування регіонального розвитку в управлінні цими процесами як на рівні держави, так і на рівні регіонів, складається саме таке враження. У багатьох випадках визначення стра­тегічних напрямів розвитку регіонів базуються не на науковому передба­ченні, а на побажаннях керівників органів державної влади Реально виходить так, що спочатку ви значається стратегія, а під неї "підганяють­ся" прогнози. Така ситуація є неприйнятною, і дана відповідь на питання свідчить лише про наявні проблеми.

Відповідь друга. Прогнози регіонального розвитку розробляються з метою виконання вимог Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Даним законом передбачено, що прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та при­йняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-

5економічних процесів. Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період, згідно цього Закону, використову­ється під час розроблення проекту Програми діяльності Кабінету Мініст­рів України, на короткостроковий період - для розроблення Державної програми економічного і соціального розвитку України. Щодо викорис­тання прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Респуб­ліки Крим, областей, районів, міст на середньостроковий період, то у чинному законі про це не йдеться. Фактично виходить, що прогнози регі­онального розвитку "мають розроблятися лише тому, що мають розроб­лятися". На практиці зазвичай прогнози регіонального розвитку розроб­ляються одними науковими колективами, а програми розвитку регіонів -іншими. При цьому зв'язки між цими колективами та їх розробками відсу­тні. Отже, і друга відповідь свідчить саме про існуючі проблеми.

Відповідь третя. Прогнози регіонального розвитку розробляються з метою обґрунтування на їх основі заходів державної регіональної полі­тики, спрямованих на оптимізацію регіонального розвитку в країні.

Виходячи з цього, результатом прогнозів регіонального розвитку по­винні бути не тільки кількісні параметри прогнозних індикаторів, але й комплексна оцінка можливостей і загроз розвитку регіонів. Така ситуація переводить процес розробки прогнозів із площини наукового пошуку ДО сфери практичного використання, що може дати реальний (а не гіпоте­тичний) ефект у майбутньому за рахунок вдосконалення процесів управ­ління регіональним розвитком, максимального використання потенціалу такого розвитку.

Питання 2. Які організації, установи, органи державної влади чи угруповання людей є споживачами прогнозів регіонального розвитку?

Відповідь перша. Споживачами прогнозів регіонального розвитку є бібліотеки та державні архіви.

Знов-таки, на перший погляд, відповідь безглузда. Але, якщо розгля­нути існуючу ситуацію, то можна побачити, що більшість наукових роз­робок з проблем прогнозування регіонального розвитку у вигляді науко­вих монографій чи звітів з держбюджетних тем, потрапляють у кращому разі на полиці бібліотек, у гіршому - одразу в архіви. Зрозуміло, що ці установи не використовують, а лише зберігають результати прогнозу­вання регіонального розвитку. Фактично розроблені прогнози (не дивля­чись на довідки про впровадження) залишаються без уваги з боку орга­нів державної та регіональної влади.

Відповідь друга. Споживачами прогнозів регіонального розвитку є населення відповідних регіонів.

Одразу після оголошення у засобах масової інформації розроблених державними структурами (чи науковими колективами за їх замовленням) регіональних прогнозів жителі виді повідних територій приймають особи­сті рішення щодо перспектив життєдіяльності у регіоні. У такому разі

6 проблеми «неперспективних» регіонів внаслідок відтоку населення ще більше загострюються. Водночас у регіонах із сприятливими перспекти­вами виникають нові проблеми, пов'язані із масовим міграційним напли­вом жителів інших регіонів. Фактично це і відбувається в Україні, коли до столиці масово зТжджаються жителі не тільки сусідніх регіонів. Вони хочуть жити і працювати у соціально та економічно найрозвиненішому регіоні, прогнози розвитку якого є оптимістичними. Ситуація у найвідста­ліших регіонах, не дивлячись на численні проекти регіональних програм та інших заходів регіональної політики (спеціальних економічних зон, єврорегіонів та ін.), продовжує погіршуватися.

Відповідь третя. Споживачами прогнозів регіонального розвитку мають бути органи державної влади, що відповідають за розробку та впровадження державної регіональної політики.

Така відповідь безпосередньо пов'язана із третьою відповіддю на пе­рше питання. Оскільки прогноз регіонального розвитку розробляється з метою визначення на його основі заходів розв'язання регіональних про­блем, то і спрямовуватися він має тим органам державної влади, які відповідають за їх обґрунтування.

Хоча є у цієї проблеми й інша сторона. Структура органів управління регіональним розвитком потребує істотного вдосконалення. Зокрема, різними фахівцями пропонується створення Державного комітету регіо­нального розвитку, який би взяв на себе координацію діяльності як з розробки прогнозів регіонального розвитку, так і з використання їх ре­зультатів при розробці програм комплексного соціально-економічного та екологічного розвитку територій. Саме такий орган повинен виступати і замовником, і споживачем прогнозів регіонального розвитку.

Питання 3. Фахівці якої галузі знань повинні розробляти прогно­зи регіонального розвитку?

Відповідь перша. Прогнози регіонального розвитку повинні розроб­ляти фахівці-економісти.

Економічною наукою добре розроблені та широко апробовані мето­дики прогнозування розвиту різних видів господарської діяльності у регі­онах. На перший погляд цього цілком достатньо, щоб "просумувати" результати часткових прогнозів і вийти на комплексний прогноз розвитку території. Проте при детальнішому розгляді цієї проблеми можна поба­чити необґрунтованість такого підходу.

Так, в основі прогнозу регіонального розвитку повинен лежати аналіз територіальної сумісності різних видів діяльності у регіоні, співставлення оптимальної (у відповідності до умов та ресурсів регіонального розвитку) та наявної господарської спеціалізації. Але ці питання виходять за межі предмету дослідження економічної науки. Економічні прогнози мають "вузькопрофільний" щодо території характер (не плутаючи з інтеграль­ними макроекономічними прогнозами), тому й не спрямовані на комоле-

7ксне передбачення соціально економічного розвитку регіонів у майбутньому. З іншого боку, фахівці-економісти з базовою осиною зі спеціаль­ності фінанси та кредит чи економіка підприємства і не повинні братися за ці питання.

Відповідь друга. Прогнози регіонального розвитку повинні розроб­ляти спеціалісти-кібернетики.

Оскільки кібернетичною наукою обґрунтовано загальні закони отри­мання, збереження, представлення та перетворення інформації у склад­них системах управління, то не важко їх адаптувати й до системи управ­ління регіональним розвитком.

Проте і тут виникають проблеми. По-перше, не всі системи управлін­ня однакові. Регіональний розвиток пов'язаний із прийняттям рішень людьми в умовах різного рівня інформованості та досвіду. Тому такі рішення є неоптимальними, субоптимальними, а, отже, і системи управ­ління регіональним розвитком відрізняються від рефлективних технічних систем управління, щодо прогнозування яких кібернетики мають значний доробок. По-друге, прогнози, що розробляються кібернетиками, перева­жно ґрунтуються на кількісній статистичній інформації. Тому виникає питання, наскільки закладена у такі прогнози інформація адекватна реа­льним процесам регіонального розвитку, з одного боку, та є достовір­ною, з іншого. Для визначення змісту та переліку вхідної інформації не­обхідні знання закономірностей регіонального розвитку, що не с предме­том кібернетичних досліджень.

Відповідь третя. Прогнози регіонального розвитку повинні розроб­ляти фахівці-географи.

Мабуть ще за часів здійснення перших наукових узагальнень за гео­графією закріпилася функція створення комплексних інформативних повідомлень щодо стану розвитку тих чи інших регіонів. На сьогодні ж сформульовано основні географічні концепції, що пояснюють регіональ­ний розвиток - концепція комплексно-пропорційного (збалансованого, сталого) розвитку регіонів, стадійна концепція регіонального розвитку, концепція суспільно-географічного районоутворення. Ці концепції, у свою чергу, дозволили виявити основні закономірності регіонального розвитку (циклічність, стадійність, комплексність, гетерохронна коеволюційність), знання яких дозволяє передбачити розвиток як окремих проце­сів у регіоні в їх взаємозв'язку, так і розвиток регіонів у Цілому. Хоча, зрозуміло, що географічні прогнози регіонального розвитку потребують якнайширшого використання доробку економістів, кібернетиків та фахів­ців з інших суміжних галузей знань. До цього слід додати, що саме на географічних факультетах університетів здійснюється підготовка фахів­ців з менеджменту регіонального розвитку.

Отже, якщо покласти в основу прогнозування регіонального розвитку географічну теорію, є надія, що такі прогнози матимуть більшу практичну цінність, дадуть можливість перебачити перспективну функціонально-

8 просторову структуру країни. А вже на її основі слід обґрунтувати конкретні заходи регіональної політики.

Питання 4. Які методичні засади лежать в основі розробки про­гнозів регіонального розвитку?

Відповідь перша. В основі розробки прогнозів регіонального розвит­ку повинні лежати знання та досвід фахівців-експертів, їх інтуїція. Тобто основним методичним прийомом має бути експертне прогнозування. На користь цього свідчить і той факт, що сучасний стан регіонального роз­витку в Україні характеризується значним рівнем невизначеності сере­довища, зміною стадій (або навіть циклів) розвитку, виникненням значної кількості нових факторів та детермінантів.

Проте, при всіх перевагах експертного прогнозування подолати його основні недоліки практичного неможливо. Йдеться про тією чи іншою мірою, але обмеженість знань експертів (при використанні методів інди­відуального експертного прогнозування), вплив авторитетів та роль бі­льшості (при колективній прогнозній експертизі), що можуть істотно спо­творювати результати прогнозування регіонального розвитку.

Відповідь друга В основі розробки прогнозів регіонального розвитку повинен лежати математичний апарат наукових досліджень. Існує навіть точка зору, що у принципі можливим є створення ідеальної математич­ної моделі, закладаючи до якої статистичну інформацію про той чи інший регіон, можна одразу отримати не тільки "діагноз", але й визначити оп­тимальні шляхи майбутнього його розвитку. Отже, виходячи з таких по­зицій, основним методичним прийомом має бути географо-математичне прогнозування.

Заперечити це можна лише однією тезою: регіональний розвиток - це не математична величина (чи їх сукупність). По-перше, більшість фахів­ців визнають, що регіональний розвиток не піддається повній формалі­зації (говорять лише про неповну, або часткову формалізацію). По-друге, і про це вже йшлося вище, на регіональний розвиток значний вплив має суб'єктивний чинник, методика кількісного відображення якого у геогра-фо-математичних моделях поки що не розроблена (є лише певні припу­щення, у більшості випадків - на рівні ідей).

Відповідь третя. В основі розробки прогнозів регіонального розви­тку повинна лежати сукупність різних взаємодоповнюючих підходів географо-математичного, біхевіористичного, геоінформаційного.

Перший підхід дозволяє визначати стійкі залежності та тенденції регі­онального розвитку в часі, що піддаються кількісному відображенню. Другий спрямований на пошук регіональних особливостей реакції насе­лення та управлінців на ті чи інші події, сприйняття ними на чуттєвому рівні власного та інших регіонів. Третій підхід дозволяє виявляти на пе­рший погляд непомітні залежності та взаємозв'язки шляхом поєднання або накладання соціально-економічної інформації, представленої у регі-

9 ональному розрізі. Узгодження ж розулькіїім протони рсмоімльмою розвитку, що базуються на різних підходах, мас ґрунтуватися на експер­тних оцінках, інтуїції фахівців-прогнозистів.

Питання 5. Які причини того факту, що більшість прогнозів регі­онального розвитку не справджуються?

Відповідь перша. Основною причиною того факту, що більшість про­гнозів регіонального розвитку не справджуються є їх суб'єктивізм.

Так, дійсно, будь-які прогнози є суб'єктивними, оскільки їх розробля­ють суб'єкти - наукові колективи чи окремі фахівці. Але це не є основною причиною невідповідності реальної ситуації прогнозним параметрам, оскільки суб'єктивізм долається шляхом розробки прогнозів у відповід­ності до наукових принципів. Дотримання основних принципів прогнозу­вання регіонального розвитку (історичності, цільової спрямованості, варіантності, аналогій, внутрішньої несуперечливості) є запорукою за­безпечення належного рівня достовірності результатів прогнозів (у ме­жах довірчих інтервалів з відповідним рівнем ймовірності).

Відповідь друга. Основною причиною того факту, що більшість про­гнозів регіонального розвитку не справджуються є недосконалість мето­дик, що використовуються.

Доволі часто відбувається так, що вибір методів прогнозування зумо­влюється наявною статистичною інформацією. А оскільки зібрати вичер­пну (чи хоча б достатню) кількість інформації, особливо в умовах постій­ної трансформації форм і змісту обов'язкової статистичної звітності су­б'єктів господарювання, доволі проблематично_: то і набір відповідних методів є доволі обмеженим.

Свої проблеми додає і зміна стадій регіонального розвитку, що нині відбувається в Україні, унеможливлюючи використання традиційних у регіональному прогнозуванні екстраполяційних методів прогнозування.

Проте і дана причина не є визначальною, оскільки будь-який процес прогнозування передбачає здійснення процедури верифікації прогнозів, тобто перевірки їх точності та достовірності. Вона може включати порів­няння отриманих значень прогнозних індикаторів із результатами, обра­хованими з використанням інших методів прогнозування (пряма верифі­кація), отриманими з інших джерел інформації (опосередкована верифі­кація), з даними періоду ретроспекції (інверсна верифікація) тощо.

Відповідь третя. Більшість прогнозів не справджуються в силу їх оголошення.

Така відповідь тісно пов'язана із третьою відповіддю на перше питан­ня. Оскільки прогнози регіонального розвитку розробляються з метою визначення на їх основі заходів щодо розв'язання регіональних проблем, стимулювання розвитку проблемних регіонів, то саме внаслідок реаліза­ції цих заходів прогнози і не справджуються. Науково передбачені про­блеми та загрози регіонального розвитку зникають настільки, наскільки

10оптимально обрані управлінські заходи. Таким чином, спостерігається так званий "парадокс прогностичного зрушення". Справджуються про­гнози у тих випадках, коли досягається максимізація впливу позитивних тенденцій (при пошуковому прогнозуванні), або науково передбачені шляхи досягнення певного стану соціально-економічного розвитку регіо­ну реалізуються повністю (при цільовому прогнозуванні).

Отже, підсумовуючи вищенаведені міркування, можна зробити висно­вок, що з метою збереження суспільною географією своєї ролі як важли­вого сучасного напряму наукових досліджень, необхідно забезпечити реа­лізацію суспільно-географічної теорії через розробку прогнозів регіональ­ного розвитку, на основі яких повинні обґрунтовуватися основі заходи державної регіональної політики. Такі прогнози мають базуватися на по­єднанні різних методологічних (системно-структурний, синергетичний, біхевіористичний) та методичних (географо - математичний, поведінково-географічний, геоінформаційний) підходів. Внаслідок оприлюднення ре­зультатів прогнозування регіонального розвитку та реалізації відповідних заходів регіональної політики більшість прогнозованих негативних явищ та подій не відбуваються, або сила їх деструктивного впливу зменшується.

Автор вдячний науковому консультанту доктору економічних наук, професо­ру, члену-кореспонденту АПН України Я. Олійнику за всебічну наукову та організа­ційно-методичну допомогу. Також автор вдячний доктору географічних наук, професору М. Пістуну та кандидату географічних наук, доценту С. Мохначуку за цінні поради. Особливо вдячний моїй дружині, кандидату географічних наук, до­центу Н. Мезенцевій за наукову, психологічну та організаційну підтримку.

Автор вдячний співробітникам видавничо-поліграфічного центру "Київський університет" за розуміння та допомогу з видання даної монографії.