Види робочого часу

Нормований робочий час

Ненормований робочий час

Нормальна тривалість робочого часу

(ст. 50 КЗпП)

Неповний робочий час

(ст. 56 КЗпП)

Скорочений робочий час

(ст. 51 КЗпП)

Схема. Види робочого часу

2. Правові нормативи робочого часу

Працівники зобов’язані виконувати свої трудові обов’язки відповідно до нормативів робочого часу. Такими нормативами робочого часу є: робочий день, робочий тиждень, робоча зміна, робочий місяць, робочий рік.

Робочий день — це встановлена законом тривалість роботи працівників протягом доби, яка лежить в основі правового регулювання робочого часу. В Україні встановлений робочий день тривалістю не більше 7 годин, а в деяких галузях — 6 годин.

Робочий тиждень як норматив робочого часу означає тривалість роботи працівників упродовж календарного тижня.

Робоча зміна — це тривалість роботи працівників протягом доби, передбачена в порядку локального регулювання графіками роботи відповідно до норми робочого часу облікового періоду. Тривалість зміни може не збігатися із тривалістю робочого дня. Найчастіше тривалість зміни триває 8, 12 годин, але в середньому за обліковий період тривалість змінної роботи повинна відповідати, приміром, місячній нормі робочого часу.

З урахуванням специфіки виробничих завдань робота може бути організована у 2, 3 і 4 зміни. Графіки змінності мають бути своєчасно доведені до відома кожного працівника.

Відповідно до ст. 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються у змінах рівномірно, в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід із однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності.

Ст. 59 КЗпП передбачає, що тривалість перерви у роботі між змінами повинна бути не меншою подвійної тривалості часу роботи у попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Призначення працівника на роботу впродовж двох змін забороняється.

3. Поняття режиму робочого часу і порядок його встановлення

Під режимом робочого часу слід розуміти розподіл робочого часу і відпочинку протягом визначеного календарного періоду за годинами доби, днями тижнів тощо, що забезпечує належний перебіг трудового процесу і вільного часу працівників.

Режим робочого часу визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Він включає початок і закінчення роботи, час і тривалість перерв, тривалість і чергування змін.

Режим роботи може бути один для всього підприємства, установи, організації і різний для окремих підрозділів.

Стаття 52 КЗпП передбачає п’ятиденний і шестиденний робочий тиждень, який встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узгодженням з місцевою радою.

Режим робочого часу переслідує дві основні цілі: оптимальне чергування робочого і неробочого часу, що забезпечує належну організацію праці, краще використання засобів виробництва і охорону здоров’я трудящих, створення їм можливості для участі у різних сферах соціального життя.

Законодавство передбачає різні режими робочого часу: вахтовий, гнучкий, ущільнений, ненормований, роздроблений тощо.

Вахтовий режим роботи — це особлива форма організації робіт, яка базується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного перебування за умови, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця їх проживання. Робота організовується за спеціальним режимом при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання.

Направлення на вахту не є службовим відрядженням. Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об’єкти (ділянки), де здійснюється безпосередня трудова діяльність.

Часом вахти вважаються періоди виконання робіт і міжзмінного відпочинку на об’єкті (ділянці).

Вахтовий метод застосовується при значному віддаленні виробничих об’єктів (ділянок) від місця знаходження підприємства, об’єднання і організації, при недоцільності виконання робіт звичайними методами, а також з метою скорочення строків будівництва об’єктів виробничого та соціального призначення в необжитих і віддалених районах і в районах з високими темпами робіт і при незабезпеченості району відповідними трудовими ресурсами.

Певний інтерес становить режим гнучкого робочого часу, при якому для певних працівників або колективів підрозділів допускається (у визначених межах) саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого часу. У сільському господарстві для працівників рослинництва застосовується режим роботи з подовженим робочим днем, але не більше ніж до 10 годин.