Практичне заняття № 4

Тема 5. Методи оцінки ризику та ефективності інвестиційної діяльності

Мета заняття:	закріпити теоретичні знання студентів з формування капіталу акціонерного товариства та визначення ефективності інвестиційної діяльності.
Обладнання:	Роздатковий матеріал: - завдання і методичні рекомендації до практичних занять; - фінансова звітність акціонерних товариств. Технічні засоби навчання: - Економ. “CITIZEN”.

План заняття

1. За фінансовою звітністю акціонерного товариства визначити внутрішні фонди і звітні грошові фонди, що залучаються.

2. За конкретною задачею визначити доцільність додаткового зовнішнього фінансування.

Методичні рекомендації

Внутрішні фонди створюються за рахунок грошових коштів, що надходять від операційної діяльності, а також продажу частини активів.

Розрахунки проведені за показниками фінансової звітності форми № 2.

І розділ «Фінансові результати» вказують на величину чистого грошового потоку (код. р. 220), а в розділі ІІ «Елементи операційних витрат» (код р. 260) відображається сума амортизації. Прибуток в сумі з амортизацією становлять чистий грошовий потік (Cash Flow). Чистий грошовий потік за мінусом дивідендів є внутрішні фонди, що направляться на відновлення необоротних формування оборотних коштів.

Основна роль у формуванні капіталу акціонерного товариства належить внутрішнім джерелам.

Проте подальший прискорений розвиток акціонерного товариства потребує використання залучених грошових фондів, що надходять в результаті емісії нових акцій (збільшення власного капіталу), а також у вигляді різних форм позик (емісія облігацій, кредити банків).

Отже, зміцнення фінансового стану акціонерного товариства, підвищення можливостей самофінансування розширює можливості фінансування і створює умови для отримання додаткового власного і позикового капіталу.

При залученні позикового капіталу слід враховувати два найважливіших фактори – дохідність і ризик.

З середини 60-років минулого століття у світовій практиці використовується модель оцінки капітальних активів САРМ (Capital Asset Pricing Model). Головним розробником цієї моделі вважається У.Шарп. Основним результатом САРМ було встановлено співвідношення між дохідністю і ризиком для кожного активу в умовах рівноважного ринку. У.Шарп поділив ризики на систематичні (недиверсифіковані) і несистематичні (диверсифіковані). Систематичний ризик є частиною ризику активу, що тісно пов’язаний із загальним ризиком ринку загалом і кількісно вимірюється коефіцієнтом β.

Якщо β > 1, ризик акцій вищий, ніж середньоринковий; їх дохідність коливається більше, ніж дохідність ринку, акції вважаються цінними паперами з високим ризиком.

Якщо β < 1, ризик цінних паперів нижчий за ринковий, їх дохідність коливається менше, ніж ринкова, при β = 0,5 мінливість (нестійкість) цін таких акцій удвічі менша, ніж нестійкість ринку, тобто вони мають вдвічі менший ступінь ризику. Якщо бажано мати низький ризик, тоді до портфеля цінних паперів слід додавати акції з низьким коефіцієнтом β. Щоб мати більше доходів слід додавати акції з високим значенням β.

Поряд з коефіцієнтом β використовують ще один показник, який характеризує ризикованість акцій – коефіцієнт α. Він показує рівень зміни ціни акції конкретної компанії у відсотках за певний період, коли ринок не міняється.

Задача. За розрахунками α (ризикованість акції) = - 0,34, а β (ступінь систематичного ризику) = 1,2, що означає, що ціни на акції знижуватимуться на 0,34% за місяць, коли ринок залишається незмінним, і зростали на 1,2% при кожній зміні ринкового індексу на 1%. Якщо в наступному місяці ціни на ринку зростуть на 11,5%.

Очікувані зміни ціни = α + β х %

Згідно з концепцією ризику і доходу вони перебувають у прямо пропорційній залежності: що вищий ризик, то більший дохід.

Основна література: [2,18,19,20,21]

Допоміжна література: [35,36,39,43,46,56]