28. Специфіка культурної ситуації в польсько-литовську добу. (плд)

Роз'єднаність укр земель, відсутність єдиного політичного центру, спустошливі турецько-татарські набіги, іноземний гніт спричинили складні процеси в розвитку української культури XIV— XVI ст. З 60-х рр. XIV ст. значна частина укр. земель перебувала під владою Литви. Перші роки під владою Литви практично не внесли кардинальних змін у суспільний устрій укр земель, вони існували як окремі князівства. Але з часом почав зростати авторитет Московського князівства, особливо після перемоги над татаро-монголами; виникла небезпека з боку німецьких рицарів, яка викликала занепокоєння литовського князя Ягайла. Наслідком політичних побоювань Литви став договір з Польщею 1385 р. За умовами договору литовський король Ягайло зобов'язувався прийняти католицизм і зробити його державною релігією Литви; приєднати до Польщі литовські та укр землі. Так звана Кревська унія відкривала шлях до полонізації укр земель та експансії католицизму.

Вже у 1387 р. Галичина повністю перейшла під владу Польщі. Польські магнати посідали вищі посади, захопили великі земельні володіння. Дрібна шляхта одержувала землі за умови постійного проживання в Галичині. Хоча міста дістали Магдебурзьке право, але користуватись ним могли лише католики. Процес полонізації поступово поглиблювався. Остаточне поневолення укр народу сталося з підписанням Люблінської унії 1569 р. ( утворення Річ Посполиту). Унія знищила рештки традицій державного самоврядування.

Довгий час православна церква залишалася для укр населення єдиним осередком національної самобутності, духовності й культури. Частина укр шляхти почала переймати польські звичаї, побут, мову і навіть католицьке віросповідання. В укр землях поступово поширювався католицизм. У 1375 р. в Галичині засновано латинське архієпископство, котре незабаром було перетворено на латинську митрополію. Проте католицька церква провадила активну місіонерську діяльність через різні ордени. Першим з'явився домініканський орден. Потім було збудовано значну кількість монастирів. Всі ордени сприяли поширенню католицизму серед українців і їх полонізації.

Складність церковного життя в Україні ПЛД пов'язана і з тим, що православна церква не мала державної підтримки, переживала глибоку кризу, значно поступалася католицькій освіченістю. Однак не лише православна, а й католицька церква в Україні не здобула авторитету і почала занепадати.

Першими на терени України проникають ідеї гуситства, чому сприяли інтенсивні зв'язки з Чехією. Для України в гуситському русі важливі не лише релігійні, але й національні мотиви. На початку XV ст. починається національне пробудження, виникає протест українців проти полонізації, а гусити висували ідеї нац. незалежності. Наслідком стало пробудження інтересу до рідної мови, поява перекладів Священного Писання українською.

Хоча реформаційний рух в Україні не набув масштабів Західної Європи, його вплив на пробудження національної свідомості й культури укр народу був вагомий.

Як відомо, на зміну Реформації в Західній Європі прийшла контрреформація — реакція католицької церкви. У 1568 р. в укр землях розпочав діяльність орден єзуїтів. Орден єзуїтів через місіонерську та педагогічну діяльність наполегливо продовжував справу полонізації та окатоличення укр населення. Ним було засновано ряд шкіл: у Перемишлі, Фастові, Острозі, Львові, Вінниці.

Соціально-економічні умови, історичні обставини спричинили до підписання Берестейської церковної унії в жовтні 1596 р. З цього часу католицизм став активно поширюватись па теренах України.

Влучну оцінку Берестейської унії дав Іван Франко: "Брестська унія відразу….спричинила тимчасовий запал, пожвавлення, інтелектуальний рух, жваві диспути, ... та в кінцевому підсумку ослабила Русь, деморалізувала її ненавистю братів до братів, взаємним недовір'ям і нетерпимістю і була однією з причин козацьких війн, які принесли Україні "руїну", а Польщі зародок політичного занепаду".

Складна соц-політ ситуація, що склалася в ПЛД в Україні, істотно позначилася на розвитку укр культури. Загалом ці обставини надали специфічних особливостей: 1) укр землі відновили економічні й культурні зв'язки з західними державами, які були зруйновані в період татаро-монгольської навали. 2) укр культура зазнала істотного впливу ідей європейського Відродження(гуманізму). 3)культурний процес в укр землях тривав в умовах гострої релігійно-політичної боротьби між сходом і заходом за сфери виливу. Вказані особливості притаманні усім сферам укр. культури періоду феодальної роздрібненості, але найпомітніше вони виявляються у сфері освіти й книгодрукування.

29. Соц-політичні і культурні обставини розвитку культур др.. половини 16- перш. Пол. 17 ст.

Розвиток української науки й культури XVI-XVII ст. відбувався в досить складних і суперечливих умовах. Територія України була розділена між Річчю Посполитою, Угорщиною і Туреччиною. В умовах національного, соціального та релігійного протистояння культураукраїнців зазнавала постійних утисків.

Боротьба проти унії та героїка козацьких походів сприяли розвитку й відродженню не тільки національної свідомості, а й української культури.

Іншими чинниками її піднесення були: культурна спадщина Київської Русі, ідеї європейського Ренесансу XVI-XVII ст., ідеї Гуманізму й Реформації.

Українська культура взаємодіяла із західноєвропейськими. Найобдарованіші молоді люди з України, переважно діти козацької старшини, їздили до закордонних університетів і там здобували освіту. Якщо в XVI ст. на навчання за кордон їздили лише окремі вихідці з України, то в XVII ст. це стало звичайним явищем.

Велику роль у розвитку друкарської справи в Україні відігравали братства. Майже всі братські школи відкрили при собі друкарні. Спочатку з'явилися друковані священні книги, латинські й польські видання, перекладені українською мовою, абетки для українських школярів. Одним з перших українських друкарів уважають Івана Федорова, видав «Азбуку» і Апостол…Найбільшими центрами книгодрукування стали Львівська братська школа, Острозька академія та Києво-Могилянська колегія. Мали свої друкарні церкви й монастирі. При Києво-Печерській лаврі був створений великий друкарський дім, який обслуговував увесь Київський край. З цієї друкарні виходили якісно надруковані церковні книжки та наукові публікації з чудовими малюнками та зображеннями святих.

Шкільна освіта в Україні на межі XVI-XVII ст. перебувала на дуже високому рівні. Братські школи були не тільки закладами освіти, але й однією з форм боротьби проти колонізаторської політики польського уряду. Викладання в них велося церковнослов'янською мовою. Поряд з братською шкільною освітою в Україні з'являлися єзуїтські колегії, які мали високий рівень змісту освіти та викладання. У 1576-1580 pp. заснована перша вища школа в Україні — Острозька академія. Перший ректор – Г. Смотрицький. Вихованцями Острозької академії були гетьман Петро Сагайдачний, письменник Мелетій Смотрицький та ін. Цінною мовною пам'яткою доби стало Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'янської на тогочасну книжну українську мову.

Для першої половини XVII ст. в Україні був характерний поступовий перелом у ставленні до «латинської культури», яка до цього часу однозначно протиставлялася «греко-слов'янській» культурній традиції.

Наприкінці XVI ст., коли на Україну й Білорусь розпочався наступ контрреформації в специфічній формі унії. Це дало початок полемічній літературі (полеміка — дискусія, суперечка), яка розвивалася в цей час найшвидше. Надзвичайно активним полемістом був Іван Вишенський, який по праву вважається одним з найвидатніших письменників середньовічної доби. Полемічна література XVI - початку XVII ст. відіграла важливу роль у пробудженні національної та соціальної свідомості українського народу. Важливою історичною пам'яткою є Київський літопис.

XVI-XVII ст. — період справжнього розквіту музичного мистецтва в Україні. Особливого розвитку набули жанри народної пісні та думи, які прославляли героїв боротьби з татарською та турецькою агресією: Байду, Самійла Кішку та ін. Багато історичних пісень і народних дум присвячено Наливайкові, Судимі, Павлюкові, Острянину.

У другій половині XVI ст. виник шкільний театр. У братських школах учили не тільки писати, але й виголошувати вірші, на уроках риторики викладали правила створення та виголошення промов. Учителі писали вірші на релігійні та світські теми, а учні виконували їх під час свят та зустрічей вельможних осіб.

У перші роки XVII ст. виникла українська побутова драма. Однією з перших таких драм стала «Трагедія Руська», де виконавці, розмовляючи українською мовою, висміювали зажерливих ченців.

Від XVII ст. бере свій початок і вертеп — ляльковий театр.Вертепні вистави відбувалися в спеціальній двоярусній дерев'яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верхньому ярусі вертепу відбувалися події «на небі», у нижньому — «на землі» у формі комічних сцен з народного життя. Замість людей у вертепі виступали ляльки. їх виготовляли з дерева й тканини, а потім розфарбовували. Актори за допомогою різноманітних пристроїв рухали їх і говорили різними голосами.

Архітектурні пам'ятки XVI-XVII ст. будувалися в стилях:

• готики (переважно в Північно-Західній Україні);

• ренесансу (переважно в Північно-Західній Україні);• бароко (по всій території тогочасної України).

30.Оновлення торкнулося й освітянської справи, й воно теж супроводжувалося гострими суперечками.

Існували школи грамоти при церквах. Братські школи продовжували навчати основ православ'я, грецької, арифметики, астрономії, музичної грамоти. Тут навчали рідною мовою. Однак єдиної концепції навчання не було. Оскільки у колегіумах викладали вже по-іншому за загальноєвропейськими методиками гуманітарної освіти. Так було і в протестантських (зокрема, кальвіністських) гімназіях. Пожвавлення дискусії про освіту припадає па літо 1631 р.

Вимальовувався новий тип школи, було наявне зміщення орієнтирів у західний бік. Читання лекцій латиною в ній → колегія — зовсім не православний навчальний заклад. Мовна ситуації в Україні – установлюється три мови: слов'янська (церковнослов'янська), польська та латина. Власна ж мова ставала лише розмовною, вважалась "простою". Навіть канцелярська та судова лексика містила все більше латини і полонізмів, але доки зовсім не втратила мовний колорит. З одного боку, тримовність тієї доби створювала барвисте і неповторне інтелектуальне середовище. Та мовна варіантність вносила і певний хаос у світ стабільних релігійних, патріотичних цінностей, що усвідомлювалося діячами тих часів. Однак згодом, попри дискусії і вагання, усталюється погляд на освіту реалістичний, відповідний вимогам часу. Україні потрібні були діячі різного фаху, різного масштабу — не лише козацька старшина й священнослужителі, а й вчителі, вчені, архітектори, будівничі, добре обізнані чиновники для різних державних служб, дипломати. Освіта із приватної справи людини ставала справою державної ваги. Тим-то якою їй бути — визначалося вимогами суспільного життя.

Першою дала зразок поєднання вітчизняних освітніх канонів із західною школою Острозька колегія, де в навчальний процес було впроваджено "сім вільних мистецтв" — граматику, поетику, музику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, а також викладання грецької та церковнослов'янської мови, латини, елементів філософії та теології. Слідом пішла Львівська братська школа. Українське шкільництво прилучилося так до гуманістичного типу освіти, який виник століттям раніше у ренесансній Європі.

Києво-Могилянська колегія (КМА- створив Петро Могила) могла б уже з самого початку свого заснування іменуватись академією, оскільки її програма (за винятком курсу богослов'я, який забороняла Польща) збігалася з програмою університетів Європи. Однак тільки 1701 р. вона одержала грамоту царського уряду Росії, яка формально підтвердила її давні привілеї включати до своїх навчальних програм курс богослов'я й мати самоврядування.

Звичайно, Це не єдиний вищий навчальний заклад на той час в Україні. Велику роль продовжує відігравати Львівський університет. Однак саме КМА стала найвпливовішим закладом східнослов'янського православного світу. З КМА вийшли філософи й державні діячі, пости й історики, композитори і медики, полководці і юристи — багато ґрунтовно освічених і талановитих людей (Ф. Прокопович, Г. Сковорода).

Приймали до академії молодь всіх етапів, щороку навчалося від 500 до 2000 студентів, вікових обмежень не було. Для бідних учнів при академії існувала бурса. Курс навчання в КМА тривав 12 років і поділявся па 8 класів. Тут вивчали граматику, поетику, риторику, філософію й богослов'я; вивчали мови — слов'янську, українську літературну, грецьку, латину, польську; оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом; вивчали класичну грецьку і римську, частково середньовічну літературу, історію, географію. З часом в академії було введено курс російської, французької, німецької і староєврейської мов, чисту і мішану математику (тригонометрію, фізику, астрономію, архітектуру).

Академічна бібліотека у XVIII ст. налічувала 12 тис. томів і безліч рукописної літератури та документів (до нашого часу збереглися лише окремі примірники), що робило її визначним науковим осередком.

Академія була справжнім європейським центром науки. Тут формувалася філософська думка слов'янського світу в цілому(Й. Кононовича-Горбацького, М. Козачипського, І. Гізеля, Ф. ІІрокоповича, Г. Скопороди, М. Ломопосова, Я. Ковельського). В академії відбувалося становлення укр. літературної мови, складалася літературна і поетична школа. Академія заспувала колегії в Гощі, Вінниці, Кременці, Чернігові, Переяславі й постійно їм допомагала. Ці колегіуми, у свою чергу, ставали місцевими просвітительськими осередками. Так, Харківський був центром освіти Слобідської України.

На кінець XVII ст., отже, Україна має розвинену освітню систему, що включала в себе початкову, середню і вищу школу високого класу. Духовні процеси в Україні — оновлення церкви, освіти, пожвавлення книгодрукування — набувають в цей період значної інтенсивності.

Однак на кінець XVIII ст. спостерігаємо вже зовсім іншу картину. Із втратою державності першою, як бачимо, загинула добре поставлена освітня справа в Україні.