4. Витати виробництва і собівартість продукції

1. Суть собівартості, характеристика її видів

Ва́ртість (собівартість, англ. Cost) — Вартість факторів виробництва, які необхідно витратити на виробництво продукції, та її збут. По етапах формування витрат залежно від міри готовності, місця їх здійснення і об'єму розрізняють собівартість продукції технологічну, цехову, виробничу і повну. Технологічна собівартість — це сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за винятком витрат на купувальні деталі і вузли. 

У технологічну собівартість входять такі витрати: на сировину, матеріали, паливо, енергію; технологічні потреби; заробітну плату виробничих робітників з нарахуваннями; технологічне обслуговування, ремонт і амортизацію устаткування, покупку інструментів і пристосувань, змащувальних, охолоджуючих і обтиральних матеріалів. Цехова собівартість включає всі витрати цеху на виробництво продукції: технологічну собівартість; вартість напівфабрикатів і послуг інших підрозділів; витрати на купувальні комплектуючі вироби; витрати на управління і обслуговування виробництва в межах цеху. Виробнича собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво продукції і включає цехову собівартість і загальногосподарські витрати по підприємству (на вміст адміністративно-технічного персоналу підприємства; амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруджень загальногосподарського призначення, їх вміст і ремонт; витрати на охорону праці і техніку безпеки; на дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи; на підготовку кадрів, відрядження; обов'язкові платежі — страхування майна, платежі за забруднення природного середовища і ін.). Повна собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво і збут продукції по видах і відрізняється від виробничої на величину позавиробничих (комерційних) витрат, пов'язаних з реалізацією продукції.

Нормативна собівартість визначається на основі технології, що діє, і нормативного методу обліку виробництва, тобто виходячи з рівня тих, що діють на підприємстві на початок кожного місяця норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії всіх видів (електроенергії, води, пари, стислого повітря і т. п.), купувальних напівфабрикатів, відрядних розцінок по заробітній платі, посадових окладів, норм обслуговування устаткування.

2. Класифікація витрат

Оскільки собівартість продукції як синтетичний показник формулюється із різних витрат, процесу планування, обліку, аналізу передує дослідження змісту цих витрат. Для цього передусім проводиться упорядкування, класифікація витрат на виробництво.

Залежно від призначення існують різні ознаки, за якими проводиться класифікація витрат на виробництво продукції.

Насамперед здійснюється групування витрат за економічними елементами і статтями калькуляцій.

В основу групування витрат за економічними елементами покладений економічний зміст тих чи інших витрат, незалежно від місця їх виникнення і призначення. Елементи витрат повинні бути економічно однорідними. Класифікація витрат за елементами є єдиною і обов'язковою для всіх промислових підприємств і об'єднань.

В Україні встановлений такий склад елементів витрат

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація;

— інші витрати.

3. Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції

Визначення собівартості продукції рослинництва. З-поміж продукції основних галузей визначення собівартості починають саме з продукції рослинництва, оскільки вона значною мірою споживається тваринництвом. Об’єктами розрахунку собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної сільськогосподарської культури. Крім того, визначають собівартість незавершеного виробництва, що складається із собівартості сільськогосподарських робіт і вартості спожитих ресурсів для виробництва продукції рослинництва, які виконані (понесені) в поточному році під урожай майбутнього року.

Продукція рослинництва після збирання транспортується і відповідним чином доробляється (висушується, очищується, сортується тощо). З огляду на це виникає необхідність визначення витрат, які повинні бути включені у виробничу собівартість продукції. Відповідно до існуючого положення зерно і насіння соняшнику калькулюються за принципом франко-тік (франко-місце зберігання). При цьому в собівартість зерна включають витрати на доробку продукції. Сіно і солома калькулюються за франко-місцем зберігання, силос — франко-силосною спорудою, включаючи витрати на виробництво зеленої маси і на силосування, зелений корм — франко-місцем споживання, коренеплоди, картопля — за франко-місцем зберігання.

В товарному зерновому виробництві розраховується собівартість центнера зерна, зерновідходів і нормативна собівартість центнера соломи. Розглянемо такий приклад. У підприємстві одержано 18,0 тис. ц зерна озимої пшениці, 1350 ц використовуваних зерновідходів з концентрацією зерна 40 % і 17,5 тис. ц соломи. Загальна сума витрат на одержання цієї продукції становить 300 тис. грн. Нормативна собівартість центнера соломи, визначена розрахунковим способом за технологічними картами, становить 1,2 грн.

Визначення собівартості продукції тваринництва. Об’єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві — яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиці; в рибництві — собівартість мальків, цьоголіток, риби однорічного віку і товарної риби.

Собівартість молока і приплоду визначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції.

По молодняку великої рогатої худоби і худоби на відгодівлі визначають собівартість центнера живої маси і центнера її приросту. Щоб розрахувати приріст живої маси, необхідно до живої маси тварин на кінець року добавити живу масу вибулого (облікового) за рік поголів’я (включаючи загиблих тварин) і від одержаного результату відняти живу масу поголів’я худоби на початок року, живу масу поголів’я, що надійшло протягом року, і живу масу приплоду. Собівартість центнера приросту живої маси визначають методом вилучення із загальної суми витрат вартості побічної продукції (гною). У фактичну собівартість приросту живої маси за відповідними видами і групами тварин включають втрати від загибелі молодняка і дорослої худоби на відгодівлі, за винятком втрат, що відшкодовуються за рахунок винних осіб, і тих, які сталися внаслідок епізоотії та стихійного лиха.

Загальна сума витрат для визначення собівартості 1 ц живої маси обчислюється сумою початкової балансової вартості тварин на початок року, вартості тварин, переведених на вирощування і відгодівлю протягом року (в обліку — мінус вартість загиблих тварин за обліковою оцінкою на початок року), вартості одержаного приплоду і фактичних витрат звітного року (без вартості побічної продукції), віднесених на приріст живої маси тварин. Одержану суму ділять на живу масу поголів’я, що калькулюється. Вона дорівнює живій масі тварин на кінець року плюс жива маса вибулих протягом року тварин (в обліку — без маси загиблих тварин). Собівартість 1 ц живої маси худоби є важливим економічним показником, оскільки на його основі визначається собівартість тварин, що реалізуються підприємством, здійснюється грошова оцінка молодняка, який переводиться в основне стадо, і собівартість тварин, що залишилися на кінець року.У свинарстві в спеціалізованих підприємствах визначають собівартість приросту живої маси за такими віковими групами свинопоголів’я, як основне стадо (приріст живої маси поросят до двомісячного віку), поросята двох-чотирьох місяців, поросята старші за чотири місяці, свині на відгодівлі.

В яєчному птахівництві визначають собівартість 1000 шт. яєць. Для цього із загальної суми витрат по стаду віднімають вартість побічної продукції (послід, пух, перо) з подальшим віднесенням залишкової суми витрат на одержану основну продукцію. По молодняку птиці, як і в яєчному птахівництві, розраховують собівартість центнера живої маси, вилучаючи з усіх витрат вартість побічної продукції. В інкубаційному виробництві визначають собівартість добового курчати.

У тваринництві для поглибленого аналізу ефективності галузі визначають також собівартість кормодня і центнера кормових одиниць.

Індивідуальне завдання 1

Визначити обсяг витрат на виробництво продукції

Вид продукції	Всього витрат з розрахунку на 1 га (1 гол.), грн		2011р. у % до 2010р.
	2010р.	2011р.
Зернові і бобові (без кукурудзи)	2.3	2	86
Кукурудза на зерно	4.7	5.9	125
Цукровий буряк		9.9
Соняшник	2.6	2.86	110
Картопля
Овочі
Молоко	7.6	10.6	139
Приріст живої маси:
ВРХ	2.9	1.9	65
свиней	2.9	2.8	96
овець
птиці

Висновок:

Індивідуальне завдання 2

Визначити кошторис витрат на виробництво 1 ц продукції, грн

Елемент витрат

Зерно в середньому

Цукровий буряк

Соняшник

Молоко

Приріст живої маси

ВРХ

свиней

20__ р.

20__ р.

+, -

20__ р.

20__ р.

+, -

20__ р.

20__ р.

+, -

20__ р.

20__ р.

+, -

20__ р.

20__ р.

+, -

20__ р.

20__ р.

+, -

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні заходи

Матеріальні витрати, які увійшли в собівартість продукції

Амортизація основних засобів

Інші витрати

Разом витрат на виробництво

у т. ч.:

змінні витрати

постійні витрати

Висновок:

Індивідуальне завдання 3

Визначити собівартість основної і побічної продукції рослинництва

Вид продукції та показник	2010 р.	2011 р.
Зерно і зерновідходи
1. Одержано, ц: зерна
зерновідходів (10 %)
соломи (120 %)
2. Вміст чистого зерна у зерновідходах (60 %), ц
3. Разом зерна, ц
4. Поточні витрати на виробництво, тис. грн
5. Вартість соломи (ціна 1 ц)
6. Витрати на зерно, грн
7. Собівартість 1 ц: зерна
зерновідходів

Методика виконання. Визначення собівартості 1 ц зерна і 1 ц зерновідходів. Спочатку розраховують нормативну собівартість усього обсягу одержаної соломи. Для цього потрібно її вихід помножити на нормативну собівартість 1 ц цього виду продукції. Потім загальну суму витрат зменшують на нормативну собівартість побічної продукції (соломи). Далі визначають масу повноцінного зерна підсумовуванням одержаного врожаю після доробки із зерном, що міститься у зерновідходах (масу зерновідходів множать на процентний вміст у них зерна).

Наступним кроком методики є визначення частки повноцінного зерна в зерновідходах у загальному обсязі повноцінного зерна. На одержаний урожай після доробки і на зерновідходи відносять таку питому вагу витрат, яка дорівнює питомій вазі цих видів продукції у загальному обсязі повноцінного зерна. Тоді собівартість зерна після доробки і зерновідходів можна розрахувати як частку від ділення віднесених на них витрат на фізичну масу цих видів продукції.

Висновок:

Індивідуальне завдання 4

Визначити собівартість основної і побічної продукції тваринництва.

№ пор.	Вид продукції та показник	2010 р.	2011 р.
	Молоко та приплід
1	Наявність поголів’я корів, гол.	565	385
2	Одержано приплоду, гол.	395	269
3	Одержано гною, т (5 т на 1 гол.)	2825	1925
4	Вартість гною, грн	50850	34650
5	Надій молока, всього, ц	10704	10667
6	Кількість кормоднів на утримання корів	206225	140525
7	Всього витрат на молочне стадо, тис. грн	14150688	19285936
8	Вартість 1 кормодня, грн	68.6	132.24
9	Вилучені витрати на приплід, грн.	1625820	2134353.6
10	Витрати на виробництво молока, грн	12474018	17140915.4
11	Собівартість 1 голови приплоду, грн	812910	1067176.8
12	Собівартість 1 ц молока, грн	220779	44521.8

Методика виконання. Визначення собівартості 1 ц молока і однієї голови приплоду. Спочатку розраховують собівартість одного кормо-дня у молочному скотарстві діленням усієї суми витрат у цій галузі на кількість кормо-днів (поголів’я тварин множиться на 365). За нормативами собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормо-днів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормо-днів і собівартість одного кормо-дня визначають суму витрат, що відноситься на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною. Останню розраховують множенням нормативної собівартості 1 т цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Собівартість однієї голови приплоду розраховують діленням витрат, що віднесені на приплід, на його поголів’я.

Висновок:

Індивідуальне завдання 5

Визначити структуру витрат по окремих галузях і видах продукції, %.

Галузь	2010р.	2011 р.	2011 р. у % до 2010 р.
Рослинництво, всього	40.7	38.6	94
в т. ч.:
зернові і бобові (без кукурудзи)	17.2	10.8	62.7
кукурудза на зерно	4.40	6.7	152
цукровий буряк		3.7
насіння соняшнику	4.5	4.3	95
картопля
овочі
кормові коренеплоди
багаторічні трави
однорічні трави
кукурудза на силос
інші	14.6	13.1	89
Тваринництво, всього	57	59.1	103
в т. ч.:
велика рогата худоба:	12.9	9.9	76
основне стадо молочної худоби
тварини на вирощуванні і відгодівлі
свині	21.7	28.2	129.9
вівці та кози
птиця
Разом витрат	100,0	100,0	х

Висновок: