29. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

• тарифні методи, які переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними;

Митний тариф –це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари й інші предмети, ввезені на митну територію країни, чи вивозяться за межі даної території.

Мита виконують такі функції:

• фіскальну,

• протекціоністську,

• балансувальну,

Звичайно розрізняють такі види мит

1. За способом стягування:

- (вартісне)

• специфічне

• комбіноване.

2. За об'єктом обкладання:

ввізне (імпортне) мито

вивізне (експортне) мито

3. За характером:

• сезонне (ввізне і вивізне

• спеціальне мито

антидемпінгове мито

компенсаційне мито,

4. За походженням:

- автономні –

- договірні –

- преференційні

5. За типом ставок:

- постійні

- змінні.

6. За способом обчислення:

- номінальні

- ефективні (дійсні) –

Для захисту національних виробників готової продукції і стимулювання ввезення сировини і напівфабрикатів може використовуватися тарифна ескалація( це підвищення рівня митного обкладання товарів у міру зростання ступеня їхнього оброблення.)

30. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

• нетарифні методи, що регулюють як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоспроможною).

Нетарифні обмеження можна класифікувати за групами:

До кількісних обмежень відносяться квотування, ліцензування, «добровільні» обмеження експорту.

Квотування. Квота – це кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу

Ліцензування.

«Добровільне» обмеження експорту (ДОЕ)

До прихованих видів відносяться:.

Технічні бар'єри

Внутрішні податки і збори.

Державні закупівлі

Вимоги про вміст місцевих компонентів.

До фінансових методів торгової політики належать:

Демпінг –

Субсидії.

Експортні кредити.

31. Особливості розвитку митно-тарифного регулювання в Україні

Митно-тарифне регулювання ЗЕД в Україні почало розвиватися з 1991 р. Правовою основою його став Закон України «Про Єдиний митний тариф», прийнятий 5 лютого 1992 р.

Період 1991-1995 рр. характеризується досить ліберальним зовнішньоторговельним режимом.

Починає діяти режим вільної торгівлі з Російською Федерацією і Рес­публікою Білорусь.

Період 1996-1998 рр. характеризується протекціоністською політикою захисту національного товаровиробника.

Готується новий Єдиний митний тариф України на базі Української класифікації товарів ЗЕД. Створюється законодавча база щодо приєднання до Конвенції по гармонізованій системі опису і кодування товарів, оптимізується тарифна номенклатура.

Починаючи з 2000 р., застосовується політика селективного протекціонізму.

У 2008 р. Україна вступила до СОТ і це зумовлює певні зміни в зовнішньоторговельному режимі.

До головних зобов’язань України як члена СОТ відносяться:

• ціновий контроль. Уряд не має права встановлювати мінімальні ціни на імпортні товари. Цінова політика держави повинна враховувати експортні інтереси країн-членів СОТ;

• внутрішнє оподаткування. Заборонено дискримінаційне оподаткування імпортних товарів;

• інтелектуальна власність. Україна зобов’язана приєднатися і виконувати всі умови угоди щодо торговельних аспектів інтелектуальної власності (ТРІПС);

• санітарні та фітосанітарні обмеження імпорту. Україна зобов’язана приєднатися до міжнародних угод, які забороняють перешкоджати ввезенню м’яса та м’ясопродуктів, під час виробництва яких використовувалися гормональні препарати;

• імпортне мито. Зниження середнього розміру мита на промислові товари з 6,7 до 4,95%, сільгосподарську продукцію – з 21 до 10,66%;

• кількісні обмеження імпорту. Україна не може обмежувати квотами імпорт продукції, не погодивши квотування із СОТ. Скасування заборони на імпорт автобусів, вантажівок, автомобілів віком понад 8 років;

• експортні мита та обмеження. Зниження мита на насіння олійних, брухт чорних металів і кольорових металів, живу худобу, шкіру. Скасування заборон та обмежень на експорт зернових і брухту кольорових металів. Відмова від мінімальних експортних цін;

- правила стандартизації. В Україні встановлюється пріоритет міжнародних стандартів перед національними.

32. Міжнародні торгові класифікації товарів

Міжнародна торгівля промисловими та сировинними товарами ґрунтується на міжнародних торгових класифікаторах. В них усі товари поділяються на розділи, підгрупи тощо за тими чи іншими ознаками. Перелік товарних найменувань у відповідній класифікаційній системі називається товарною номенклатурою.

Для класифікації товарів у міжнародній торгівлі використовують: Стандартну міжнародну торговельну класифікацію (СМТК) ООН Гармонізовану систему опису і кодування товарів (ГС); Класифікатор товарів за укрупненими економічними угрупованнями (КУЕУ) ООН (редакція 1989 р.).

У СМТК класифікація товарів на рівні груп здійснюється: за видами сировини, з якої виготовлено товар; за ступенем оброблення товару; за призначенням товару; за місцем товару в міжнародній торгівлі.складається з 9 розділів

Класифікатор використовується для публікації даних щодо зовнішньої торгівлі країнами-членами ООН і міжнародними організаціями.

Гармонізована система опису і кодування товарів являє собою міжнародні вимоги до класифікації і статистичної інформації, щодо товарів, які надходять у зовнішню торгівлю.Метою ГС є:

• спрощення складання й оброблення комерційних і митних документів;

• скорочення витрат по переписуванню, класифікації й обліку зовнішньоторговельних вантажів за обсягом, вартістю, країнами призначення та іншими параметрами;

• спрощення збору, обліку даних, проведення економічного аналізу про зовнішню торгівлю;

• спрощення обміну тарифними знижками в рамках СОТ.

Структура номенклатури Гармонізованої системи (НГС) складається із системи класифікації і системи кодування.

Товари в НГС групуються за такими ознаками:

• походження (продукти рослинного, тваринного походження);

• призначення (продовольчі товари і напої; промислова сировина; паливо і мастильні матеріали; машини й устаткування, які включають інструменти; транспортні засоби; промислові товари народного споживання);

• ступінь оброблення (сировинні товари виробничого і невиробничого призначення; напівфабрикати виробничого і невиробничого призначення; готові вироби).

Класифікатор товарів за укрупненими економічними угрупованнями застосовується для статистики міжнародної торгівлі.

У КУЕУ дано визначення основних понять:

• сировинні товари

• напівфабрикати –

• готові вироби

• готові промислові товари короткотермінового користування,

• готові вироби тривалого користування

• споживчі товари (нехарчові) нетривалого користування –

• товари середньострокового користування –

• товари тривалого користування