80. Опишіть чинники розвитку української культури та її перспективи.

Повертаються твори, книгозібрання, архіви й інші культурні й духовні цінності, які з різних причин були вивезенні з України за кордон. Велику зацікавленість науковців викликають передані в Україну копії документів Державного архіву Швеції, що висвітлюють зв’язки України й Швеції.

У сфері культури активно розвиваються міжнародні зв'язки, що сприяє поширенню української культури у світі. Після здобуття незалежності десятки країн світу уклали з Україною угоди про культурну співпрацю. Українське товариство дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами має контакти з 900 громадськими організаціями і понад 300 відомими громадськими діячами із 102 країн світу. Товариство культурних зв'язків із українцями за кордоном «Україна» співпрацює з 50 організаціями зарубіжних українців, країн Європи, США, Канади, Латинської Америки, Австралії.

На сьогоднішній день перед українським культурним відродженням постало декілька істотних проблем, які негативно впливають на культурний розвиток суспільства в цілому.

В Україну ринула низькопробна масова культура, яка пропагує насильство, жорстокість, бездуховність, розбещеність і порнографію, криючи в собі загрозу для українського суспільства.

Зменшення державного фінансування негативно впливає на розвиток культури. Якщо державний бюджет передбачав видатки на фінансування закладів культури у 1997 р. 399 млн. грн. то 1998 р. – 159 млн. грн. Скажімо, Франція виділяє на розвиток культури з держбюджету близько 15 млрд. $. Крім того, органи місцевого самоврядування виділяють на ці потреби 40% від загальних видатків.

Про стан українського суспільства в цілому влучно висловився письменник Р. Іваничук: «24 серпня 1991 року Україна раптово перемістилася з Азії в Європу, і хоч Європа вважається світовою модницею, все ж вона оцінюватиме нас за нашим розумом. Що ми бідні – всі бачать, що ми потенційно багаті – теж усі знають, але шануватимуть нас європейські народи не за наші скарги на злидні, не за наш традиційний мазохізм і навіть не за матеріальний достаток, що є річчю набутною, а передусім за рівень освіченості наших громадян».

Незважаючи на серйозні проблеми і згадані вище негаразди, культура України поступово пристосовується до нових умов існування.

Сутність та історія культури українського народу поки що недостатньо вивчені. Залишається неопрацьованою низка теоретичних проблем: архетипи нашої культури, вплив на неї історичних, расових, соціо- й гео-психічних, геополітичних та інших чинників, західних, східних, південних, північних факторів. Відкритим питанням залишається й історична зміна типів української національної культури.

Протягом століть український етнос розвивався у несприятливих умовах. Імперські й тоталітарні режими економічно, соціально, морально-психологічно сприяли поширенню комплексу культурної неповноцінності української нації або безпосередньо руйнували її культурні структури. Проте наша культура засвідчила свою міцність. Творчі сили народу не вичерпалися, і сьогодні ми є свідками обнадійних процесів. Отож, можна сподіватися, що надалі зростатиме роль культури в державотворчих процесах, формуванні єдиного духовного простору, утвердженні гуманістичних цінностей, національної самосвідомості та патріотизму.

Досягнути зазначених цілей можна шляхом створення ефективних механізмів підтримки й функціонування культурно-мистецької сфери незалежно від форми власності, підпорядкування та правового статусу підприємств, організацій культури, творчих колективів, об'єднань, груп. Головну роль у виконанні цих завдань поряд із органами виконавчої влади мають відігравати творчі спілки професійних митців, благодійні національно-культурні товариства, інші об'єднання у сфері культури.