- •1.Предмет, методологія і завдання курсу історії України. Місце вітчизняної історії в системі вузівського навчання.
- •2.Найдавніші племена і держави на території України.
- •3.Східні слов’яни, їх суспільний лад. Формування державного центру у Подніпров’ї.
- •4.Походження Київської Русі: суть історичної дискусії.
- •5.Політичний і соціально-економічний розвиток Київської держави.
- •6.Історичне значення прийняття християнства на Русі.
- •7.Причини занепаду Київської Русі. Піднесення Галицько-Волинського князівства і його роль в історії України.
- •8.Експансія сусідніх держав та політичні зміни на українських землях у др. Пол. Хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •9.Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •10.Соціально-економічні процеси литовсько-польської доби.
- •11.Структура станового суспільства на українських землях у хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •12.Берестейська церковна унія та її наслідки для українського суспільства.
- •13.Виникнення українського козацтва і його роль в історії українського народу.
- •14.Запорозька Січ як форма державності.
- •15.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
- •16.Основні воєнно-політичні події 1648-1653 рр. Та їх наслідки для України.
- •17.Утворення Української Козацької держави у роки Визвольної війни середини хvіі ст.
- •18.Б.Хмельницький і його роль у формуванні Української Козацької держави.
- •19.Укладення договору 1654 р. З Росією, його зміст та наслідки. Оцінка українсько-російського договору в історичній літературі.
- •20.Підсумки Визвольної війни середини хvіі ст., її значення.
- •21.Становище Української держави після смерті б.Хмельницького. Причини початку громадянської війни другої половини хvіі ст.
- •22.Перший етап громадянської війни (“Руїни”) на Україні у 1657-1663 рр.
- •23.Громадянська війна на українських землях з 1663 р. До 1686 р.
- •24.Суспільно-політичний розвиток Правобережної та Західної України у хvііі ст.
- •25.Поступове обмеження та ліквідація Російською державою автономного устрою Гетьманщини, Слобожанщини, Запорізької Січі (XVIII ст.).
- •26.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині хіх ст.
- •28.Причини та суть буржуазних реформ 60-70-х рр., їх значення.
- •29.Економічна і політична модернізація др. Пол. Хіх ст. У Російській імперії, її особливості в Україні. Зміни в економічній та соціальній сферах пореформенного періоду.
- •30.Суспільно-політичні загальноросійські та національні рухи в Наддніпрянській Україні у першій половині хіх ст.
- •31.Суспільні течії та рухи в Наддніпрянській Україні другої половини хіх ст.
- •32.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (хіх – початок хх ст.).
- •33.Соціально-економічний розвиток України на початку хх ст. Спроби реформування у Російській імперії під впливом революції 1905 – 1907 рр.
- •34.Виникнення українських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •35.Виникнення загальноросійських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •36.Українські землі в роки Першої світової війни. Відношення до війни українських політичних сил.
15.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.
З-поміж основних її причин можна виділити наступні:
Соціальні причини. До середини XVII ст. вкрай загострилася соціально-економічна ситуація, пов’язана з трансформацією поміщицьких господарств у фільварки. З одного боку, це сприяло зміцненню феодальної земельної власності, а з іншого – посиленню кріпосної залежності, оскільки прибутки польських та українських феодалів тепер прямо пов’язувалися з нещадною експлуатацією селян. Значно зросла панщина, яка у Східній Галичині і на Волині досягла 5–6 днів на тиждень. У той же час невпинно зростали натуральні та грошові податки. Свавілля і влада польських магнатів і шляхти були безмежними – вони могли будь-кого з селян продати, обміняти і навіть убити. Ще однією невдоволеною соціальною верствою було реєстрове козацтво, яке, відірвавшись від кріпосного селянства, не досягло, однак, усіх прав і привілеїв шляхти. У складній ситуації опинилося й міщанство, яке мусило платити податки, відпрацьовувати повинності (чинш по 20–30 грошів з „диму”, церковну десятину та ін.) та фактично було позбавлене місцевого самоврядування. Стосовно української православної шляхти, то вона користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська. Таким чином, майбутня національно-визвольна війна мала досить широку соціальну базу.
Національно-політичні причини. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси – все це підводило до того, що як самостійний суб’єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися.
Релігійні причини. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів.
Суб’єктивні причини. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького.
За характером це була національно-визвольна, антифеодальна боротьба українського народу, в якій значну роль відігравало і релігійне протистояння (католицизм – православ’я).
Рушійними силами революції виступали усі верстви українського суспільства середини XVII ст. Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалося селянство, міщанство, православне духовенство, а також дрібна українська шляхта, яка також потерпала від свавілля польських магнатів.
16.Основні воєнно-політичні події 1648-1653 рр. Та їх наслідки для України.
Бойові дії в 1648-1649 рр.. Перші перемоги повсталі здобули в битвах на Жовтих Водах 5-6 травня 1648 р. і під Корсунем 16 травня 1648 Протягом літа 1648 р. повстання охопило території Київщини, Поділля, Волині та Лівобережної України.
На початку війни Богдан Хмельницький і козацька старшина прагнули лише до відновлення втрачених прав і вольностей, надання рівних прав православній і католицькій церкві, і тому після перших перемог почали мирні переговори з поляками. Але останні не пішли на поступки, а тільки тягли час, щоб зібрати військо для подальшої боротьби з повсталими.
13 вересня 1648 козацьке військо здобуло перемогу над поляками в битві під Пилявцями. У жовтні - листопаді 1648 р. тривалий облога Львова. Козаки, діставши викуп, залишили місто й рушили далі до польської фортеці Замостя і дійшли до р. Вісли, але, дізнавшись про вибори нового польського короля, Б. Хмельницький дав згоду на перемир'я з ним і повернув козацьку армію в Україну.
23 грудня 1648 козаки урочисто вступили в Київ. Тут, як стверджують історики, у Б. Хмельницького відбувся перелом у поглядах на основну ціль боротьби. До цих пір він не піднімався вище інтересів свого стану - козацтва. Тепер же він усвідомив свої обов'язки щодо всього народу. У ході переговорів з поляками він заявив про свій намір звільнити всю Україну й український народ від польської влади. Гетьман переосмислив уроки минулорічної боротьби, вперше в історії української суспільно-політичної думки сформулював основні принципи національної державної ідеї. Протягом цього часу відбувалися серйозні зміни в самосвідомості українців: розвиток ідеї Батьківщини, її єдності та незалежності, почуття спільної мети й національної ідентичності.
Польська влада була не в змозі піти на компроміс, і продовження війни було неминучим. 5-6 серпня 1649 р. Б. Хмельницький за допомогою кримського хана здобув переконливу перемогу над поляками в битві під Зборовом. Протягом липня та серпня цього року тривала облога Збаразької фортеці. Але хан Іслам-Гірей III не дозволив завершити розгром польської армії. Він вирішив проводити політику «рівноваги сил», яка вела б до взаємного виснаження України й Польщі й надавала б можливість Криму відігравати провідну роль у Південно-Східній Європі.
Події 1651-1653 рр.. Поразка в битві під Берестечком (червень 1651 р.) негативно вплинула на бойовий дух армії. Хоча бої під Білою Церквою у вересні 1651 р. показали, що польська армія не в змозі подолати козаків, але й Б. Хмельницький мав замало сил для наступу, а також не був упевнений в надійності кримського хана, який міг стати на бік Польщі. Все це змусило обидві сторони перейти до переговорів, які закінчилися укладенням 18 вересня 1651 невигідного для України Білоцерківської угоди.
22-23 травня 1652 р. Б. Хмельницький у битві під Батогом вщент розгромив 30 тисячне польське військо. Фактично було відновлено дію Зборівського договору. Боротьба продовжилася у молдовських походах і битві під Жванцем (Жванецька облога у жовтні-грудні 1653 р.).
Однак чим довше тривала війна, тим більше Б. Хмельницький і старшина переконувалися, що одними своїми силами, без допомоги ззовні Україна подолати Польщу не зможе. Одним з можливих союзників України був турецький султан. Але реальна допомога султана обмежувалася лише наказами кримському ханові приєднуватися до операцій Війська Запорозького. Татари ж були ненадійними союзниками, а своїми грабунками вони дратували українське населення. Б. Хмельницький все більше схилявся до переконання, що надійним союзником міг стати тільки російський «єдиновірного» цар.