- •1.Предмет, методологія і завдання курсу історії України. Місце вітчизняної історії в системі вузівського навчання.
- •2.Найдавніші племена і держави на території України.
- •3.Східні слов’яни, їх суспільний лад. Формування державного центру у Подніпров’ї.
- •4.Походження Київської Русі: суть історичної дискусії.
- •5.Політичний і соціально-економічний розвиток Київської держави.
- •6.Історичне значення прийняття християнства на Русі.
- •7.Причини занепаду Київської Русі. Піднесення Галицько-Волинського князівства і його роль в історії України.
- •8.Експансія сусідніх держав та політичні зміни на українських землях у др. Пол. Хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •9.Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •10.Соціально-економічні процеси литовсько-польської доби.
- •11.Структура станового суспільства на українських землях у хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •12.Берестейська церковна унія та її наслідки для українського суспільства.
- •13.Виникнення українського козацтва і його роль в історії українського народу.
- •14.Запорозька Січ як форма державності.
- •15.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
- •16.Основні воєнно-політичні події 1648-1653 рр. Та їх наслідки для України.
- •17.Утворення Української Козацької держави у роки Визвольної війни середини хvіі ст.
- •18.Б.Хмельницький і його роль у формуванні Української Козацької держави.
- •19.Укладення договору 1654 р. З Росією, його зміст та наслідки. Оцінка українсько-російського договору в історичній літературі.
- •20.Підсумки Визвольної війни середини хvіі ст., її значення.
- •21.Становище Української держави після смерті б.Хмельницького. Причини початку громадянської війни другої половини хvіі ст.
- •22.Перший етап громадянської війни (“Руїни”) на Україні у 1657-1663 рр.
- •23.Громадянська війна на українських землях з 1663 р. До 1686 р.
- •24.Суспільно-політичний розвиток Правобережної та Західної України у хvііі ст.
- •25.Поступове обмеження та ліквідація Російською державою автономного устрою Гетьманщини, Слобожанщини, Запорізької Січі (XVIII ст.).
- •26.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині хіх ст.
- •28.Причини та суть буржуазних реформ 60-70-х рр., їх значення.
- •29.Економічна і політична модернізація др. Пол. Хіх ст. У Російській імперії, її особливості в Україні. Зміни в економічній та соціальній сферах пореформенного періоду.
- •30.Суспільно-політичні загальноросійські та національні рухи в Наддніпрянській Україні у першій половині хіх ст.
- •31.Суспільні течії та рухи в Наддніпрянській Україні другої половини хіх ст.
- •32.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (хіх – початок хх ст.).
- •33.Соціально-економічний розвиток України на початку хх ст. Спроби реформування у Російській імперії під впливом революції 1905 – 1907 рр.
- •34.Виникнення українських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •35.Виникнення загальноросійських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •36.Українські землі в роки Першої світової війни. Відношення до війни українських політичних сил.
7.Причини занепаду Київської Русі. Піднесення Галицько-Волинського князівства і його роль в історії України.
XII-XIII століття на Русі увійшли в історію як період феодальної роздробленості. По смерті великого князя київського Мстислава, сина Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і земель. Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя. Розвиток відокремленого землеволодіння, можливість передання землі у спадок робило їх повновладними господарями, не залежними від Києва.
Серйозними причинами роздробленості можна назвати й великі розміри держави та пов"язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.
У процесі децентралізації виділяються Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Володимиро-Суздальське, Полоцьке та інші князівства.
Місцеві князі реформують державний апарат, створюють власні збройні сили - дружини. Князівства тепер діляться на волості, куди князем призначалися посадники. Поступово знижувалася роль народного віча. Хоча в Новгороді та Пскові формою правління була боярська республіка.
Київське князівство залишалося загальнодержавним центром, у якому містилася резиденція митрополитів. Фактично сталася лише зміна форми державного ладу. Деякі вчені називають її федеративною монархією, бо основні питання внутрішньої та особливо зовнішньої політики вирішувалися колективно найбільш впливовими князями. Важливим аргументом на користь подібної політики була постійна загроза з боку половців. У 60- 70 роки XII ст. виділяються два центри, які намагаються об"єднати навколо себе руські землі, - Київ і Володимир-на-Клязьмі. Але посилення впливу боярства знову викликає загострення міжкнязівських стосунків і прискорення процесів роздроблення. Тим і скористалися зовнішні вороги - лицарі-хрестоносці, половці. Але найжахливішої руйнації завдали Русі татаро-монголи.
У 1239 р. Батий захоплює Переяслав і Чернігів і виступає на Київ, де правив воєвода Данила Галицького - Дмитро. Восени 1240 р. починається штурм. За допомогою стінобитних машин завойовники вдерлися у Київ, але городяни продовжували мужньо боронитись. Останнім пунктом опору захисників стала Десятинна церква. Місто було пограбоване й зруйноване. За легендою, воєводі Дмитру за мужність було збережено життя. Потім здобиччю завойовників стають Кам"янець, Ізяслав, Володимир, Галич.
Завдяки багаточисельності та міцній організації татаро-монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню, військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії - Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь.
Окрім татаро-монголів, Русь воліли завоювати ще лицарі-хрестоносці, польські та угорські феодали. Проте Данилові Романовичу, галицько-волинському князю, вдалося вгамувати їхні зазіхання.
Татаро-монгольська навала значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі. Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови.
Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії українського народу:
- зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов´янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності;
- стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя;
- модернізувало давньоруську державну організацію;
- розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічного візантійського впливу;
- продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга представляло східнослов´янську державність на міжнародній арені.