7.3. Об'єкти малої енергетики

До малої енергетики ставиться вес Міненерго, що не входить у систему, України, теплогенеруюче і тепловикористовуюче встаткування. Це промислові ТЕЦ і котельні, усе встаткування комунальної енергетики, заводські котельні і ТЕС, промислові печі, побутові енергоустановки різної теплопродуктивності. Для неї характерний низький рівень економічності, надійності і безпеки, у тому числі і екологічної. Мала енергетика споживає більш 60% усього палива ПЕК України. Обсяги споживання газоподібного, рідкого і твердого палива становлять (в умовнім паливі) відповідно 49%, 20% і 31%. За оцінним даними в Україні налічується близько 2,0 млн.ед. топливоспалюючих установок, які ставляться до малої енергетики.

Теплові КПД дрібних котелень в 1,5-2, 0 рази нижче технічно припустимого рівня. Більш половини палива, що витрачається на потреби теплопостачання, спалюється в такому енергоємному устаткуванні.

Ледве більш 15% об'єктів малої енергетики обладнане пилоуловлюючим обладнаннями. Причому ступінь уловлювання газоподібних викидів становить на них менш 40%.

Теплоелектроцентралі і великі районні котельні є в економічнім і екологічнім відношенні більш кращими. Однак їх використання економічно виправдане лише при наявності великих централізованих споживачів. Необхідність у протяжних і дорогих теплових мережах помітно знижує ефективність ТЕЦ і масштаби їх використання. Тому мала енергетика, завдяки такій перевазі як автономність, може успішно доповнювати централізовану систему енергопостачання, особливо при використанні нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії.

7.4. Нетрадиційні і поновлювані джерела енергії

Що намітилося вичерпання горючих корисних копалин і високий рівень впливу традиційних джерел енергії на навколишнє природне середовище викликав в усьому світі інтерес до пошуку ефективних способів використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії (НВІЕ).

До основних НВІЕ стави_: енергі сонц, вітер, тепл Земл (наприклад, парогідротермічна), біомас (органічн відход у господарський діяльність люд, енергетичн плантаці), океан і мор (наприклад, приплив і відлив, температурн градієнт), нетрадиційн вид гідроенергетик (мал рік, що гидроаккумулирующих систем), а также вторичние енергетические ресурси (тепловие отходи промишленних и сельскохозяйственних предприятий) За деякими оцінками сумарний потенційний внесок усіх НВІЕ у світовий енергетичний баланс уже до 2000 р. повинен скласти більш 10%. Очікується, що обсяг використання окремих видів НВІЕ розподілиться в такий спосіб (у млн.т.у.т.): сонячна енергія (на гаряче водопостачання і опалення) - 36; геотермальна енергія - 29; енергія вітру - 7; енергія біомаси - 7; інші види енергії - 7; усього - 86 млн.т.у.т.

Необхідність і можливість розвитку в Україні НВІЕ обумовлені наступними причинами:

• дефіцитом традиційних для України ТЕР;

• дисбалансом у розвитку енергетичного комплексу України, орієнтованого, по-перше, на централізоване електро- і теплопостачання й, по-друге, на значне ( понад 40%) виробництво енергії на АЕС при фактичній відсутності виробництв по одержанню ядерного палива, утилізації і переробці відходів, а також виробництв по створенню і модернізації встаткування діючих АЕС (ядерних реакторів, казанового встаткування і т.д.);

• наявністю науково-технічної і промислової бази, придатної для виробництва практично всіх видів устаткування нетрадиційної енергетики;

• сприятливими климато-метеорологічними умовами для використання основних видів НВІЕ.

Виходячи з географічних, науково-економічних і екологічних факторів, для України доцільно розглядати використані таких НВІЕ, як енергія сонця, вітру, біомаси, малих рік, геотермальна енергія.

Використання енергії поновлюваних джерел дозволить знизити споживання дефіцитних для України нафтопродуктів на 5-6%, у тому числі за рахунок використання геліоресурсів - на 1,7%, вітроенергії - на 2,8%, геотермальної енергії - на 0,1%, біогазу - на 0,2%, гідроенергії рік - на 0,9% (більших - на 0,6%, малих - на 0,3%).