5.4. Комплексні зелені зони міст

5.4.1. Призначення, структура і статус комплексних зелених зон міст

Ліс - це тип біогеоценозів, рослинний покрив якого сформований з перевагою дерев, що займає площу не менш 0,01 га, із зімкнутістю пологу не менш 30%, з особливим мікрокліматом у поверхні і ґрунтовими умовами, що задовольняють вимогам его специфічного співтовариства, що населяє, організмів.

Серед територій, зайнятих лісовими насадженнями, особливе місце займають зелені зони міст.

Зелена зона - територія за межами міської риси, зайнята лісами і лісопарками, що виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції, що і є місцем відпочинку населення.

Лісопарк - великий природній ліс поблизу великого міста або всередині нього, пристосований для масового відпочинку, спорту, розваг і задоволення культурних потреб населення.

Лісу і насадження зелених зон покликано виконувати три основні функції: захисну, санітарно-гігієнічну, рекреаційну.

Правовий режим лісів, групи і категорії захищеності, їхнє господарське використання визначені Лісовим кодексом України.

За формою ведення господарства і керування лісу зелених зон ставляться до лісів, що перебувають у веденні державних органів лісового господарства, міським, закріпленим лісам і лісам заповідників.

Міськими вважаються ліси, що перебувають в адміністративних межах міста. Лісове господарство в них ведуть підприємства і організації місцевих органів самоврядування.

Закріплені ліси - це частина лісів державного значення, наданих міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям і установам для виконання покладених на них спеціальних завдань - наукових, навчальних, оздоровчих і інших.

До лісів заповідників ставляться ліси, що перебувають на виділені у встановленому порядку ділянках землі, у межах яких є охоронювані природні і культурно-історичні об'єкти, що представляють особливу наукову або пізнавальну цінність. Лісове господарство в них ведеться заповідниками як науково-дослідними установами.

Правовою гарантією збереження природоохоронної функції лісів служить установлення категорій захищеності, тобто розподіл їх на групи.

Категорія захищеності встановлюється для частини лісового фонду і непокритих лісом земель цього фонду у зв'язку з особливим захисним, водоохоронним, санітарно-гігієнічним, рекреаційним, науковим, історичним або іншим спеціальним значенням для використання переважно в одній із зазначених цілей.

До лісів першої групи, що мають санітарно-гігієнічне і оздоровче значення, зокрема, ставляться:

• лісу зелених зон міст, інших населених пунктів і промислових підприємств, у тому числі лісу лісопаркових частин зелених зон;

• лісу першого і другого поясів санітарної охорони джерел водопостачання;

• лісу округів санітарної охорони курортів, міські ліси і лісопарки.

У лісах першої групи можуть виділятися додатково особливо захисні ділянки з обмеженим режимом лісокористування. Такі ділянки виділяються державними органами лісового господарства областей і Автономної Республіки Крим на підставі матеріалів лісовпорядження або спеціальних обстежень, проведених державними лісовпорядними організаціями, і затверджуються державними обласними адміністраціями і Кабінетом Міністрів АР Крим.

Порядок виділення категорій захищеності лісів має своєю метою визначення господарської спеціалізації лісів і забезпечення їх необхідної охорони. Поряд із цим установлення обмеженого режиму лісокористування при виділенні відповідних категорій захищеності ставить метою збереження і інших компонентів природного середовища: вод, ґрунтів і тваринного світу. Категорія захищеності лісів являє собою правове поняття екологічної ролі, яку виконують лісу як компонент природного комплексу території, що сприяє підтримці і збереженню ландшафтної і біологічної різноманітності.