7.5.3. Взаємодія гес і навколишнього середовища

Усього кілька десятиліть назад широке поширення одержала точка зору про те, що ГЕС не можуть негативно впливати на навколишнє середовище. Однак згодом стало ясно, що при будівництві і експлуатації ГЕС навколишньому природному середовищу наноситься істотний збиток (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Вплив ГЕС на навколишнє середовище

Головним нещастям є саме водоймища, більшу частину яких становлять мілководдя. Площі мілководь особливо великі при зарегулюванні рівнинних рік, наприклад, у водоймищ Дніпровського каскаду. Вода мілководь інтенсивно прогрівається сонцем, що в сукупності із вступом біогенних речовин створює сприятливі умови для розвитку синьозелених водоростей і інших евтрофікаціонних процесів. При створенні водоймищ затоплюється територія, рівна площі його дзеркала. Для акумулювання 1 км3 води у водоймищах, що споруджуються на рівнинних ріках, площа затоплення становить порядку 300-320 км2, на гірських ріках - порядку 80-100 км2. Тому розвиток гідроенергетики переважної частини в гірській місцевості. У результаті фільтрації води в борти водоймища довкола нього формується велика зона підтоплення, майже рівна по площі дзеркалу водоймища. Хвильові явища викликають переробку берегів і їх обвалення, що збільшує площі мілководь. Мілководдя і підтоплення сприяють заболочуванню територій, що прилягають до водоймища.

При спорудженні ГЕС відбувається перерозподіл стоку ріки, змінюється її рівень, а також хвильовий, термічний і льодовий режими. Швидкості плину ріки зменшуються в десятки раз. В окремих частинах водоймища виникають застійні зони. Змінюється тепловий режим у нижньому б'єфі водоймища в осінньо-зимовий період за рахунок вступу з верхнього б'єфа більш теплої води, нагрітої у водоймище за літо. Ці відхилення від природніх умов поширюються на сотні кілометрів від греблі ГЕС. Спостерігаються істотні зміни гідрохімічного і гідробіологічного режимів водних мас. У верхньому б'єфі маси води насичуються органічними речовинами, що надходять із річковим і поверхневим стоком, стічними водами, а, що також вимиваються із затоплених ґрунтів.

Під тиском величезних мас води, накопичених у водоймищах, нерідко відбуваються осідання земної поверхні, порівнянні із землетрусами силою до 2-3 балів. У результаті зміни руслових режимів у водоймищах осідають наноси. Зарегулювання річкового стоку відбивається на стані морського середовища. Згубним для Азовського моря виявилося зарегулювання стоку рік Дону і Кубані. Спорудження Цимлянського (на Доні) і Краснодарського (на Кубані) водоймищ зменшив вступ річкового стоку в Азовське море приблизно на 30%, що привело до зниження рівня моря на 70 див. Чорноморська вода із солоністю 14-17% заюшила в акваторію Азовського моря, солоність якого становила 7-11%. Поступова зміна солоності Азовського моря привела до зникнення його численного і різноманітного рибного населення. Цьому сприяли також невиправдано високі квоти щорічного улову риби і забруднення акваторії Азовського моря стічними водами рисових плантацій, іншими стічними водами, скиданнями судів. У результаті протягом 15-20 років рибні запаси Азовського моря виявилися практично вичерпаними.