Лекція 5 аналіз грошових потоків

1. Поняття, види і значення грошових потоків для підприємства

2. Оцінка оптимального рівня грошових коштів

3. Аналіз руху та ефективності формування грошових потоків

Питання для самостійної роботи:

1. Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків у операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства.

2. Ануїтети та дисконтування грошових потоків підприємства

3. Факторний аналіз ефективності формування грошових потоків

1. Поняття, види і значення грошових потоків для підприємства

Господарські операції підприємств супроводжуються грошовими потоками, що забезпечують оцінку надходження, ви­трат та переміщення фінансових ресурсів і активів. Процес руху коштів відбувається у часі і просторі під час обслуговування всіх видів господарської діяльності. Від повноти і вчасності забезпе­чення процесів постачання, виробництва і збуту грошовими ре­сурсами залежить рівень ефективності господарювання.

В свою чергу грошові потоки підприємства характеризується сукупними доходами і ви­тратами, що забезпечуються надходженнями і виплатами грошо­вих коштів і відповідно позитивним та негативним їх рухом.

У кожному випадку грошовий потік означає фактичну вели­чину розподілених у просторі і часі надходжень і виплат грошо­вих коштів, що формуються в процесі діяльності господарюючих систем.

Проте незважаючи на високий рівень важливості аналізу ефективності формування та використання грошових коштів підвищений інтерес до досліджень природи, закономірностей і особливостей їх руху спостерігається в світовій економічній думці порівняно недавно та пов'язаний з необхід­ністю:

• здійснення динамічного аналізу функціонування підприєм­ства;

• пошуком доступних підприємству джерел фінансування із забезпечен­ням оптимальної їх структури;

• раціонального розміщення коштів у відповідних елементах активів підприємства;

• перетворення прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку підприємства, на величину грошових коштів;

• забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства.

Поняття «грошовий потік» досить часто зустрічається в зару­біжній економічній літературі. У свою чергу, вітчизняні аналіти­ки почали широко використовувати його тільки з розвитком рин­кового реформування української економіки.

В умовах командно-адміністративної економіки аналіз госпо­дарської діяльності оперував лише поняттям коштів як найліквіднішої складової активів. До коштів включали гроші на поточному рахунку і в касі підприємства. У виданнях з економічного аналізу М. Баканова, С. Барн­гольца, В. Бєлобородової, А. Шеремета та ба­гатьох інших відомих дослідни­ків кошти розглядали в контексті оборотних засобів, які, у свою чергу, поділялися на нормовані та ненормовані. Кошти відносили до оборотних засобів, за якими планові норми та нормативи були відсутні, отож, за базу порів­няння переважно приймали попередній період, тобто вивчали динаміку їх абсолютних сум за даними балансу підприємства.

Притому збільшення залишків на поточному рахунку та в касі за період у динаміці трактувалося як позитивне явище, тоді як в умовах ринкової економіки підприємства повинні прагнути раці­онально використовувати вільні кошти. Необхідність оптимізації залишків грошових коштів обумовлена збитками, які реально не­се підприємство внаслідок їх невиправданого збільшення. Це збитки, пов'язані із:

• інфляцією та знеціненням грошей;

• втраченою можливістю їх вигідного розміщення й одержан­ня додаткового доходу.

В англо-американській літературі кошти у звичайному для нас розумінні мають назву готівки. Саме визначення коштів є значно змыстовнышим - це готівка та грошові еквіваленти, тобто інші ко­роткострокові ліквідні активи, що можуть бути реалізовані в будь-який час без значних витрат. Слід мати на увазі, що купівля та продаж грошових еквівалентів розглядається лише як транс­формація з однієї форми коштів у іншу, а не як рух грошових по­токів.

У французьких економічних виданнях існує інше визначен­ня коштів, що використовується починаючи з 70-х років — рі­зниця між чистим оборотним капіталом і потребою в оборот­ному капіталі. Воно відоме як рівняння функціональної рівноваги Мельє, Бароле і Бульме. Поряд з ним існує також поняття касової готівки, що визначається як сума коштів і бан­ківських кредитів. Звідси кошти дорівнюють касовій готівці мінус банківські кредити. Отже, кошти збігаються з готівкою тільки у разі, якщо підприємство не потребує кредитів для під­тримання своєї фінансової рівноваги. Саме існування концеп­ції фінансової рівноваги у французькій школі фінансового ме­неджменту зумовлює використання цього підходу до визначення категорії коштів.

У ринкових умовах поява терміну «грошовий потік» поряд з існуванням категорії коштів є цілком виправданою. Адже термін «грошовий потік» розкриває динамізм підприємницької діяльно­сті, де грошові надходження й витрачання мають постійний ха­рактер, ідуть безперервними потоками. Тільки в балансі підпри­ємства його кошти показані на певну дату.

В.М. Суторміна вважає, що фінансовий аналіз визначає гро­шові потоки як кошти, які одержує підприємство в результаті підприємницької діяльності. М.А. Поукок і А. X. Тейлор зазна­чають, що термін «грошовий потік» означає «... усі кошти, що надходять у розпорядження підприємства і доступні для використання протягом періоду часу».

На сьогодні в Україні під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Однак, на наш погляд, більш змістовним та точним визначен­ням цієї категорії є таке, за яким грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємс­тва [4].

У зарубіжних та вітчизняних джерелах немає єдиного визна­чення грошового потоку. Адже вжитий відокремлено і без певних характеристик цей термін не має значного змістовного наванта­ження. У зв'язку з цим розрізняють різні види грошових потоків залежно від тих чи інших аналітичних потреб.

Так, для визначення структури грошового потоку і джерел йо­го формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.

1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризу­ється витрачанням грошових кошів, пов'язаних зі сплатою рахун­ків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фон­ди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності. Одночасно цей вид грошового потоку відображує надходження грошових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), погашення дебі­торської заборгованості, авансів, що отримані від покупців та за­мовників, податкових органів у порядку здійснення перерахунку надмірно сплачених сум тощо.

Оскільки операційна діяльність підприємства є головним дже­релом прибутку, то вона має генерувати основний потік грошо­вих коштів.

2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банків­ських кредитів і позик. Вибуття коштів у зв'язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та повернення позик і кредитів.

3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання. Перш за все це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, а також придбання або реалізації цінних паперів інших компаній.

Взагалі ж в економічній же літературі зараз налічується досить багато різноманітних підходів щодо класифікації грошових потоків, проте найбільш вагомим поряд з поділом за видом діяльності, є класифікація грошових потоків за джерелами надходжень і витрат (рис. 1).

На завершення дослідження сутності та особливостей формування грошових потоків слід зауважити, що платіжна криза в Україні зумовлена «ви­тратним» характером економіки: сукупні витрати в країні значно перевищують сукупні доходи, що призвело до того, що підприємства не здатні генерувати позитивний грошовий по­тік від операційної діяльності.

У зв'язку з цим вважаємо за необхідне зупинитися на розгляді факторів, що визначають грошові потоки вітчизняних підприємств.

До зовнішніх факторів слід віднести:

загальну платіжну кризу в країні:

низький рівень виробництва;

розвиток науки і техніки;

низьку купівельну спроможність населення;

неврегульованість правового забезпечення;

недосконалість податкової політики;

неплатоспроможність підприємств.

На завершення дослідження сутності та особливостей формування грошових потоків слід зауважити, що платіжна криза в Україні зумовлена «ви­тратним» характером економіки: сукупні витрати в країні значно перевищують сукупні доходи, що призвело до того, що підприємства не здатні генерувати позитивний грошовий по­тік від операційної діяльності.

У зв'язку з цим вважаємо за необхідне зупинитися на розгляді факторів, що визначають грошові потоки вітчизняних підприємств.

До зовнішніх факторів слід віднести:

загальну платіжну кризу в країні:

низький рівень виробництва;

розвиток науки і техніки;

низьку купівельну спроможність населення;

неврегульованість правового забезпечення;

недосконалість податкової політики;

неплатоспроможність підприємств.

Рис. 1 Грошові потоки за джерелами надходжень і витрат

Слід зазначити, що поділ чинників на зовнішні та внутрішні є умовним, оскільки існує зворотний зв'язок: криза на макрорівні спричиняє кризу на мікрорівні, і навпаки.