4. Фінансова звітність як інформаційна база фінансового аналізу підприємства

Під інформацією (від латинського informatio – пояс­нення, повідомлення, викладення), зазвичай, розуміють впоряд­ковані відомості про процеси і явища.

Інформаційне забезпечення є першочерговим завданням у будь-якому аналітичному дослідженні і важливим інструментом для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень. Фінансовий аналіз проводиться з використанням системи еконо­мічних даних, дослідження яких породжує економічну інформа­цію, що використовується в управлінні.

Потреби фінансового аналізу забезпечуються нормативно-довідковими, плановими та обліковими (фактичними) інформа­ційними ресурсами. Вони відбивають певні події, явища, проце­си, які бажано, щоб так відбулися, що мають так відбутись, або вже так відбулися.

В свою чергу формування інформаційної бази фінансового аналізу повинно відповідати ознакам корисності даних:

1. Своєчасність

2. Достатність

3. Рівні деталізації та агрегації

4. Зрозумілість

5. Недопущення зміщення (н-д, відносно часового горизонту)

6. Релевантність

7. Зіставлюваність

8. Надійність

9. Надмірність

10. Економічна ефективність (рентабельність)

11. Квантифікація (можливість кількісного вираження якісної інформації)

Виходячи з вищенаведеного для прийняття економічних рішень користувачами фінансо­вих звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. Згід­но з П(С)БО 1 до неї відносять:

• Баланс (ф. № 1);

• Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

• Звіт про власний капітал (ф. № 4);

• Примітки до звітів (ф. № 5).

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керів­ництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Компоненти фінансової звітності відображують різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну ін­формацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що робить можливим ретроспективний ана­ліз діяльності підприємства (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Складові фінан­сової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ре­сурсів, які контролюються підприємством, на дату ба­лансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності під­приємства, прогнозування майбутніх потреб у пози­ках, оцінка та прогнозуван­ня змін в економічних ре­сурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінан­сові результати	Доходи, витрати та фінан­сові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибут­ковості діяльності підприєм­ства, структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства про­тягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух гро­шових коштів	Генерування та викорис­тання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз опера­ційної, інвестиційної та фі­нансової діяльності підпри­ємства
Примітки	Обрана облікова політика, інформація не наведена безпосередньо у фінансо­вих звітах, але обов'язкова за П(С)БО, додатковий аналіз статей звітності, не­обхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: обліко­вої політики, ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ре­сурси та зобов'язання, діяль­ності підрозділів підприємс­тва тощо

Для інтерпретації економічних показників діяльності господа­рюючих систем також необхідно мати обґрунтовані нормативні (ета­лонні, стандартні) величини, які будуть характеризувати допус­тимі (критичні) межі їх зміни.

Щодо термінів «еталон», «норматив» і «стандарт», то їх тлу­мачення дається в словниках. Еталон (фр. etalon)– вимірник, зразок для порівняння з чим-небудь. Норматив (від лат. normatio – упорядкування) – економічний, технічний та інший показник норм, у відповідності з яким проводиться будь-яка ро­бота, виконується будь-яка програма. Стандарт (англ. standard) -зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для співставлення з ними інших подібних об'єктів.

Використовуючи фактичні і нормативні величини показників, можна здійснювати ідентифікацію діяльності господарюючих си­стем за наступними рівнями:

• достатній та позитивний - - фактична величина показника (П1) перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу (Пе) в коридорі значень що забезпечують ефективну діяльність (Кез), а в порівнянні з минулим періодом (П0) має тенденцію до покращення:

Пе<П1 >П0;

• достатній, але негативний – фактична величина показника перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Кез, а в порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе<П, <П0;

• недостатній, але позитивний – фактична величина показни­ка нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Кез, а порівнянні з минулим періодом має тенденцію до покращення:

Пе>П,>По;

• недостатній та негативний – фактична величина показника нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Кез, а порі­внянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе>П,<П0.

Показники, величини яких ненормовані, оцінюють за тенден­цією зміни їх значень в динаміці. При цьому стан підприємства може поліпшуватись, бути стабільним або погіршуватись.

Оцінка розвитку підприємства при аналітичному дослідженні фактичних, планових і нормативних показників здійснюється за видами порівнянь (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Види порівнянь показників та їх інтерпретація

Порівнювана величина показника	Базова величина показника	Інтерпретація результатів порівняння показників
Фактична	За планом	Рівень виконання показників плану
За планом	Фактична	Рівень формування планових показників
Фактична у звіт­ному періоді	Фактична у минуло­му періоді	Динаміка розвитку показни­ків
Фактична	За нормативом	Рівень оптимізації величини фактичних показників
За планом	За нормативом	Рівень оптимізації величини планових показників
За нормативом	Фактична	Рівень інтенсивності фактич­них показників
За нормативом	За планом	Рівень інтенсивності плано­вих показників